Попри загальний стереотип, що Маріуполь – брудний індустріальний центр, він може похвалитись багатою архітектурою, що налічує понад три століття. Старовинні вулички портового поселення будували греки, італійці, євреї, що вели торгівлю з іншими країнами через порт Маріуполь, і залишили тут свій національний колорит.
Розповісти про історію міста взялись молодіжні організації, які наштовхнулись на проблему: переважна більшість історичних пам’яток Маріуполя не має такого статусу і не охороняється державою. У 1994 році у місті працювала Харківська архітектурна комісія, що визначила архітектурну цінність центру.
«Вони дослідили старе місто і склали такий документ, в якому перерахували 172 потенційні пам’ятки архітектури. «Дім із левами» входить у цей список. Ухвалили, а що далі? Зараз у нас немає можливості реалізувати їхній проект. Звісно, хочеться, щоб цими будівлями пишались в нашому місті!» – говорить екскурсовод-волонтер Ірина Федотова.
Маріуполь втрачає історичні пам’ятки
Із понад 170 пам’яток архітектури лише шість визнані державою. За 15 років ініціатива харківської групи забулась, а міське управління архітектури ліквідувало у своєму складі підрозділ, що займається культурною спадщиною.
І час не милує старі будинки, вважає директорка Маріупольського краєзнавчого музею Ольга Чаплинська.
«Ця цифра – 172 – іде зі списку, що є в музею і що визначався ще наприкінці 80-х років. Висували таку пропозицію до управління архітектури і до міської ради, щоб надати їм статус пам’яток архітектури. І ця пропозиція залишилась лише пропозицією, і багато будівель не можуть тепер бути висунуті як пам’ятки, тому що вони перебудовані, видозмінені, десь є додатки, а перша умова для пам’ятки архітектури – це недоторканність», – розповідає Ольга Чаплинська.
Директорка музею каже, що для здобуття статусу архітектурної пам’ятки потрібно мінімум зусиль від місцевої влади – рішення сесії. Втім, у Маріупольській міськраді бездіяльність пояснюють бажанням уникнути суперечок із місцевими жителями.
«Практично всі будівлі, про які ви кажете, це будівлі, що перебувають у приватній власності. Надавши їм статус пам’ятки архітектури, ви зі сторони пропонуєте власникові поводитися так, як ви хочете. Тобто тут може бути конфлікт інтересів», – говорить начальник управління культури і туризму Костянтин Ткаленко.
Водночас волонтери стверджують, що далеко не всі історичні будинки перебувають у приватній власності. Наприклад, досі не має статусу пам’ятки музей імені Куїнджі.
Випускники школи гідів наполягають: допоки влада не подбає про історичний центр, як це зроблено у Бердянську, у Львові та інших містах, Маріуполь і надалі сприйматимуть тільки як небезпечний центр промислового виробництва.
Розповісти про історію міста взялись молодіжні організації, які наштовхнулись на проблему: переважна більшість історичних пам’яток Маріуполя не має такого статусу і не охороняється державою. У 1994 році у місті працювала Харківська архітектурна комісія, що визначила архітектурну цінність центру.
«Вони дослідили старе місто і склали такий документ, в якому перерахували 172 потенційні пам’ятки архітектури. «Дім із левами» входить у цей список. Ухвалили, а що далі? Зараз у нас немає можливості реалізувати їхній проект. Звісно, хочеться, щоб цими будівлями пишались в нашому місті!» – говорить екскурсовод-волонтер Ірина Федотова.
Маріуполь втрачає історичні пам’ятки
Із понад 170 пам’яток архітектури лише шість визнані державою. За 15 років ініціатива харківської групи забулась, а міське управління архітектури ліквідувало у своєму складі підрозділ, що займається культурною спадщиною.
І час не милує старі будинки, вважає директорка Маріупольського краєзнавчого музею Ольга Чаплинська.
«Ця цифра – 172 – іде зі списку, що є в музею і що визначався ще наприкінці 80-х років. Висували таку пропозицію до управління архітектури і до міської ради, щоб надати їм статус пам’яток архітектури. І ця пропозиція залишилась лише пропозицією, і багато будівель не можуть тепер бути висунуті як пам’ятки, тому що вони перебудовані, видозмінені, десь є додатки, а перша умова для пам’ятки архітектури – це недоторканність», – розповідає Ольга Чаплинська.
Директорка музею каже, що для здобуття статусу архітектурної пам’ятки потрібно мінімум зусиль від місцевої влади – рішення сесії. Втім, у Маріупольській міськраді бездіяльність пояснюють бажанням уникнути суперечок із місцевими жителями.
«Практично всі будівлі, про які ви кажете, це будівлі, що перебувають у приватній власності. Надавши їм статус пам’ятки архітектури, ви зі сторони пропонуєте власникові поводитися так, як ви хочете. Тобто тут може бути конфлікт інтересів», – говорить начальник управління культури і туризму Костянтин Ткаленко.
Водночас волонтери стверджують, що далеко не всі історичні будинки перебувають у приватній власності. Наприклад, досі не має статусу пам’ятки музей імені Куїнджі.
Випускники школи гідів наполягають: допоки влада не подбає про історичний центр, як це зроблено у Бердянську, у Львові та інших містах, Маріуполь і надалі сприйматимуть тільки як небезпечний центр промислового виробництва.
