«Справа Єгора Жукова»: останнє слово 21-річного студента у суді сколихнуло Росію

У Росії обговорюють останнє слово в суді звинуваченого в екстремізмі за ролики в YouTube студента Єгора Жукова. Він звинуватив керівництво Російської Федерації в руйнуванні головних засад християнської етики, на дотриманні яких Кремль весь час наголошує. Прокуратура просить для Жукова чотири роки колонії. Вирок оголосять 6 грудня. Радіо Свобода зібрало інформацію про судовий процес над Євгеном Жуковим, переклало українською мовою його промову і подає повний текст виголошеного ним слова.

Єгору Жукову 21 рік. Він студент четвертого курсу факультету соціальних наук російської Вищої школи економіки і відеоблогер. Жуков був одним із фігурантів так званої «московської справи про масові заворушення» на акціях 27 липня 2019 року. За версією слідства, він махав руками і таким чином «диригував» натовпом. Жуков повідомив, що слідчий пропонував йому дати певні свідчення і назвати імена людей, які нібито брали участь в «організації масових заворушень» – в обмін на домашній арешт.

Справа «розвалилася», однак Жукову висунули нові звинувачення, а саме – у «публічних закликах до екстремістської діяльності». Доказами вини студента сторона обвинувачення називає чотири ролики Жукова в YouTube.

Жуков заперечує свою провину, а «справу Жукова» вже називають «найрезонанснішою».

За Єгора Жукова поручилася проректор ВШЕ Валерія Касамара, «Ехо Москви», «Нова газета», репер Оксімірон, а студентська молодь приходить підтримати Жукова у суді.

За що і як судять?

• 4 грудня 2019 року Кунцевський суд Москви розпочав розгляд по суті кримінальної справи проти студента Вищої школи економіки Єгора Жукова. Його звинувачують у закликах до здійснення екстремістської діяльності у відеороликах, які він, нібито, публікував на своєму YouTube-каналі.

• Сторона обвинувачення заявила у суді, що «Жуков відчуває ненависть до державного ладу Російської Федерації» і закликає до насильства. Такий висновок прокурори роблять із фрази Єгора Жукова в YouTube про «протести будь-якими способами».
• У роликах від 2017 року ФСБ побачило «екстремізм, ненависть до конституційного ладу і системи державної влади Росії».

Для підтвердження своєї позиції ФСБ залучило Олександра Коршикова, який віддивився ролики Жукова і вибрав близько десятка цитат. У цих цитатах Жуков говорить про «ненасильницькі методи протесту» і посилається на «198 методів ненасильницького опору» політолога Джина Шарпа, але експертиза наголошує, що серед форм ненасильницького протесту Жуков перераховує, «а значить і закликає до несплати податків, виготовлення підроблених документів і грошей, призупинення роботи установ і самоспалення – методів, які описує Шарп». З точки зору експерта ФСБ, фраза «будь-які форми протесту», яка використовується в роликах – «закликає і до насильницького методу теж».

• За версією слідства, Єгор Жуков «вирішив залучити необмежене коло осіб до дестабілізації політичної ситуації» в Росії.

При цьому і адвокати Жукова, і його прихильники відзначають, що процес почався знову в небувалому за швидкістю темпі.

• Адвокати Жукова називають цей процес політичним переслідуванням», експертизу – некваліфікованою і необ'єктивною, а слідство – «тенденційним і явно необґрунтованим». Адвокати і журналісти звертають увагу, що процес над Жуковим іде небувало швидкими темпами.

Як повідомляє російська редакція Радіо Свобода, прокурор Морозов, мотивуючи заявив, що у відеороликах Жукова містяться «заклики до захоплення влади». Інший прокурор, Ісхаков, заявив, що відео перебувають у відкритому доступі, а відтак, «заклики до екстремізму носять публічний характер».

Адвокати Жукова, виступаючи в дебатах, відзначили, що процес не був змагальним – захисту відмовили майже у всіх клопотаннях. Зокрема, суддя Світлана Ухнальова відмовилася залучити які фахівців для проведення повторної лінгвістичної експертизи викладача Вищої школи лінгвістики Анну Левінзон і доктора філологічних наук Ніну Добрушин. На думку судді, кваліфікація та наявність наукових ступенів у цих фахівців є недостатніми для участі в процесі.

При цьому, напередодні, з'ясувалося, що у співробітника ФСБ Олександра Коршикова, на експертизі якого будується звинувачення, взагалі немає лінгвістичної освіти, він не належить до наукової спільноти і не користується науковою методологією. Цю інформацію суддя Ухнальова проігнорувала.

• Прокурори вимагають для студента Єгора Жукова 4 роки колонії із забороною доступу до мережі інтернет. Вирок оголосять 6 грудня.

Що сказав Єгор Жуков у суді

Після виступів сторін обвинувачення і захисту – суд надав останнє слово Єгору Жукову. Радіо Свобода переклало ці слова обвинуваченого студента і наводить їх повністю:

– Те, що я планую сказати, має прямий стосунок до даного процесу. Сподіваюся на те, що ви мені дозволите висловити все те, що мені хочеться сказати. Я не заберу в суду багато часу.

Цей судовий розгляд, у першу чергу, присвячений словам і їхньому значенню. Ми обговорювали конкретні фрази, нюанси формулювань, способи тлумачення, і, сподіваюся, ми змогли довести шановному суду, що я не є екстремістом – як з точки зору лінгвістики, так і з точки зору здорового глузду.

Але зараз я хочу торкнутися більш фундаментальних речей, аніж сенс слів.

Я хочу розповісти про мотиви своєї діяльності, благо експерт також про них висловився. Мотиви справжні і глибинні, ті, що змушують мене займатися політикою, мотиви, переслідуючи які, я, серед іншого, і записував відео для каналу.

І ось з чого я хочу розпочати.

Російська держава сьогодні позиціонує себе як останнього захисника традиційних цінностей. Багато уваги, як нам кажуть, приділяється інституту сім'ї та патріотизму. А ключовою традиційної цінністю називають християнську віру.

Ваша честь, і, мені здається, може бути, що це навіть добре, тому що християнська етика, дійсно, включає в себе ті цінності, які мені справді близькі.

По-перше, це відповідальність. В основі християнства лежить історія про людину, що наважилася взяти страждання всього світу на свої плечі, історія про людину, яка взяла на себе відповідальність у максимально можливому сенсі цього слова. По суті, центральна ідея всієї християнської релігії – це ідея особистої відповідальності.

А, по-друге, любов. «Полюби ближнього свого, як самого себе», – це головна фраза християнської релігії. Любов є довіра, співчуття, гуманізм, взаємодопомога і турбота.

Суспільство, побудоване на такій любові, є суспільство сильне, мабуть, найсильніше з усіх, в принципі, можливих.

Ось для того, щоб зрозуміти мотиви моєї діяльності, достатньо всього лише подивитися на те, як нинішня російська держава гордо виставляє себе захисником християнських, а значить, і цих цінностей, і як вона насправді їх захищає.

Перед розмовою про відповідальність, спершу потрібно відповісти на питання, чим є етика відповідальної людини, які слова така людина промовляє сама до себе протягом життя?

Мені здається, такі: «Пам'ятай, весь твій шлях буде наповнений труднощами, часом нестерпними. Всі твої близькі помруть. Всі твої плани порушаться. Тебе будуть обманювати і кидати. І ти нікуди не втечеш від смерті. Життя – це страждання. Змирися з цим. Але змирившись із цим, змирившись із неминучістю страждання, все одно звали свій хрест собі на плечі і йди за своєю мрією. Інакше все стане тільки гіршим. Стань прикладом, стань тим, на кого можна покластися. Не підкоряйся деспотам, борися за свободу тіла і духу. І будуй країну, в якій твої діти зможуть стати щасливими».

Хіба такого нас вчать? Хіба таку етику засвоюють діти в школах? Хіба таких героїв будуть вшановувати? Ні.

Існуюча в країні ситуація знищує будь-які можливості для людського процвітання.

10% найбільш забезпечених росіян зосередили в своїх руках 90% багатства країни.

Серед них, звичайно, є і гідні громадяни, але основна частина цього багатства отримана не чесною працею на благо людей, а банальною корупцією.

Наше суспільство розділене на два рівні непроникним бар'єром. Всі гроші сконцентровані згори і їх звідти ніхто не віддасть. Знизу ж, без перебільшення, залишилася лише безвихідь.

Розуміючи, що розраховувати їм немає на що, розуміючи, що якби вони не старалися, ні собі, ні своїй сім'ї вони принести щастя не зможуть, російські чоловіки або зганяють всю свою злість на своїх дружин, або спиваються, або вішаються.

Росія перша країна в світі за кількістю чоловічих самогубств на 100 тисяч населення.

В результаті третина всіх сімей в Росії – це матері-одиначки з дітьми. Це ми так, хочеться запитати, традиційний інститут сім'ї захищаємо?!

Мирон Федоров, який не раз приходив на мої засідання, дуже вірно свого часу зауважив: «У нас алкоголь дешевший, аніж підручники».

Держава створює всі умови для того, щоб між відповідальністю і безвідповідальністю росіянин завжди вибирав друге.

А тепер про любов. Любов неможлива без довіри. А справжня довіра зароджується під час спільної діяльності.

По-перше, спільна діяльність – рідкісне явище в країні, в якій не розвинена відповідальність. А, по-друге, якщо спільна діяльність десь все-таки проявляється, то вона тут же починає сприйматися охоронниками як загроза. І не важливо, чим ти займаєшся – допомагаєш ув'язненим, виступаєш за права людини, охороняєш природу – рано чи пізно тебе наздожене або статус «іноземного агента», або тебе просто так «закриють».

Держава ясно усім дає зрозуміти: «Хлопці, розповзіться по своїх нірках і один з одним не взаємодійте. Збиратися більше двох на вулиці не можна – посадимо за мітинг. Працювати разом по соціально-корисному порядку денному не можна – дамо статус іноземного агента».

Звідки в такому середовищі взятися довірі і любові – не романтичній, а гуманістичній любові людини до людини?

Єдина соціальна політика, яку послідовно проводить російська держава, – це роз'єднання. Так держава робить нас нелюдьми («расчеловечивает» в оригіналі російською мовою – ред.) в очах один одного, бо в її очах ми вже давно не є людьми.

Як інакше пояснити таке варварське ставлення до людей? Ставлення, яке кожен день підкреслюється побиттям палицями, тортурами в колоніях, ігноруванні епідемії ВІЛ, закриттям шкіл і лікарень, і так далі.

Давайте поглянемо на себе в дзеркало. Ким ми стали, дозволивши таке зробити з собою?!

Ми стали нацією, яка розучилася брати на себе відповідальність. Ми стали нацією, яка розучилася любити. Понад 200 років тому Олександр Радищев, по дорозі від Петербурга до Москви, писав: «Я глянув навкруги мене – душа моя стражданнями людства уражена стала. Звернув погляди мої до нутра мого – і побачив, що лихі люди походять від людини».

Де сьогодні подібні люди – люди, чия душа також гостро болить за те, що відбувається в рідній батьківщині? Чому їх майже не залишилося?!

А вся справа в тому, що на перевірку – виявляється, що єдиний традиційний інститут, який справді шанує і зміцнює нинішня Російська держава – це самодержавство, яке так і хоче зламати життя будь-кому, хто щиро бажає добра своїй батьківщині, хто не соромиться любити і брати на себе відповідальність.

В результаті, громадянам нашої багатостраждальної країни довелося вивчити, що «ініціатива карається», що «начальство завжди праве, тому що воно начальство», що щастя тут, може бути, і можливо, але тільки не для них. І вивчивши це, вони почали поступово зникати.

За статистикою Росстату, Росія поступово зникає з середньою швидкістю мінус 400 тисяч осіб на рік. За статистикою не видно людей. Так побачте ж їх!

Цей спивається від безсилля, ці замерзають у непрогрітих лікарнях, ці вбиті кимось, це вбиті самими собою – ці люди, такі ж, як ми з вами.

Напевно, до цього моменту мотиви моєї діяльності стали зрозумілі. Я, дійсно, бажаю бачити в своїх громадянах дві цих якості: відповідальність і любов.

Відповідальність за себе, за тих, хто поруч, за всю країну.

Любов до слабкого, до ближнього, до людського.

Це моє бажання – це ще одна причина, ваша честь, чому я не міг закликати до насильства.

Насильство розв'язує руки, веде до безкарності, а значить, і до безвідповідальності. Рівно так само насильство і не веде до любові.

Тим не менш, незважаючи на всі перепони, я ні секунди не сумніваюся, що моє бажання здійсниться. Я дивлюся вперед за горизонт років і бачу Росію, наповнену відповідальними й люблячими людьми, де буде по-справжньому щасливе місце.

Нехай кожен уявить собі таку Росію. Нехай цей образ керує вами у вашій діяльності так само, як він керує мною.

На закінчення скажу наступне. Якщо сьогодні все ж суд ухвалить рішення, що ці слова зараз вимовляє дійсно «небезпечний злочинець», найближчими роками мого життя будуть наповнені стражданнями і негараздами.

Але я дивлюся на хлопців, з якими мене звела «московська справа» – на Костю Котова, на Самаріддіна Раджабова і бачу усмішки на їхніх обличчях. Льоша Міняйло і Даня Конон у хвилини нашого недовгого спілкування в СІЗО ніколи не дозволяли собі скаржитися на життя

Я постараюся наслідувати їхній приклад. Я постараюся радіти тому, що мені випав цей шанс – пройти випробування в ім'я близьких мені цінностей.

Зрештою, Ваша честь, чим страшніше моє майбутнє, тим ширшою є усмішка, з якою я дивлюся в його бік.

Дякую.

Читайте ще:

Путін підписав закон, який дозволяє визнавати громадян «іноземними агентами»

Російського активіста Котова, який виступав на захист українських політв’язнів, етапували з Москви

Україна висловила Росії протест через вирок кримчанину Сейтосманову​