На окупованих територіях Донбасу наростає напруга та відчуження між викладачами та учнями у школах. Вчителі, які вимушені виконувати роль пропагандистів ідей та політики маріонеток Кремля – «влади ДНР та ЛНР» – все більше втрачають авторитет, повагу та любов школярів. Брехня та нещирість дорослих породжують численні конфлікти, апатію та байдужість з боку дітей. Невизнані ніким документи про освіту, нелегітимні паспорти, чужий за духом зміст підручників іншої держави відбивають бажання щось вивчати та ходити до школи.
В гуманітарних конвоях, які періодично вторгаються з Росії на окуповані території, були завезені підручники майже з усіх шкільних предметів, прийняті навчальні програми за стандартами Російської Федерації. Ніхто не вивчав питання, як діти на захоплених окупантами територіях сприйматимуть ментально чужий навчальний матеріал.
Російська пропаганда в ЗМІ, офіційна влада заперечують наявність російських військ на окупованих територіях. «Их там нет», – твердять вони.
Як з’явилися підручники іншої держави на території України, суверенітет та територіальну цілісність якої вони визнають?
То, може, проясніть тоді всім, як з’явилися підручники іншої держави на території України, суверенітет та територіальну цілісність якої вони визнають, згідно з останньою заявою прес-секретаря президента Росії Пєскова?
В школах вивчають предмет «Історія Росії» по завезених нелегально підручниках на окуповані агресором території! До такої зухвалості навіть Гітлер не дотумкав. В цих підручниках догори дригом перегорнута вся історія самої Росії та сусідніх країн. Цар Микола Перший стає реформатором та гуманістом, замість апологета кріпацтва та солдафонської муштри. Власник сотень кріпаків Аркачєєв, який навіть дав ім’я знущанню над селянами – «аракчеевщина», теж виходить талановитим реформатором та ще «благодійником», який цим нещасним селянам виділяв гроші (не вказали тільки під які проценти).
Україна та її історія стали табу в школах окупованих територій
Україна та її історія стали табу в школах окупованих територій. Згадувати про Україну заборонено навіть на уроках англійської мови – завезли нові підручники з Росії видавництва «Просвещение», старі – українські – припадають пилом в шкільних бібліотеках.
Інше джерело відчуження між вчителями та учнями – спроби тиску на учнів задля виконання вимог ніким не визнаної влади «народних республік». Класний керівник випускного одинадцятого класу школи стала вимагати від учнів отримання паспортів «ДНР». Один учень відмовився і між ними виникла перепалка.
Школяр «вбив» вчительку аргументом: «Чому той «паспорт» не отримала вона, і куди він з тим «паспортом» може поїхати?»
І школяр «вбив» вчительку аргументом: «Чому той «паспорт» не отримала вона, і куди він з тим «паспортом» може поїхати?»
Самі вчителі під час жовтневих канікул масово, «під грифом таємно», кинулися в Україну оформляти пенсії, але відчитують дітей за бажання вчитися в вишах на неокупованій території України. Багато дітей займаються з репетиторами – тими ж вчителями з власних шкіл, вчать українську мову, українську історію та інші предмети. Їх вражає дволикість та нещирість тих, кому вони довіряли та тих, кого вони любили.
Діти на канікулах, батьки яких змогли знайти гроші, відправилися на знятих з рейсів автобусах на «екскурсії» до Донецька, де, незважаючи на постріли та вибухи гармат та мінометів під Авдіївкою, грали в боулінг, каталися на ковзанах та їли біґ-мак у віджатому бандитською «владою» Макдональдсі. Знімаючи «стрес» біля лінії розмежування між ЗСУ та окупантами з Росії, вони мріяли про те, що колись ця жахлива історія все ж таки припиниться.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
