Група жінок бореться за збереження в Україні мозаїк радянських часів
По всій території колишнього Радянського Союзу практично необмежені державні кошти витрачались на мозаїки – завдяки їм намагались оживити сірі, схожі на картонні коробки, передмістя радянських міст. Як ось ця мозаїка, створена 1975 року в східному передмісті Києва. Її назва: «Захист довкілля».
Мозаїка стала публічним образотворчим мистецтвом радянських чиновників після 1918 року, коли тодішній керманич держави Володимир Ленін усвідомив, що монументальні публічні картини, якими він спочатку планував прикрасити свої утопічні міста «майбутнього», могли знищити жорстокі зими, які панували в СРСР. Ця мозаїка радянської епохи розташована на будинку поштового відділення в спорожнілому місті Прип’яті, біля Чорнобиля.
Після анексії Росією українського півострова Крим в 2014 році та насильницький дій на Донбасі більшість комуністичних фресок в Україні, які були у відкритому просторі, зазнали на собі «декомунізації» – їх почали віддирати або розбивати. Спершу це відбувалось стихійно, під час вуличних акцій активістів, згодом, у 2015 році, Верховна Рада ухвалила пакет законів, які набули чинності 21 травня. (Фото Reuters)
Більшість мозаїк в Україні виконані зі смальти – кольорове непрозоре (заглушене) скло у вигляді невеликих кубиків або платівок. Смальта є стійкою до дії атмосферних явищ і століттями не втрачає свого вигляду і свіжості кольорів. Смальту для мозаїк, якими оздоблювали околиці міст колишнього Радянського Союзу, виробляли на сході України.
Мозаїчний рельєф у східній частині Києва.
Мозаїки, які залишилися з радянських часів, зіткнулися з невизначеним майбутнім. Як і ця, створена в 1970 році на зовнішній стіні Київського національного інституту раку. Виступи на захист і підтримку таких розписів стають все менш популярними.
Але ініціатива зберегти або принаймні документувати фрески набирає обертів. Катерина Філюк – одна з кураторів фонду «Ізоляція» – «Платформи культурних ініціатив» в Україні.
У серпні 2017 року «Ізоляція» виступила зі закликом «Допоможи нам врятувати українську мозаїку!». Завдяки заклику виникла невелика, але активна спільнота учасників з усієї України, які локалізують і фотографують фрески радянського періоду.
Мурал над входом до школи в Києві. «Проблема в тому, що [Радянського Союзу] вже немає, але ми маємо таку спадщину, а хто попіклується про неї? Незважаючи на ідеологічний зміст фресок, це та спадщина, яку ми повинні доглядати та підтримувати», – сказала Катерина Філюк в коментарі Радіо Свобода.
Але багато українців з цим не згодні, і деякі власники будинків взяли на себе право руйнувати фрески через те, що вони мають радянське походження. Або в деяких випадках непопулярне мистецтво було зруйноване просто через якусь «виробничу доцільність». Ці фрагменти мозаїки були очищені від стіни школи під час реконструкції і тепер зберігаються на складі «Ізоляції».
Засніжена мозаїка прикрашає київську ювелірну фабрику.
Любава Іллєнко, одна із засновників ініціативи збереження мозаїки радянської епохи, вважає, що група була однією з перших, хто взявся досліджувати джерела та авторство мозаїк радянського періоду.
Фасад ресторану «Будьмо!» на півдні Києва.
Іллєнко каже, що вона планує врешті запустити застосунок, який люди зможуть використовувати, щоб локалізувати мозаїки, що залишилися в Україні, а «Ізоляція» сподівається, що одного дня можна буде перенести частинки мозаїки, які опинилися під загрозою, і створити мобільну експозицію українських мозаїчних панно, щоб їх могли побачити у будь-якій точці країни, хоча один із кураторів програми визнає, що така мрія нездійсненна.
Рельєф усередині ресторану «Будьмо!» із зображенням життя українського села.
Іллєнко подала заявки на кілька грантів за її роботу, але вона каже, що на тлі війни з бойовиками, підтримуваними Росією, «жахливо важко фінансувати щось, коли мова йде про радянське мистецтво».
Мозаїка в київському метро.
Рельєф усередині київського метро, який до недавнього часу був захований за металевою огорожею. Зі стіни був вилучений молоток (із радянського мотиву «серп і молот»), і тепер він повернувся на експозицію (за риштуванням).
Мозаїка «Ковалі сучасності» біля входу до Інституту ядерних досліджень у Києві.
Любава Іллєнко на запитання Радіо Свобода, що вона відчуває, коли стоїть перед мозаїкою радянського часу, відповіла: «Я відчуваю лише сум, тому що це мистецтво так важко зберегти».
(РЕДАКЦІЙНА ПРИМІТКА: До радянського мистецтва зараховують як агітаційне, ідеологічно агресивне й офіціозне мистецтво, так і форми неофіційного мистецтва. Лише в період Сталіна, за даними істориків, тоталітарний комуністичний режим знищив фізично на території СРСР від 45 до 80 мільйонів осіб. Репресії були необхідною умовою існування, головним методом утвердження та захисту тоталітарного режиму й реалізації завдань внутрішньої політики керівництва СРСР).