Президент Віктор Ющенко – частий гість Грузії. І пояснюється це як національними інтересами України та Грузії, так і особистими мотивами (український Президент – кум свого грузинського колеги).
Граничне загострення грузинсько-російських відносин робить Україну особливо привабливою для кавказької держави. На відміну від російських міст і сіл, в Україні можна придбати пляшку старого доброго “Боржомі”, а реклама грузинських вин під гаслом “Занадто багато свободи – заборонено в Росії”, таки посилило інтерес українців до “Сапераві” та “Кіндзмараулі”.
В останні роки спостерігається інтерес українського бізнесу до грузинської енергетики, транспорту, до участі у тендерах у металургії та будівництві. Серед документів, які мають бути підписані за підсумками українсько-грузинського самміту у Тбілісі – угоди про спільну експлуатацію поромної переправи “Керч – Поті – Батумі” та про співробітництво у сфері підприємництва.
Економічна та енергетична складові
Напередодні поїздки Президент Віктор Ющенко в інтерв‘ю журналістам грузинського телеканалу “Руставі 2” заявив, що цей візит має “економічну та енергетичну складову”, які є важливими чинниками національної безпеки та інтересів і України, і Грузії.
Зрозуміло, що питання диверсифікації енергоносіїв та активізація співпраці у Чорноморсько-Каспійському енергетичному регіоні висуваються на перший план і в Києві, і в Тбілісі. Пояснює експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олена Вітер: “Україна і Грузія – співпраця цих двох країн може допомогти не тільки Україні зменшити свою залежність від російських енергоносіїв, але і Євросоюзу. Україна – це держава у Чорноморському регіоні, яка має у цьому регіоні досить серйозну вагу і великі важелі впливу. Грузія у свою чергу має можливості впливати на політику у Каспійському регіоні. І співпрацювати з такими країнами, як Казахстан, Азербайджан. І співпраця України і Грузії – це, за великим рахунком, можливості об‘єднання Чорноморсько-Каспійського регіону".
Щоправда, київський експерт Сергій Данилов вважає, що за нинішньої політичної ситуації в Україні і за нинішнього уряду співпраця України і Грузії на Чорноморсько-Каспійському напрямку залишиться на рівні намірів: “Працює нафтопровід “Баку – Джейхан”. Він збільшує обсяги прокачки нафти. Існують прокладені нафтопроводи, зокрема “Баку – Супса”. Тобто, усі ці обсяги нафти, які надходять на Супсу і Батумі, за певних умов могли бути спрямовані до Одеси, і прокачуватись по нафтогону “Одеса – Броди”. Але на сьогоднішній момент уряд демонструє свою незацікавленість і навіть більше: робить усе можливе, щоб зберегти поточний стан справ”.
На сьогодні ж наявні політична воля президентів Ющенка і Саакашвілі до євроатлантичної інтеграції та поглиблення економічної складової співпраці між Україною і Грузією.
Граничне загострення грузинсько-російських відносин робить Україну особливо привабливою для кавказької держави. На відміну від російських міст і сіл, в Україні можна придбати пляшку старого доброго “Боржомі”, а реклама грузинських вин під гаслом “Занадто багато свободи – заборонено в Росії”, таки посилило інтерес українців до “Сапераві” та “Кіндзмараулі”.
В останні роки спостерігається інтерес українського бізнесу до грузинської енергетики, транспорту, до участі у тендерах у металургії та будівництві. Серед документів, які мають бути підписані за підсумками українсько-грузинського самміту у Тбілісі – угоди про спільну експлуатацію поромної переправи “Керч – Поті – Батумі” та про співробітництво у сфері підприємництва.
Економічна та енергетична складові
Напередодні поїздки Президент Віктор Ющенко в інтерв‘ю журналістам грузинського телеканалу “Руставі 2” заявив, що цей візит має “економічну та енергетичну складову”, які є важливими чинниками національної безпеки та інтересів і України, і Грузії.
Зрозуміло, що питання диверсифікації енергоносіїв та активізація співпраці у Чорноморсько-Каспійському енергетичному регіоні висуваються на перший план і в Києві, і в Тбілісі. Пояснює експерт Національного інституту стратегічних досліджень Олена Вітер: “Україна і Грузія – співпраця цих двох країн може допомогти не тільки Україні зменшити свою залежність від російських енергоносіїв, але і Євросоюзу. Україна – це держава у Чорноморському регіоні, яка має у цьому регіоні досить серйозну вагу і великі важелі впливу. Грузія у свою чергу має можливості впливати на політику у Каспійському регіоні. І співпрацювати з такими країнами, як Казахстан, Азербайджан. І співпраця України і Грузії – це, за великим рахунком, можливості об‘єднання Чорноморсько-Каспійського регіону".
Щоправда, київський експерт Сергій Данилов вважає, що за нинішньої політичної ситуації в Україні і за нинішнього уряду співпраця України і Грузії на Чорноморсько-Каспійському напрямку залишиться на рівні намірів: “Працює нафтопровід “Баку – Джейхан”. Він збільшує обсяги прокачки нафти. Існують прокладені нафтопроводи, зокрема “Баку – Супса”. Тобто, усі ці обсяги нафти, які надходять на Супсу і Батумі, за певних умов могли бути спрямовані до Одеси, і прокачуватись по нафтогону “Одеса – Броди”. Але на сьогоднішній момент уряд демонструє свою незацікавленість і навіть більше: робить усе можливе, щоб зберегти поточний стан справ”.
На сьогодні ж наявні політична воля президентів Ющенка і Саакашвілі до євроатлантичної інтеграції та поглиблення економічної складової співпраці між Україною і Грузією.