Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив під час виступу перед своїми прихильниками про можливість проведення нового референдуму щодо повернення смертної кари. У неділю більшість виборців у Туреччині на референдумі підтримала зміни до Конституції про розширення повноважень президента і зміни форми правління з нинішньої парламентської на президентську. Опозиція вимагає перерахувати до 60 відсотків бюлетенів і заявляє, що буде оскаржувати 37 відсотків бюлетенів. Богдан Яременко – український дипломат, колишній генеральний консул України в Стамбулі, а нині голова правління заснованого українськими дипломатами благодійного фонду «Майдан закордонних справ» – прокоментував для Радіо Свобода результати цього референдуму.
– За офіційними даними ЦВК Туреччини, 51,3 відсотка учасників підтримали пакет 18 конституційних поправок, запропонованих Ердоганом, які дозволять йому залишатися при владі до 2029 року. Чи можна, пане Яременко, цифру, яка тільки на трохи більше від одного відсотка перевищує половину, назвати високою?
– Напередодні референдуму, скажімо так, розпочинаючи агітаційну кампанію, президент Ердоган ставив для себе і своєї політичної сили завдання досягти результату підтримки запропонованих ним змін до конституції на рівні 60 відсотків, тому ця перемога є абсолютно некомфортною з усіх точок зору для Ердогана. І з огляду на те, що, скажімо, перевага в 1,3 мільйона голосів уже оскаржується опозицією, яка заявляє про бажання в судовому порядку переглянути результати референдуму, голосування на дільницях, які охоплюють загалом від півтора до 2,5 мільйонів голосів виборців.
Ми бачимо, що країна майже порівну, навпіл поділена. І це та перемога, яка дає відчуття стороні, що програла, повної поразки
Звичайно, дуже некомфортною для президента Ердогана буде і ціна, скажімо, внутрішнього розколу в Туреччині – ми бачимо, що країна майже порівну, навпіл поділена. І це та перемога, яка дає відчуття стороні, що програла, повної поразки. Звичайно, це радикалізуватиме або робитиме більш поширеними протестні настрої в країні, яка і так відома своєю емоційною політикою, схильністю до крайніх висловів своєї незгоди.
Ми бачимо, що президент Ердоган має намір скористатися своєю перемогою як, фактично, військовим трофеєм
І так само ми бачимо, що президент Ердоган має намір скористатися своєю перемогою як, фактично, військовим трофеєм – він вже заявляє про те, що має намір повернути смертну кару, що теж, звичайно, дуже багато кого налаштовуватиме негативно. Ну і, звичайно, зовнішньополітичні наслідки: якщо Туреччина поступово скочуватиметься до авторитаризму, якщо відновлюватиметься смертна кара і так далі, все це значно ускладнюватиме відносини з Європейським союзом, фактично поставить крапку на будь-яких перспективах – та навіть і розмовах – про членство Туреччини в ЄС. Ну і, звичайно, це ускладнюватиме й відносини з країнами НАТО.
– А як це вплине на відносини з Україною?
– Я не бачу якихось негативних наслідків, тим більше, що українська зовнішня політика ніколи «не страждала» – тут я в лапках вживаю це слово – на ціннісний компонент. І, звичайно, важко очікувати, що українська дипломатія помітить якісь там порушення в перебігу виборчого процесу, або зробить якісь заяви, які б розглядалися Ердоганом навіть у контексті тих же заяв, які, я сподіваюсь, почуємо від європейців. Тобто все, що зробить Україна – швидше за все, дочекається висновків тих же спостерігачів ОБСЄ на референдумі і привітає Ердогана з перемогою, тому негайних негативних наслідків, або взагалі наслідків для українсько-турецьких відносин я не бачу.
Якщо мій прогноз щодо подальшого справдиться, то Україна буде поставлена перед вибором. Це буде дуже неприємний вибір, оскільки Туреччина для нас так само дуже важлива держава з точки зору торгівлі, співробітництва в різних сферах
Але в той же час у перспективі, якщо мій прогноз щодо подальшого погіршення відносин Туреччини з країнами Європи, з країнами НАТО справдиться, то, звичайно, Україна буде поставлена перед вибором з огляду на те, що ми залежимо від країн Заходу, країн Європи. Ми маємо зобов’язання договірні в рамках Угоди про асоціацію про проведення когерентної (взаємозв’язаної – ред.) зовнішньої політики, цілком може бути, що ми будемо поставлені перед вибором: хто наші друзі – Туреччина чи Європейський союз? І це буде дуже неприємний вибір для нас, оскільки Туреччина для нас так само дуже важлива держава з точки зору торгівлі, співробітництва в різних сферах.
– Однією з таких сфер є туризм. Як це може вплинути на цю галузь, на подорожі українців до Туреччини?
Ми побачили, що традиційні туристичні маршрути, зокрема, узбережжя – вони переважно заселені виборцями, громадянами, які сповідують ті самі цінності, що й українці
– Я думаю, що найближчим часом нам не варто очікувати ніяких змін, тим більше, що ми побачили, що традиційні туристичні такі маршрути, або території, які відомі саме через туризм, зокрема, узбережжя – вони переважно, як ми побачили, заселені виборцями, громадянами, які сповідують ті самі цінності, що й українці. Вони не хочуть посилення влади, вони би хотіли жити в умовах парламентської демократії, демократії загалом, і допоки оті всі зміни до конституції не набудуть чинності і не сформують якісь нові відносини в країні, а це, нагадаю, буде лише у листопаді 2019 року, я думаю, що ніяких серйозних змін не відбуватиметься.
Якщо вона рухатиметься шляхом ісламізації, то її привабливість для туризму буде виглядати дуже непевно
Далі, звичайно ж, Туреччина радикалізуватиметься. Якщо в ній зростатимуть протести, якщо вона ставатиме все більш авторитарною державою з поліцейським режимом, якщо вона все більше рухатиметься й далі шляхом ісламізації, то, звичайно, її привабливість не тільки для українського, а й для туризму європейських країн – та навіть тієї ж Росії, з якою Туреччина намагається балансувати і знаходити нормальні відносини – все це, звичайно, буде виглядати дуже непевно.
Обережні реакції з боку Європейського союзу та Ради Європи не забарилися: представники євроустанов закликають Туреччину прислухатися до рекомендацій Ради Європи, згідно з якими турецькі лідери повинні «уважно розглянути» подальші кроки після референдуму. Голова цієї установи зазначив, що «вкрай важливо забезпечити незалежність судової системи, відповідно до принципів верховенства права, що закріплені в Європейській конвенції з прав людини». Тим часом, голова Європейської дипломатії Федеріка Моґеріні та голова Єврокомісії закликали Анкару до широкого національного консенсусу.
У спільній заяві спостерігачів ОБСЄ і ПАРЄ, опублікованій 17 квітня, мовиться, що правове поле референдуму не відповідало демократичним стандартам.
