Гроші Україні дуже потрібні. Ще жодна країна не придумала, як без них жити і розвиватися. Але ще більше державі потрібні технології, які прийшли б разом з інвестиціями, наголошує тижневик «Новое время». Без них четверта індустріальна революція Україну просто вб'є, викине на узбіччя, як нікому не потрібний шматок забрудненої землі, населений неосвіченим народом під управлінням жменьки відсталих ненаситних феодалів. Області застосування нових технологій неосяжні. Уже в найближчі роки вони створять нові індустрії і ринки на сотні мільярдів, а то і трильйони доларів. Тому Україні потрібно, якщо не стимулювати, то бодай не заважати розвитку українського IT-кластеру. На думку дописувача, потужний ІТ-сектор зміцнився завдяки системі пільгового оподаткування і залишкам старої інженерної школи. Тому зараз треба дати компаніям упевненість в тому, що в найближчі роки їх не будуть смикати за фіскальні ниточки. Індустрія зміцніє, і в майбутньому все окупиться. З другим складніше. Потрібні час і ресурси, щоб відтворити наукові школи. Але якщо не почати реформу освіти і науки зараз, то попереду – глухий кут, переконує автор статті «Джерело незалежності».
Енергетична безпека – це фундамент, на якому будується майбутнє української економіки і від якого залежить рівень і якість життя українців, наголошує тижневик «Новое время». За даними Українського інституту майбутнього, країна може вийти на повне самозабезпечення газом, нафтою і нафтопродуктами вже до 2022 року. Запасів нафти в країні і газоконденсату вистачить ще на 20 років навіть за відсутності активної розвідки. Маючи колосальний енергетичний потенціал, солідні ресурси, Україна продовжує їх імпортувати, забезпечуючи прибутком зарубіжних постачальників, гарантуючи робочі місця і додану вартість іншим країнам, обурюється автор. Про необхідні шість кроків до енергетичної незалежності України йдеться в статті «Підключитися до майбутнього».
Про «відкритість» і «обмежений доступ» до газотранспортної системи України інформує «Дзеркало тижня». Дописувач видання аналізує ризики на газовому ринку і розповідає про чергові варіанти змін газотранспортної системи, а також про нюанси створення нового оператора ГТС і про обставини, які Україні варто враховувати.
Горизонт планування в українців – три місяці. І з цим потрібно щось робити, наголошує дописувач «Української правди». Він стверджує, що Україна – держава з непередбачуваним майбутнім. Після кожних виборів ніхто точно не знає, яким буде курс після того, як порахують голоси. Виборчий бюлетень – це лотерея. За кожним кандидатом – тонни ексцентрики і кубометри непередбачуваності. Головний урок останніх чотирьох років полягає в тому, що ціна помилки для України неприпустимо висока. Сьогодні держава нагадує дописувачу видання людину, яка піднімається по нахилених гвинтових сходах. Перила, огороджувальні від безодні, відсутні. Вони є лише вздовж стіни. Відпустиш – впадеш. У подібній ситуації маркери адекватності досить прості. Будь-які міркування про те, що «головний ворог не в Кремлі» і «Україна сама винна» – загрожують падінням. Про інші маркери безпеки йдеться в статті «План на завтра».
Незважаючи на відмінні стартові умови після розпаду СРСР, Україна в забігу на рівень добробуту одна з останніх. Про те, чому так, з'ясовував тижневик «Новое время». Причина перша – пастка багатства, сподівання на власні безмежні ресурси. Друга причина – Україна надто велика і різноманітна. Однак, незважаючи ні на що, Україна довела свою життєздатність. І не один раз, а тричі, подолавши кризи в 1994-му і 2004-му, а також «російську весну» в 2014 році, зазначає «Новое время».
