Священик Димитрій Присяжний – настоятель Свято-Покровської парафії Православної церкви України (ПЦУ) в Боярці, що на Київщині – з перших днів російсько-української війни надає душпастирську підтримку оборонцям України. Серед них військовослужбовці, добровольці, воїни Національної гвардії та прикордонних військ України та інших підрозділів. Про свій шлях до служіння і ті речі, якими опікується як військовий капелан, отець Димитрій розповідає Радіо Свобода:
– Народився я на теренах Наддніпрянщини, у передмісті Києва – селі Тарасівка. Як і всі діти, відвідував дитячий садочок, школу, профтехучилище. Потім я вступив на стаціонар Духовної семінарії та заочний сектор університету, а паралельно закінчив ще й університет в Ужгороді, в Умані.
Я маю чотири вищі освіти, а ще займався східними одноборствами
Загалом, маю чотири вищі освіти. А ще я займався східними одноборствами: вільна боротьба, дзюдо, тайквандо, тощо. Тобто, мав фізичний вишкіл.
– Ви пам’ятаєте день, коли розпочали капеланське служіння?
– Так. Це було 5 квітня 2014 року: ми з представниками Автомайдану та волонтерами вирушили у містечко Гончарівське Чернігівської області відвідати наших військовослужбовців. До речі, там військові підрозділи стояли ще з часів Радянського Союзу, а оскільки була небезпека вторгнення російської армії у напрямку Києва, то у Гончарівське з Сумщини був передислокований ракетно-артилерійський дивізіон. Він був розташований у занедбаному військовому містечку, точніше, у залишках цього містечка. Бо все, що можна, було розтягнуте на друзки, я би так сказав. У хлопців не було нічого, навіть елементарних засобів особистої гігієни, шкарпеток, їм бракувало наметів.
– Тобто, довелось ще і гуманітарну допомогу надавати?
– Так, ми привезли військовим продукти харчування, медикаменти, теплі речі, а головне – духовне благословіння. На війні не завжди визначальною є сила зброї – але сила віри, молитви, усвідомлення того, що любов до Бога небесного і нашої земної Батьківщини (Богом даної Вітчизни) невід’ємні одна від одної.
– Де і кому на передовій ви надавали душпастирську підтримку?
Здійснював душпастирську місію для оборонців України з підрозділів Збройних сил та Нацгвардії, СБУ і Державної прикордонної служби
– Спочатку ми з представниками «Народної філармонії» (музикантами, співаками, поетами, артистами, композиторами) об’їздили всю Україну. Ми були на заході та на сході, на адміністративному кордоні з Кримом і, звичайно, неодноразово відвідували зону бойових дій на Донбасі.
Пізніше, як військовий капелан, маю географію відвідин зони бойових дій від Маріуполя у Приазов’ї до Сватового, це північна Луганщина. Здійснював душпастирську місію для оборонців України з підрозділів Збройних сил та Національної гвардії, СБУ і Державної прикордонної служби, для воїнів добровольчих батальйонів.
Мене не обходило, кому підпорядкована та чи інша людина, той чи інший підрозділ, бо всі вони роблять спільну з нами справу – боронять нашу Богом дану Вітчизну. Тож вважаю за свій обов’язок допомагати воїнам не лише матеріально, але й духовно, силою молитви, силою душпастирського слова.
– Наскільки, з вашого досвіду, важлива для бійців молитва?
– Надзвичайно важлива, це торкається і юнаків, призваних щойно до війська, і тих, хто проходить військовий вишкіл у навчальних центрах. Це стосується бійців на передовій та поранених воїнів у шпиталях.
Важливо підтримати пораненого бійця, дати йому усвідомлення надії, що він не самотній
Адже вкрай важливо підтримати пораненого бійця, дати йому усвідомлення надії, що він не самотній, що за нього вболівають і церква, і держава, і його рідні, і кожна небайдужа людина.
– Наскільки важливим для вас, ваших знайомих воїнів створення незалежної Православної церкви України?
– Це дуже важливо! За це наша Церква (а я належав до УАПЦ) страждала і молилась, за це віддали життя кращі сини і доньки нашого народу. Це надає усвідомлення того, що духовний фундамент нашої держави став надзвичайно потужним. Хочу сказати, що на передовій душпастирську місію здійснюють представники різних конфесій – православні, греко-католики, римо-католики, протестанти – але поміж нами ніколи не було суперечностей. Ми відчували себе представниками єдиної духовної родини. В єдності – наша сила. Й утворення ПЦУ дозволить нашому народові єднати зусилля у відстоюванні української державності, ось що найважливіше.
22 січня ми відсвяткували сторіччя від Акту злуки, коли об’єднались українські землі. Вшанували пам’ять творців Соборності і захисників незалежність України – козаків і старшин армії УНР, чиї могили є на старому цвинтарі. Згадались мені слова Святого Писання, що у разі, якщо царство поділиться усередині, то воно не вистоїть. Пам’ятаймо це.
НА ТЕМУ ЦЕРКВИ І ВІЙНИ:
Капелани ПЦУ закликають не піддаватися на провокації щодо храмів РПЦ в Україні
Капелан Дмитро (Поворотний): «Нам треба «зшивати» державу і народ»
УПЦ (МП) у Криму благословляє окупантів на захист Росії і освячує їхню зброю
«Тричі неканонічна» УПЦ (МП). Томос для України кардинально змінив ситуацію
