Про «неоднозначну» спадщину президента Петра Порошенка розповідає матеріал Financial Times. У статті аналітичного центру Atlantic Council ідеться про те, як саме Захід допоміг «таємничому комікові» Зеленському наблизитися до посади верховного головнокомандувача. А стаття на сайті аналітичного центру Carnegie Europe відповідає на запитання: що перемога Володимира Зеленського на президентських виборах говорить про Україну?
«Порошенко залишає неоднозначну спадщину, передаючи владу в Україні» – з таким заголовком виходить стаття у виданні Financial Times. Володимир Зеленський, який переміг на виборах, заявив, що він є результатом помилок Порошенка. Сам президент залишатиме свою посаду з впевненістю у тому, що він зберігає за собою статус особи, яка перетворила пострадянську історію України – і прагне повернутися до влади, мовиться у статті.
Після поразки Порошенка на виборах тисячі людей у Києві зібралися під його адміністрацією для того, щоб подякувати йому за безвізовий режим із ЄС, реформу державних інститутів і зміцнення української армії на тлі російської загрози. В західних столицях до Порошенка ставляться добре через запровадження радикальних реформ, щоб забезпечити подальше кредитування МВФ – і все це під час війни з підтримуваними Росією сепаратистами на сході України, пише видання.
«Я не знаю жодної країни, де перехідний період був би швидшим, за останні п’ять років… Ця країна досягла значних реформ і прогресу в найскладніших обставинах: в умовах іноземної військової агресії», – заявив виданню один із європейських дипломатів у Києві.
Проте успіхи Порошенка затьмарило дедалі більше невдоволення умовами МВФ, зокрема їхній вплив на ціни на комунальні послуги. Виборці назвали високі рахунки за комунальні послуги головною причиною голосування за Зеленського, мовиться у статті.
«Можна сказати, що МВФ вбив Порошенка», – вважає експерт з Фонду Карнеґі Балаж Ярабік. На його думку, тепер жодний уряд у здоровому глузді не піде на такі рішучі економічні заходи.
Політична боротьба Порошенка, на думку автора, також посилювалася через його нездатність стримати корупцію. Активісти і західні уряди звинувачували його у спробах підірвати нову антикорупційну установу. Та на думку автора, українці можуть бути спокійними через те, що передача влади від Порошенка до наступника буде більш впорядкованою, ніж це було під час попередніх змін керівництва.
У статті американського аналітичного центру Atlantic Council ідеться про те, як Захід допоміг «таємничому коміку» Володимиру Зеленському наблизитися до поста головнокомандувача України.
Авторка статті, американська журналістка й авторка книжки про Чорнобильську катастрофу Мері Мицьо згадує нещодавнє розслідування Дениса Бігуса, скандального журналіста-розслідувача, фінансованого США і ЄС, про контрабанду російських військових запчастин, вчинену «друзями президента» Петра Порошенка. Але Бігус у своєму розслідуванні не надав жодних доказів, які б дійсно зв’язали їх із контрабандою, наголошує авторка. Коли про цю історію вперше повідомили два роки тому, їй і не приділили особливої уваги. Під час вторгнення Росії у 2014 році «ці відчайдушно необхідні частини можна було купити лише на російських чорних ринках», мовиться у статті.
Але тепер звинувачення Бігуса створили чимало галасу. Як і чому це запалило скандал цього разу, залишається незрозумілим, пише авторка. Але політика дала про себе знати, коли телеканал олігарха Ігоря Коломойського «1+1» узяв Бігуса в ефір ток-шоу, де через це розслідування Порошенка шмагали дві години.
Шоу Бігуса фінансує Захід. Зокрема, зі США за 2016–2018 роки він отримав 150 тисяч доларів тільки від одного ґрантодавця. Ситуація з розслідуванням показує, як деякі з таких проектів, що мали добрі наміри, врешті підсилили й без того сильні антиурядові закиди з боку Кремля і повалених олігархів, які й досі володіють найпотужнішими телеканалами України. Це, в свою чергу, наблизило Зеленського до президентства, вважає авторка.
Порошенко вчинив чимало помилок, проте йому треба віддати належне як лідерові найбільш компетентної реформаторської влади в незалежній історії України. Та жодне з реальних досягнень не отримало і частки тієї уваги, яку приділили корупції. А серед цих досягнень – низка реформ, які зберегли для країни 6 мільярдів доларів, що раніше втрачалися через корупцію.
Західні донори діють за логікою, що їхні антикорупційні моделі є ефективними й більш-менш універсальними. І після 2014 року вони почали фінансувати активістів, неурядові організації й журналістів, щоб ті викривали корупцію. Але корупція – це не недолік системи, який можна виправити, покаравши винного. Це і є сама система, переконана автор, – і то не лише в Україні, а й у більшості країн світу.
Викривати порушення набагато простіше, ніж налагодити систему. І якщо правопорушники не опиняються за ґратами і не втрачають владу, то розслідування можуть мати більше шкоди, ніж користі. Як це сталося у наведеному прикладі, воно не створило «токсичну атмосферу» для корупціонерів, а створило її для всіх інших, мовиться у статті.
Щоб знизити рівень корупції, Україні потрібна компетентна правова система, якої наразі не існує. Без цього постійне зосередження на виявленні підозрюваних злочинів, які реалістично не можуть бути покарані, видається безвідповідальним і контрпродуктивним. Краще витрачати гроші на розважальні та освітні серії, вважає авторка: «Можливо, це створить кращого телегероя для наступного президента України».
Що перемога Володимира Зеленського на президентських виборах говорить про Україну? На це запитання відповідає дослідник Європейського відділу Фонду міжнародного миру Карнеґі у США і директор Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень у Берліні Ґвендолін Зассе в статті для аналітичного центру Carnegie Europe.
Міжнародні оглядачі зазвичай зосереджували увагу на недосвідченості коміка, який міг стати і зрештою став президентом. Але є й інші факти, які не можна випускати з уваги, коли мова йде про оцінки результатів українських виборів, переконана автор.
По-перше, виборці по всій країні вирішили висловити своє розчарування президентством Петра Порошенка. Процес запровадження реформ після Майдану сповільнився і не забезпечив достатньої відчутної вигоди для пересічного виборця. Корупція ж, яка була головною причиною протестів проти колишнього президента Віктора Януковича наприкінці 2013 року, знову стала критичною міркою оцінювання діяльності влади – цього разу президента усунули на виборах.
По-друге, широка підтримка Зеленського, на думку Зассе, також відображає невдоволення сек’юритизацією української внутрішньої політики, яка знайшла втілення в гаслі «Армія, мова, віра». Відповіддю Порошенка на війну на сході України стало визначення української нації у вузьких етнолінгвістичних термінах. Мовні закони, спрямовані на скорочення шкільної освіти мовами меншин, включно з російською, і збільшення українськомовного контенту у ЗМІ й суспільному житті, – не те, чого хотіла для себе і для країни більшість українців, вважає автор.
Володимир Зеленський слабо володіє українською, а в його серіалі «Слуга народу» українською користуються головно корумповані бюрократи і фольклорні ансамблі – та це не завадило йому перемогти. Не може бути більш чіткого доказу, що мовна проблема – не та, що розділяє українське суспільство, переконана Зассе.
Тож виборці цілком свідомо віддали голос проти Порошенка і висловили надію на новий початок української політики, яка б виходила за рамки етнічних розподілів, мовиться у статті.
Автор також зазначає, що наразі з’являються спекуляції щодо майбутнього української політики. Команда Зеленського вже має у своєму складі економічних реформаторів, але не має достатнього досвіду у зовнішній та безпековій політиці, а це ключові сфери, де президент має прямий вплив в Україні.
У наступні місяці Зеленському доведеться визначити робочі відносини з Верховною Радою, поки він розбудовуватиме власну політичну партію напередодні парламентських виборів восени, після яких почнеться справжнє випробовування для президентства Зеленського, мовиться у статті.
