Радіо Свобода продовжує публікувати свідчення про повне пограбування, позбавлення усіх засобів для виживання і примусову депортацію заможних селянських родин в СРСР у рамках проєкту «Розкуркулення: як сталінський режим нищив українське вільне селянство». Цього разу розповідаємо про віднайдені в архівах дані щодо розкуркулення у селі Миколаївка Дніпропетровської області.
Миколаївка – село у Петропавлівському (раніше Васильківському) районі Дніпропетровської області. Зараз там, за даними ОДА, живе понад 5 тисяч людей. Роком заснування села вважається 1776 рік, а назва нібито повязана з тим, що у нове поселення була перевезена розібрана церква з двома куполами з-під річки Торець, складена, і «на Миколая» освячена.
Історію села досліджує виходець із Миколаївки, журналіст, керівник благодійної організації «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні» Олександр Сидоренко. Нещодавно він створив сторінку в мережі Facebook – «Миколаївські родинні корені», де публікує знайдені в архівах документи.
Зокрема, опубліковані і дані про розкуркулені заможні родини Миколаївки. Олександр Сидоренко знайшов справи на 26 жителів села (21 українця і 5 німців), у яких було відібрано все майно і землю, а їх самих разом із родинами (переважно багатодітними) виселено за межі України (швидше за все, до Сибіру). Щонайменше половину з усіх виселених складали неповнолітні діти, серед них були і немовлята.
Документи радянських архівів називають цих людей «куркулями». Насправді ж, це були працьовиті хлібороби, які уміло давали лад великому господарству і працювали разом із родинами.
Ось список імен розкуркулених та їхніх рідних, із вказаними роками народження. Місцем народження щодо усіх них записане село Миколаївка, тогочасного Васильківського району Дніпропетровської області:
1. АНТИПОВ АНДРІЙ ДЕМ'ЯНОВИЧ
1866 р.н., українець.
Склад сім’ї: Антипова Параска, 57 років, дружина; Антипов Павло, 24 роки, син; Антипов Прокофій, 20 років, син; Антипова Марія, 17 років, донька; Антипова Олена, 14 років, донька; Антипова Наталія, 24 роки, невістка; Антипова Любов, 2,5 роки, онука.
2. АНТИПОВ ПАВЛО АНДРІЙОВИЧ
1904 р.н., українець.
Склад сім’ї: Антипова Наталія, 25 років, дружина; Антипова Любов, 3 роки, донька
3. АНТИПОВ ЯКОВ ОМЕЛЯНОВИЧ
70 років, українець.
Склад сім’ї: Антипова Февронія, 69 років, дружина; Антипов Семен, 30 років, син; Антипова Уляна, 28 років, невістка; Антипов Олексій, 28 років, син; Антипова Степанида, 27 років, невістка; Антипов Дем'ян, 24 роки, син; Антипов Петро, 19 років, син; Антипова Марія, 21 рік, невістка; Антипов Іван, 5 років, онук; Антипов Григорій, 4 роки, онук; Антипов Василь, 3 роки, онук.
4. АНТИПОВ СЕМЕН ОНУФРІЙОВИЧ
43 роки, українець
Склад сім’ї: Антипова Мотря, 40 років, дружина; Антипов Михайло, 19 років, син; Антипов Іван, 15 років, син; Антипов Григорій, 9 років, син.
5. АНТИПОВ ДЕНИС СЕМЕНОВИЧ
1900 р.н., українець
Склад сім’ї: Антипова Меланія, 32 роки, дружина; Антипов Григорій, 12 років, син; Антипова Олександра, 8 років, донька; Антипова Ганна, 9 років, донька; Антипова Євдокія, 6 років, донька; Антипова Марія, 3 роки, донька; Антипов Семен, 74 роки – (в ДОПРі)
6. БЕСКРОВНИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
1894 р.н, українець
Склад сім’ї: Бескровна Марія, 35 років, дружина; Бескровна Любов, 13 років, донька; Бескровна Ганна, 10 років, донька; Бескровна Наталія, 8 років, донька; Бескровна Євдокія, 6 років, донька; Бескровна Марія, 4 роки, донька; Бескровний Михайло, 2 роки, син
7. ВЕЛИГОНОВ УЛЯН СЕМЕНОВИЧ
1886 р.н., українець. Син куркуля, член ВКП(б)
Підстава арешту: Звинувачений за постановою ВЦВК та РНК від 07. 08. 1932 року за невиконання плану хлібозаготівлі.
8. ГАУС ХРИСТІАН АНДРІЙОВИЧ
1882 р.н., німець
Склад сім’ї: Гаус Пауліна, 44 роки, дружина; Гаус Яків, 17 років, син; Гаус Едвін, 13 років, син; Гаус Отто, 10 років, син; Гаус Эміль, 5 років, син; Гаус Андрій, 2 роки, син; Гаус Віра, 19 років, донька; Гаус Антоніна, 7 років, донька.
9. КИСІЛЬ КУЗЬМА РОДІОНОВИЧ
1868 р.н., українець
Склад сім’ї: Кисіль Марфа, 62 роки, дружина; Кисіль Олександр, 27 років, син; Кисіль Павло, 20 років, син; Кисіль Ганна, 16 років, донька; Кисіль Фекла, 21 рік, невістка
10. МАРКОВ ГРИГОРІЙ ГРИГОРІЙОВИЧ
1887 р.н., українець
Склад сім’ї: Маркова Ірина, 43 роки, дружина; Маркова Софія, 20 років, донька; Маркова Лідія, 11 років, донька; Марков Михайло, 15 років, син; Марков Андрій, 8 років, син; Марков Іван, 19 років, син (проживає у Павлограді)
11. МАРТИН КАРЛ ЯКОВИЧ
42 роки, німець
Склад сім’ї: Мартин Аліда, 46 років, дружина; Мартин Карл, 17 років, син; Мартин Едлін, 13 років, син; Мартин Фрідріх, 10 років, син; Мартин Ольга, 7 років, донька
12. МІХ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
1880 р.н., українець
Підстава арешту: Звинувачений за ст. 54-10 за антирадянську агітацію. Оголошений у розшук.
12. МИШУСТІН ГРИГОРІЙ ДМИТРОВИЧ
1907 р.н., українець
Склад сім’ї: Мишустін Трохим, 75 років, дідусь; Мишустіна Агафія, 42 роки, тітка; Мишустіна Феодосія, 75 років, бабуся; Мишустіна Наталья, 15 років, небога; Мишустіна Анастасія, 46 років, мати; Мишустін Михайло, 20 років, брат; Мишустін Яків, 16 років, брат
13. ОСИПОВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
1909 р.н., українець
Склад сім’ї: Осипова Марія, 62 роки, мати; Осипов Іван, 65 років, батько
14. ОСИПОВ ІВАН ТИМОФІЙОВИЧ
1869 р.н, українець
Склад сім’ї: Осипов Петро, 20 років, син; Осипова Лукерія, 23 роки, невістка; Осипов Артем, 18 років, син, (працює на шахтах); Осипова Марія, 69 років, дружина
15. ОСИПОВ ПЕТРО ІВАНОВИЧ
1909 р.н., українець
Склад сім’ї: Осипова Марія, 1868 року, мати
16. ОСИПОВ ІВАН ТИМОФІЙОВИЧ
1869 р.н., українець
Одинак
17. ПЛЕСКАЧОВ ПИЛИП КОСТЯНТИНОВИЧ
1892 р.н., українець, член КП(б)У
Звинувачений за постановою ВЦВК та РНК від 07. 08, 1932 року за невиконання плану хлібозаготівлі. Протокол наради комісії про розгляд справ щодо виключення з лав партії кандидатів та членів КП(б)У за наслідками чистки.
Вирок: висланий в адміністративному порядку за рішенням прокуратури.
18. ПОЗНЯКОВ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
1907 р.н., українець
Склад сім’ї: Познякова Катерина, 22 роки, дружина
19. ПОЗНЯКОВ ФЕДІР ФЕДОТОВИЧ
1883 р.н., українець
Склад сім’ї: Познякова Анастасія, 45 років, дружина; Позняков Микола, 15 років, син; Познякова Антоніна, 11 років, донька; Познякова Марія, 3 роки, донька
20. ПУШКАРЬОВ МАРК БОРИСОВИЧ
1873 р.н., українець
Склад сім’ї: Пушкарьова Єфросинія, 55 років, дружина; Пушкарьова Олена, 17 років, донька; Пушкарьова Ганна, 14 років, донька; Пушкарьов Пилип, 16 років, син; Пушкарьов Андрій, 13 років, син; Пушкарьов Василь, 8 років, син
21. ТУПИКА ПЕТРО САМІЙЛОВИЧ
1894 р.н., українець
Склад сім’ї: Тупика Орина, 34 роки, дружина; тупика Самуїл, 75 років, батько; Тупика Катерина, 13 років, донька; Тупика Віра, 9 років, донька; Тупика Олександра, 3 роки, донька
22. УЛЬРІХ ІВАН ПИЛИПОВИЧ
64 роки, німець
Утік від виселення разом із родиною (11 членів)
23. ЧУМАК ТРОХИМ СЕМЕНОВИЧ
56 років, українець
Склад сім’ї: Чумак Параска, 54 роки, дружина; Чумак Іван, 25 років, син; Чумак Ганна, 17 років, донька; Чумак Фекла, 14 років, донька
Постанова зборів членів КНС та бідноти, колгоспників та виборців, наймитства та червоних партизанів щодо виселення батька разом із родиною за межі УСРР як соціально чужого елемента. Постановами районної та окружної Трійок постанови зборів затверджені.
24. ШВЕЙЦЕР ВОЛОДИМИР ХРИСТИЯНОВИЧ
43 роки, німець
Склад сім’ї: Швейцер Іда, 43 роки, дружина
25. ШВЕЙЦЕР ЕМІЛЬ ХРИСТИЯНОВИЧ
31 рік, німець
Склад сім’ї: Швейцер Мартіна, 29 років, дружина; Швейцер Віктор, 7 років, син; Швейцер Гельман, 8 років, син
26.ШЕВЧЕНКО ПАВЛО ІВАНОВИЧ
51 рік, українець
Склад сім’ї: Шевченко Тетяна, 50 років, дружина; Шевченко Тетяна. 22 роки, невістка; Шевченко Марина, 26 років, невістка; Шевченко Агрипіна, 18 років, донька; Шевченко Тарас, 6 років, онук; Шевченко Григорій, 4 роки, онук; Шевченко Іван, 4 роки, онук; Шевченко Василь, 6 років, онук; Шевченко Валентина, онука; Шевченко Олександра, 2 місяці, онука; а сини Григорій, 23 роки, та Омелян, 25 років, – втекли.
Радіо Свобода розпитало Олександра Сидоренка про мету його пошуків в архівах:
– За першою освітою я журналіст, закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, років сім працював у редакції газети «Вечірній Київ» завідувачем відділом освіти і науки. Як тільки це стало можливим, розпочав розшукувати інформацію про репресії.
Разом з університетським колегою (він закінчив паралельно зі мною історичний факультет) збирали матеріали й друкували на шпальтах газети під рубрикою здебільшого біографічні нариси про репресованих. Вони склали основу книги «За стандартними звинуваченнями», яка стала чи не найпершою книгою в Україні про сталінські репресії, і здобула одразу премію імені Миколи Островського (була така в ті часи).
Наступна книга «Репресоване відродження» була підготовлена до друку, але за браком фінансових ресурсів видавництва так і не побачила світ. Ще працюючи у «Вечірньому Києві», доля повернула мене знову до студентської лави, і я вступив до Інституту державного управління і місцевого самоврядування при Кабінеті міністрів України, а потім продовжив навчання у Манітобському університеті в Канаді. Після повернення недовгий час працював в Інституті держуправління, а потім у Міжнародному фонді «Відродження», де займався питаннями розбудови громадського суспільства.
– Чому Ви вирішили вивчати історію села?
– Історію села я намагався вивчати давно, ще школярем і студентом, але тоді були обмежені можливості. Я копався в архівах і в Дніпрі, і в Києві, і в колишньому Ленінграді, писав запити до архіву Міністерства оборони СРСР, і отримував списки похоронених у селі воїнів, потім писав до газет, звідки вони були призвані на війну, розшукував їхніх рідних. Навіть приїздили родичі на могилу загиблих воїнів у селі.
Нещодавно, коли розбирав архів родинних документів, які привіз із села після смерті батьків, я натрапив на невеликий аркуш паперу, де батько занотував колись – на моє прохання – як звали, коли народились і померли бабці і дідусі, кого він пам’ятав. І я почав складати родинне дерево – розпочав із інформації з того папірця, а перейшов вже до різних баз архівних даних. І ось уже є 570 людей у цьому дереві.
Про кожне нове ім’я шукав інформацію по картотеках і базах даних, які зустрічав. Навіть про батьків і дідів батька не прийнято було говорити у 80-і. Якось згадувалось слово куркулі, але кого стосувалось – не акцентувалась увага.
І от у черговій базі даних про репресованих українців знаходжу два записи про Кисіля Севастяна Кузьмича і Кисіля Федора Кузьмича. Севастян – то батько бабусі, яка жила з нами, а дід Федір – дід у Макіївці, в якого я проводив літні канікули кілька років поспіль, коли був школярем. Почав шукати їхні справи, звернувся до галузевого архіву СБУ, звідти перенаправили до Дніпропетровського обласного державного архіву.
Замовив скани справ – за місяць отримав їх. Надзвичайно цікаві історії дідів, для одного з яких його історія закінчилась розстрілом через кілька днів після арешту (в справі є й рішення трійки про розстріл і акт самого розстрілу…), а для іншого – роками робіт в таборах ГУЛАГУ і засланням на будівельні об’єкти (отак він опинився в Макіївці).
У цих справах я знайшов і згадку про те, що вони «влізли в колгосп», і таким чином не були вислані з батьком «за межі України як куркулі» у 1930 році.
Це дало привід для подальшого пошуку – і в Дніпропетровському обласному державному архіві знайшов картотеку «Облікові картки виселених куркулів та членів їх сімей з Дніпропетровської області в 30-і роки минулого століття», і там знайшов картку на бабиного діда, якого було визнано куркулем і вислано за межі України.
Замовив його справу – за місяць отримав скановану копію. Ось так, крок за кроком шукав інших рідних і за базами даних, наприклад, тих, кого вивезли на роботи до Німеччини, і потім замовляв так звані «фільтраційні» справи з протоколами допитів, коли вони повертались додому. За іншою базою німецького архіву знайшов відомості про мамину тітку, яка опинилась у британській зоні, і вийшла заміж за поляка, й разом вони гайнули до Австралії, ну і по інших джерелах вдалось знайти інформацію про неї, аж до місця поховання її і чоловіка. Виявилось, що надзвичайно цікаво «копатись» в історії власного роду, знаходити багато цікавих моментів, і я вирішив уможливити своїм землякам «покопатися» в тих джерелах, які я використовував, для пошуку своїх родинних коренів.
Таким чином прийшла думка створити групу у соціальній мережі «Фейсбук», якою користується багато миколаївців, я її так і назвав – «Миколаївські родинні корені». І там викладаю не лише посилання, а й ту інформацію, яку зміг знайти про інших миколаївців. Зокрема, виклав і «Облікові картки...», які стосуються миколаївців, яких було визнано куркулями й вислано за межі України.
– Чи потрібно, на вашу думку, людям знати про те, що довелося пережили їхнім рідним?
– Досліджуючи свої родинні корені, я чітко бачу, як доля однієї родини тісно переплетена з історією країни і віддзеркалює основні її віхи. Згадую, коли моя донька навчалася у школі і в них була тема про війну, то вона дуже цікавилася, а що мені відомо про дідуся, чи він воював, а також запитувала про книжки зі спогадами ветеранів, до запису яких я свого часу також долучався.
І от зараз, я лише кілька тижнів тому зробив цю сторінку для миколаївців, жодної промокампанії не було – запросив кількох знайомих, а зараз група має вже понад сотню учасників. Я бачу, що люди хочуть дізнатися про своїх рідних і користуються тими джерелами, які подаю.
Принаймні, окремі пости відкривали й дивились понад 80 разів.
