Брюссель – Економіка України за 22 роки до Революції гідності втратила багато часу, але її зростання останнім часом, особливо за минулий рік, а також спроможності українського ринку цікавлять західних інвесторів та вселяють довіру міжнародним кредиторам, заявив в інтерв'ю Радіо Свобода перший віце-прем’єр і міністр економічного розвитку й торгівлі Степан Кубів. За його словами, українці, які нині протистоять агресії Росії, є стабілізатори миру в Європі. Представник уряду України також розповів про розширення торговельних преференцій та інші результати робочих відвідин брюссельських євроустанов.
– Тут було три важливі позиції. Вперше почався єдиний (у своєму роді) діалог щодо питань окремих сегментів промисловості. Друга важлива тема: ми говорили про додаткові торговельні преференції. І третє питання для України – запровадження Єврокомісією пріоритетів митного співробітництва між Україною та ЄС. Була дуже ефективна робота щодо горизонтальної співпраці і по космосу, і по держзакупівлях, по авіабудуванню, по розвитку малого й середнього бізнесу й системі метрології та стандартизації. Я б сказав, ці три виміри нам дають велику надію.
– Оцей так званий «промисловий діалог» – про що саме йдеться? Який інтерес у ньому для українських промисловців?
– По-перше, Україна – єдина держава з якою заведений такий діалог, який, власне, базувався на трьох позиціях. Перша – це співпраця на базі угоди (про зону вільної торгівлі). Другий рівень – це робота багатьох міністерств. І останній – це горизонтальна робота між сегментами промисловості, де вперше залучені й громадські асоціації. Ми визначили, що між Україною та ЄС мають бути закладені принципи співпраці приватного й державного бізнесу, налагодження співробітництва, щоб мінімізувати ризики, та будуть закладені основи довготермінової співпраці на основі створення так званих «ланцюгів додаткової вартості». Тобто, змінити те, що Україна протягом 20 років була сировинним придатком, на 70-80 відсотків орієнтованим на східного сусіда, на Росію. Це й засвідчило неспроможність створення сучасної конкурентної промисловості, агропомислової, металургійної, інноваційної та інших галузей.
– Якщо говорити про ці «ланцюги додаткової вартості», перехід від сировинної промисловості до виготовлення високотехнологічних товарів, які би йшли на європейський ринок. Для цього потрібен інвестор, але як його притягнути в державу, де йде війна?
Найважчу війну сьогодні – інформаційну – я відчув і тут, на місцевому телебаченні
– Нам це вдалося навіть у період гібридної війни. Найважчу війну сьогодні – інформаційну – я відчув і тут, на місцевому телебаченні. У цьому сенсі Україні немає чим похвалитися. Як переконати? Є, по-перше, комунікація людей. В суспільстві, між людьми, в індивідуальних, сімейних відносинах, між громадами, державами – все базується на довірі. По-друге, це великі традиції зв’язків з Європою, закладені ще до 1939 року. Тоді експорт був базований на переробці продуктів агропромислового комплексу: мед, борошно, хліб, випечений в екологічних українських печах, молочні продукти експортували за кордон – про це мені розповідали мій дідусь і бабуся. Сьогодні ми вже показали спроможність освіченої нації українців та її закордонних громад. Вони показали свою працелюбність, відповідальність, прагнення до якості. А це довіра, і ще краще для інформування – це «людське радіо». Третє – визнання українських закордонних громад, яких у світі є 20 мільйонів.
Довіра інвестора сьогодні базується й на цифрах. Вони бачать реальну програму боротьби з корупцією, зміни законодавства, формування системи правоохоронних органів, НАБУ, електронні декларації – ці речі відчувають і за кордоном. Як результат: лише за минулий рік маємо реальних 4 мільярди інвестицій. Ми навіть отримали визнання міжнародних фінансових організацій. Тут, в Брюсселі, було підтверджено єврокомісарами Йоганнесом Ганом та Валдісом Домбровскісом отримання 600 мільйонів макрофінансової допомоги. Тут річ не лише в грошах, а в аксіомі довіри до української держави.
– Інформаційні технології, цифрова економіка – тут в ЄС добре усвідомили, що в цьому секторі є великі можливості для розвитку. За ним фактично майбутнє. Ви мали консультації на цю тему з комісаром із цифрової економіки Адрусем Ансіпом. Про що саме йшлося?
– Перше – ми зійшлися на принципі співпраці. Друге – ми показали, що стратегія в цій галузі повинна визначати операційну роботу до 2030 року. І третє – йшлося про перші кроки, які будуть вигідні пересічній людині, де ми говорили й про безплатний роумінг. Тут ми зачепили два ризикованих питання: кожна країна встановлює операторів, які є різної форми власності, а друге – це формування цінової політики. Але коли ми дійшли до спільного знаменника щодо частот, які є на американському чи європейському континенті, то тут ми погодили певні практичні кроки щодо реалізації даного проекту. Перше – створена робоча група, куди входять країни Східної Європи. Друге – ця робоча група визначає не лише постановку, але й систему ризиків, тобто, ми говоримо про дорожню карту на 2017 рік, далі – до 2020 і в перспективі – до 2030 років. А восени буде проведена конференція в країнах Балтії, де будуть визначені конкретні дії щодо цифризації економіки.
– Зона вільної торгівлі ніби й працює, але громадяни України досі не відчувають всіх її переваг. Чи можуть Україна і ЄС одного дня мати такі ж відкриті одне для одного ринки, як, скажімо, співдружність із Норвегією чи Швейцарією?
– Всі 22 роки до Революції гідності питання корупції та питання популізму були двома чинниками, які руйнували майбутнє промисловості. Швидка приватизація не за європейськими правилами, відсутність модернізації та інше – Україна втрачала не лише якість товару, але й цінову політику, а саме якість і ціна регулюють ринок. Угода з ЄС закладає основи для фундаментального розширення ринку, де якість та цінова політика будуть головними інструментами. Чого Україні не вистачає? Ми за 22 роки втратили час і зарегулювали економіку так, що нею управляла корупційна система. Зараз ми говоримо про відкритий ринок, зрозумілі правила й стандартизацію. Людський потенціал у нас є, ринок 45 мільйонів є, освіченість, досвід і розуміння теж є.
– Які Ваші прогнози щодо розширення з боку ЄС торговельних преференцій для України, адже пропозиція з цього приводу наразі чекає свого розгляду в Європарламенті?
Додаткові преференції стали б тією фундаментальною річчю, яка свідчить про єдність України та Євросоюзу в боротьбі з російською агресією. Тим євродепутатам, хто не розуміє, що таке мир і що таке війна, ми готові показати, що нині робить російська агресія
– Преференції, яких ми хочемо, повинні носити якісний характер і не бути розмитими. Росія у нас забрала ринок транзиту, а це втрати близько мільярда доларів тільки по експорту. Я тут говорив, що наші герої, які загинули і які стоять на сході України, – це стабілізатор миру в Європі. І саме додаткові преференції стали б тією фундаментальною річчю, яка свідчить про єдність України та Євросоюзу в боротьбі з російською агресією. Тож у Європарламенті я сказав: передайте тим, хто хоче послабити преференції чи їх розмити, я готовий з ними виїхати на схід України, в Авдіївку, і показати, чому ми вимагаємо преференцій. Тобто, тим євродепутатам, хто не розуміє, що таке мир і що таке війна, ми готові показати, що нині робить російська агресія, ті нелюди, що зайшли на нашу землю.
– А коли вони все ж можуть бути ухвалені, на Вашу думку?
– Вони мають намір якнайшвидше їх ухвалити, але не хочуть робити поспішних кроків, бо тоді це може не мати якості. Факт прийняття буде, але преференція може бути не централізована, а трохи розмита. Думаю, що це буде найближчим часом, але там є технічні процедури, що потребують кількох місяців для остаточного ухвалення додаткових преференцій.
– Нинішнє блокування постачання вугілля на тимчасово окуповані території, як це може вплинути на розпочатий «промисловий діалог» з ЄС?
– Визнання юридичних аспектів існування так званих «ДНР», «ЛНР» свідчить про намір впровадження там російського рубля, на цій території. Я вважаю, що це блокування роблять люди, які підігрують Росії, бо зупинка будь-якого заводу – це залишення без заробітку багатьох родин, а йдеться про 300 тисяч металургів. Ми говоримо й про 3,6 мільярда дохідної частини бюджету. Зупиняти заводи не можна, бо є ланцюг виконання зовнішніх зобов’язань по експорту наших металургійних заводів, адже контракти на 2017 рік підписані. Ці люди проводять недержавницьку політику, це заробляння політичного капіталу нечесним методом. Це – люди, які дуже хочуть дострокових виборів. Це – політикани, популісти, які не думають про майбутнє держави, грають на руку Москви, роблять картинку. Ці люди незрозумілі за походженням.
– Чи для Вас особисто відчутні якісь зміни в ставленні представників Євросоюзу до України та її урядовців?
– Це вже не перший візит до Брюсселя, і я з боку європейських депутатів, комісарів ЄС відчув відповідальність за взяті зобов’язання у рамках підписаної угоди. По-друге, система комунікацій поглибила їхнє розуміння проблематики України, особливо щодо гібридної війни, яку веде Росія проти України. Вони відчули, що означає мир і що українці є стабілізаторами цього миру в Європі. І третє, заявлене не лише мною, а й високими представниками ЄС, – це те, що Європа не може бути цілісною без України, а Україна не може бути без Європи. Тому слід не створювати перепони, а діяти навпаки. Адже відкритість дає більше безпеки, ніж закритість.
