Доступність посилання

ТОП новини

Вугільна галузь не вийде на довоєнний рівень – Олег Савицький


Унаслідок блокади українська енергетика відмовляється від антрацитового вугілля, яке видобували переважно на нині не підконтрольній частині Донбасу, і планує інвестувати у видобуток газового. Таке є можливість видобувати на підконтрольній території, й учасники блокади вірять, що своїми діями посприяють відродженню вугільної промисловості на решті території України. Експерти ж, однак, у доцільності інвестування у видобуток газового вугілля сумніваються.

«Однозначно це – наше досягнення», – так рішення української влади про перехід на газове вугілля коментує учасник блокади ОРДЛО Юрій Зиков на псевдо «Сундук». Він керує «редутом» «Бахмутська січ», нині це – останній блокпост активістів.

Після рішення РНБО про блокаду на державному рівні активісти, які розпочали свою акцію наприкінці 2016-го, перейшли у режим спостереження. Наразі їхні «мобільні штаби» діють у Конотопі, Куп’янську, Горському, Кривому Торці та Волновасі.

Журналісти Радіо Свобода приїхали в Бахмут 26 травня – через кілька годин після того, як «Штаб блокади торгівлі з окупантами» оголосив у Києві про новий етап – «максимально ускладнювати роботу підприємств, що належать Російській Федерації». Таким чином активісти хочуть добитися звільнення полонених. Як конкретно ускладнюватимуть роботу і яких підприємств, вони поки не уточнюють.

На «редуті» зараз – не більше ніж 20 людей. Пригощають кашею з салом і розчинною кавою. У літній кухні під дерев’яним навісом дивляться «Інтер». «Маємо знати, що відбувається. Зазвичай дивимося ICTV», – запевняє комендант «редуту» Вадим на псевдо «Мансур».

27 травня 2017 року. Бахмут, Донецька область. Стадіон «Авангард». Юрій Зиков з активістами блокади роблять ранкову розминку. Автор фото Еймос Чаппл
27 травня 2017 року. Бахмут, Донецька область. Стадіон «Авангард». Юрій Зиков з активістами блокади роблять ранкову розминку. Автор фото Еймос Чаппл

Вугільна промисловість нарешті відродиться, це – робочі місця

На думку «Сундука», хоч головної мети – звільнення полонених – поки не досягнули, блокада дала аргументи на користь інвестицій у шахти на підконтрольних територіях. «Вугільна промисловість нарешті відродиться, це – робочі місця», – переконаний командир «редуту».

В уряді ж кажуть, що відмова українських підприємств від антрацитового вугілля займе 2 роки.

Група компаній ДТЕК Ріната Ахметова, наприклад, продовжує купувати антрацит. Цього місяця отримала 75 тисяч тонн антрациту з Південноафриканської Республіки (усього звідти планують закупити 600 тисяч тонн). Ще по 100 тисяч тонн антрациту на місяць компанія планує завозити зі своєї шахти в Ростовській області Росії. Водночас у компанії наголошують: інвестують і в газову марку вугілля.

«Люди тут просто хочуть доробити до пенсії»

Для жителів Павлограда Дніпропетровської області, що майже за 200 кілометрів від Бахмута, шахти є основним місцем роботи. 42-річний Олег Петров спустився під землю у 18 років. «Вчитися не було коли, – пояснює він. – Треба було одягтися і взутися». На шахтарську пенсію поки що не поспішає, адже потрібно утримувати доньку-студентку.

Сьогодні Петров працює бригадиром прохідників на шахті імені Героїв космосу, що належить ДТЕК і розташована неподалік Павлограда.

З огляду на заплановані ДТЕК інвестиції, «Павлоградвугілля» отримає цього року понад 3 мільярди гривень. «Це – наш внесок у те, щоб Україна ставала енергонезалежною та енергоефективною країною», – стверджує генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко.

26 травня 2017 року. Вербки, Дніпропетровська область. Шахта імені Героїв космосу. Олег Петров (праворуч) розмовляє зі своїм підлеглим. Автор фото – Еймос Чаппл
26 травня 2017 року. Вербки, Дніпропетровська область. Шахта імені Героїв космосу. Олег Петров (праворуч) розмовляє зі своїм підлеглим. Автор фото – Еймос Чаппл

Зараз шахта імені Героїв космосу видобуває близько 6500 тонн вугілля на добу. Звістку про майбутні інвестиції Олег сприймає без особливого оптимізму. Чоловік не думає, що отримає підвищення – а от роботи точно стане більше, переконаний шахтар.

На вході до шахти Олега вітає білборд депутата «Опозиційного блоку» і колишнього гендиректора підприємства Артура Мартовицького.

А працівників державної шахти «Україна» у прифронтовому Українську Донецької області вітають радянські мозаїки і мурали, а також молитовна кімната. В «Україні» планують через кілька місяців збільшити денний видобуток із близько 700 тонн до 1000–1200 тонн. Головний інженер шахти Альберт Костенко не виключає, що це може створити і нові робочі місця. Щоб до 2019 року відмовитися від антрациту, держава планує ввести в експлуатацію 11 нових лав по всій країні.

26 травня 2017 року. Українськ, Донецька область, шахта «Україна». Шахтарі спускаються у забій. Автор фото – Еймос Чаппл
26 травня 2017 року. Українськ, Донецька область, шахта «Україна». Шахтарі спускаються у забій. Автор фото – Еймос Чаппл

Це – стабільна робота, і люди просто хочуть доробити до пенсії

25-річний Василь – таксист і колишній шахтар із міста Мирноград, що за 40 кілометрів від Українська. Він розповідає: зарплати на шахтах міста затримують регулярно. «Але це – стабільна робота, і люди просто хочуть доробити до пенсії», – пояснює він. Чоловік змінив професію, бо травмував у шахті спину. Василь каже, що на центральній шахті в Мирнограді вугілля видобувають «відбійними молотками», а нові ділянки не розробляють через нестачу комбайнів.

«Ми тільки нещодавно всю зарплату виплатили в нуль» – це перше, що говорить представник адміністрації держпідприємства «Красноармійськвугілля» у Мирнограді. «У нас тут все старе. Ви як журналісти маєте показувати передове», – вважає він і відмовляється назватися й узагалі спілкуватися.

Міністр енергетики Ігор Насалик заявив 24 травня, що нині всі державні шахти є неприбутковими.

Реінтеграція окупованих регіонів стане складнішою

Незалежний експерт із кліматичної та енергетичної політики Олег Савицький у відродження та розширення вугільної галузі на підконтрольній Україні території не вірить.

За його словами, ті вуглевидобувні підприємства, які не становили інтересу для держави чи інвесторів до окупації, занепадали, по суті, упродовж усіх років незалежності. До того ж, пояснює Савицький, ТЕС застарівають і виробляють дедалі менше електроенергії, а нових потужностей держава не будує – споживання вугілля падає.

Перехід основних промислових активів у склад російської економіки відриває ці території від України

Шахти ж на території ОРДЛО – або під контролем окупаційного керівництва, або затоплені, або розкрадені. «Перехід основних промислових активів у склад російської економіки де-факто робить реінтеграцію набагато складнішою і відриває ці території від України. Економічних причин боротися за ці території і продовжувати бойові дії немає», – вважає Савицький.

«Україна зможе повернути ці території, коли люди там побачать, що тут розвивається економіка, є можливості, – переконаний експерт. – Держава має фокусуватися на енергоефективності і розвитку відновлюваних джерел енергії. Якби ми дали можливість приватним інвесторам, в тому числі європейським, інвестувати у відновлювальну енергетику, ми б дуже швидко змогли зменшити залежність від вугілля взагалі».

Як заявив в ефірі телеканалу «112 Україна» заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука, блокування непідконтрольних територій на Донбасі лише відтермінувало перспективу їхньої деокупації. Але у «Бахмутській січі» жартують, що запаслися домашніми консерваціями і салом, і впевнені, що мають однодумців, які будь-якої миті прийдуть на підмогу. Продовжувати блокаду там готові ще довго.

  • Зображення 16x9

    Вікторія Жуган

    Стипендіатка Радіо Свобода 2016-2017. Нині вивчає розслідувальну журналістику в  Гетеборзькому університеті завдяки стипендії Шведського інституту. Раніше навчалася та працювала у Польщі та США

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG