Доступність посилання

ТОП новини

Микола Азаров: «Я б не ставив першотравневих завдань: не обов''язково, щоб усі 300 депутатів долучалися до коаліції»


Мар’яна Драч Прага, 27 березня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Європейські банкіри звертають свої погляди на схід. Розвиток відносин з Україною, Росією та Казахстаном — це одна з головних тем Європейського банківського та фінансового форуму, який розпочався у вівторок у чеській столиці. Дискусія про українські справи відбудеться у середу, а сьогодні перший віце-прем‘єр міністр України Микола Азаров у промові в Празі закликав фінансистів не боятися вкладати гроші в українську економіку. Своїм баченням українських економічних та політичних проблем пан Азаров також поділився в інтерв’ю Радіо Свобода. /images/photo/Azarov_RFE_220_r.jpg Микола Азаров в празькому готелі "Президент" (© RadioSvoboda.Ua) Перший віце-прем‘єр закликав українських політиків не ворушити минуле, а натомість об‘єднатися довкола ідеї проведення реформ. Азаров далі не втрачає віри у Єдиний економічний простір на пострадянських теренах, майбутнє якого, на його думку, залежить від остаточної політичної стабілізації на берегах Дніпра. Чільний урядовець, зокрема, пообіцяв, що до кінця року Кабмін погасить заборгованість працівникам державних підприємств в Україні. Пан Азаров також розповів Радіо Свобода про свій мовний запас та про фільм, який його найбільше вразив.

Р.С.: Україна винна Чехії гроші за будівництво газопроводів два десятиліття тому. Раніше чеські урядовці називали цифру у понад 200 мільйонів доларів, а Україна погоджувалася на суму у 80 мільйонів. Які Ви бачите шляхи врегулювання цього боргу?

М.А.: У мене відбулася дуже конструктивна розмова з міністром фінансів Чехії. Наприклад, ми могли б розраховувати на реструктуризацію цієї заборгованості, на погашення упродовж 10 років. Міністр фінансів Чехії погодився зі мною, що це буде відносно оптимальний термін. Можливо, він буде більшим. Але мінімум ми встановили: 10 років для погашення цієї заборгованості України.

Р.С.: Про яку суму йдеться?

М.А.: Сума боргу з моїх вуст — це вже критична оцінка. Тому я зараз не скажу, яка вона. Гадаю, що це буде вигідна для України ціна вирішення цього питання.

Р.С.: Для Чехії сьогодні одне з найактуальніших питань – розміщення американських елементів протиракетної оборони. Ви вже заявляли, що американські плани загрожують безпеці України, і Вас за це розкритикував Президент Ющенко, мовляв, це не Ваша компетенція. Чи Ви не шкодуєте за ці слова, чи не поспішили з оцінкою, адже ще немає рішення РНБО?

М.А.: По-перше, у мене після цього була розмова з Президентом України. І я цілком чітко підтвердив свою позицію і сказав, що передовсім я політичний діяч і це моя компетенція — давати такі оцінки. З іншого боку, у неділю за вечерею я розмовляв з Президентом Чехії Клаусом. І він сам заторкнув цю тему. Чехія ще не визначилася з цього питання і те, що в самій Чехії далеко неоднозначні оцінки цієї проблеми, свідчить про те, що нам, українцям, треба бути дуже обережними в цьому питанні.

Р.С.: Скажіть, будь-ласка, в чому може бути загроза для України від американської протиракетної парасольки у Європі, якщо вже зараз на території України є радіолокаційні станції, які працюють на Росію? Чому в цьому немає загрози?

М.А.: Ви знаєте, що діяв Договір щодо ПРО – він забороняв розвиток систем протиракетної оборони. Це робилося тому, що будівництво нових систем протиракетної оборони неминуче веде за собою будівництво систем нападу. І це, по суті, провокує виток гонки озброєнь. Р.С.: Чи Україна в даному випадку має бути на боці Росії? Ви особисто тут поділяєте стурбованість російських політиків?

М.А.: У будь-якій справі Україна повинна дотримуватися власних інтересів. А інтереси України полягають передовсім у тому, щоб не бути втягнутою у конфлікт з будь-якого боку. Тому розміщення будь-яких систем у Європі, і так надмірно насиченій зброєю, на мою думку, не відповідає безпеці ні України, ні сусідніх держав. Р.С.: Європейський Союз щойно відзначив півстолітній ювілей. Чи Ви би хотіли бачити Україну в лавах цієї організації?

М.А.: Безперечно, що так. 50-річний ювілей Європейського Союзу якраз наштовхує на роздуми, який довгий і непростий шлях був у країн-членів до створення такої спільноти. Безперечно, що для України у її відносинах з державами ЄС ось цей шлях має бути багато в чому повчальним і надзвичайно корисним.

Р.С.: Чи достатньо робить український уряд для того, щоб Україна наблизилася до ЄC?

М.А.: Багато робить уряд чи ні передовсім визначається його конкретними кроками у справі розвитку економіки, реалізації структурних реформ у суспільстві, наприклад, судової реформи, боротьба з корупцією, реформа місцевого самоуправління...

Р.С.: Ви говорите про те, що потрібно зробити, але не оцінюєте роботи уряду. Якщо говорити про суто економічні проекти, то зараз цілком реальний проект — це створення вільної торгівлі між Україною і ЄС. Ми знаємо, що це буде, можливо, після того, як Україна вступить до СОТ. На яких засадах потрібно створювати таку зону?

М.А.: У нас із 10-ма країнами-членами ЄС до 2004 року була зона вільної торгівлі, і вона була ліквідована у зв’язку зі вступом цих країн до ЄС. Тому нам не потрібно нічого вигадувати. Вся необхідна правова основа для створення зони вільної торгівлі у нас є.

Тепер стосовно того, що ж уряд реально робить. Ми зараз стаємо потужним імпортером електроенергії до країн ЄС. Ми є державою, з якої Європа отримує понад 100 мільярдів кубометрів газу щороку, значну частину нафти. Тобто, Україна є природним партнером ЄС і ми зацікавлені в тому, щоб Європейський Союз не відгороджувався бар’єрами від наших товарів, а навпаки, діяв щодо нас так само, як ми діємо щодо ЄС.

Р.С.: Тепер про ще один проект, який називають альтернативним до Європейського Союзу – Єдиний економічний простір між Україною, Росією, Білоруссю і Казахстаном. Прем‘єр Віктор Янукович запевнює, що коаліція буде працювати над створенням ЄЕП. Але чи є майбутнє в цього проекту, якщо навіть Ви, якого називають головним його адвокатом, визнаєте: Росія втратила інтерес до ЄЕП, адже попереджає, що ціни на газ будуть рости?

М.А.: Очевидно, що створення ЄЕП — це надзвичайно вигідний економічний проект для всіх держав, які входять у склад цього простору, хоча б тому, що розширюється спільний ринок цих чотирьох держав.

Р.С.: Але останнім часом не відбулося жодного засідання Групи високого рівня ЄЕП, яку Ви очолюєте від України. Тобто, від повернення уряду Януковича до влади ЄЕП все-таки помирає?

М.А.: Це правда, але це означає лише одне. Коли ми в 2004 році запропонували форму різношвидкісної та різновекторної інтеграції, маючи на увазі, що на першому етапі ми вступаємо в СОТ, в СОТ вступає Росія, і вже потім ми формуємо єдиний економічний простір на принципах СОТ, то ті, хто змінив нас у 2005 році, не розуміючи ідеології створення цього спільного ринку, по-суті зруйнували переговорну конструкцію і дозволили Росії відступити від основоположного принципу, про який ми домовлялися: єдині ціни на енергоносії та спільні тарифи для транспортування вантажів територією ЄЕП. Це був головний програш попередніх урядів України, коли вони втратили з такими труднощами завойовану на переговорному процесі, я вважаю, дуже важливу перевагу для створення ЄЕП.

Р.С.: Нехай вони втратили. А що зробив цей уряд, щоб змінити ситуацію. Чи Ви змогли переконати Росію? Якщо дивитися на факти, то ні.

М.А.: Зараз Росія очікує остаточної політичної стабілізації в Україні. Тобто, остаточна політична стабілізація в Україні, чітка стратегія проведення реформ дозволять приступити до реалізації цього проекту. Зараз, коли в суспільстві розхитуються настрої, жоден із партнерів не буде вести серйозних переговорів про побудову глобального економічного простору, яким є ЄЕП. Саме з цим пов‘язана пауза.

Р.С.: Ми з Вами говоримо через рік після парламентських виборів в Україні і тривалий час правління уряду Віктора Януковича. І за що уряд хвалять, включно з Президентом, так це за те, що зростає економіка. З іншого боку, оглядачі говорять про те, що вдвічі зросла кількість мільярдерів в Україні, заборгованість по зарплатах на державних підприємствах і в середньому утричі — тарифи. Чи Ви цим стурбовані і що будете робити для того, щоб економічне зростання допомагало кожному громадянинові України?

М.А.: Те, що Ви кажете, це абсолютна неправда. Уряд Януковича перебуває при владі 7 місяців. Тарифи були підвищені урядом Єханурова ще до нас. Тому звинувачувати наш уряд у тому, що ми підвищили тарифи,— це, щонайменше, неправда і цинічно.

Р.С.: А заборгованість щодо зарплат?

М.А.: Зараз ця заборгованість складає мільярд сто гривень. Левова частка цієї заборгованості складається із заборгованості підприємств, які давно збанкрутували. Тобто, 700 мільйонів переходить з року в рік. І саме наш уряд запропонував створити спеціальний фонд, з якого ми одночасно погасимо цю заборгованість працівникам і закриємо цю тему раз і назавжди.

Р.С.: Коли?

М.А.: У цьому році. Проблеми, які Ви порушуєте, не розв‘язувалися роками. Нам 7 місяців. Протягом наступних 5-ти місяців ми цю проблему розв’яжемо. Це хіба багато?

Р.С.: Те, що в Україні зростає кількість багатіїв, це добре чи погано?

М.А.: У цілому зростають доходи населення України, і нас непокоїть розрив доходів між багатими і бідними. Але він був створений до нас, і нам треба дуже серйозно працювати. До речі, податкова реформа, яку ми збираємося запровадити з 2008 року, буде передбачати податки на багатство — на нерухомість, спадок. Це будуть податки європейські, і вони будуть розраховані на те, щоб здійснити перерозподіл надприбутків багатих на користь бідних, середнього класу.

Р.С.: Вже стало сумною традицією, що підприємці в Україні нарікають на неповернення ПДВ. Що заважає зняти це питання раз і назавжди?

М.А.: Зараз становище більш-менш вирівнялося. Таких уже звернень немає. Ми отримали у спадок борг майже 9 мільярдів неповернутого ПДВ. Зараз ця цифра складає близько 8 мільярдів. Тобто, відбувається скорочення цієї заборгованості, але не так швидко. Причин тут багато: передовсім не зовсім чітке законодавство, яке дозволяє по-різному трактувати норми закону щодо ПДВ, і масштаб проблеми. На всі бюджетні видатки і доходи упродовж одного місяця країна тратить близько 8 мільярдів. Тобто, ціна проблеми — це повністю зупинити всі видатки держави на місяць і розрахуватися з ПДВ. Тому ясно, що заборгованість, яка створювалася, до речі, в 2005 і 2006 році, не може бути ліквідована протягом одного дня чи місяця, але вона буде ліквідована.
Під час інтерв''ю
(© RadioSvoboda.Ua)
Р.С.: Чи буде виконано цьогорічний план по приватизації? Ми знаємо, що минулого року такий план вдалося виконати лише на чверть. Які Ви бачите перешкоди на цьому шляху?

М.А.: Ми нещодавно вирішили знову підняти мінімальні зарплати і пенсії, зарплати військовослужбовцям, йдеться про великий комплекс соціальних заходів. Сім з половиною мільярдів гривень — це дуже велика сума, і тому, безперечно, план з приватизації буде виконаний. Усього ми запланували продати близько трьох з половиною тисяч підприємств. Це буде наймасштабніша приватизація, пов’язана не стільки з отриманням доходів бюджету, скільки з необхідністю завершувати процес реформування нашої економіки.

Р.С.: Стосовно внутрішньої української політики — коли, на Вашу думку, урядова коаліція сформує конституційну більшість у Верховній Раді?

М.А.: Я б не форсував цього питання. Ми повинні знайти у суспільстві і, зокрема, серед опозиції розуміння головного – необхідності проведення серйозних перетворень. Всім зрозуміло, що Україні потрібна судова реформа. На мою думку, зовсім не обов‘язково, щоб усі депутати, які мають скласти 300 голосів, долучалися до коаліції. І в БЮТ, і в "Нашій Україні" є набагато більше тверезомислячих і прагматично налаштованих депутатів, аніж радикалів.

Р.С.: Тобто, Ви очікуєте, що 300 мандатів будуть під час голосувань з конкретних питань. І це не має статися до 1 травня, як обіцяли деякі Ваші колеги?

М.А.: Так, я б не ставив так званих першотравневих завдань. У нас уже до травня є велике бажання оприлюднити стратегію реформування нашого суспільства. В уряді створено спеціальний урядовий комітет під головування Прем’єр-міністра щодо проведення реформ в Україні. Ми б хотіли, щоб активну участь у цьому взяв Президент. Ми оприлюднимо нашу програму реформ, і ми б хотіли, щоб її підтримали депутати з опозиційних фракцій. Зовсім не обов‘язково, щоб вони вступали в коаліцію. Але підтримати ці реформи, на мою думку,— це їхній патріотичний обов’язок.

Р.С.: Більшість у 300 голосів потрібна не лише для того, щоб провести судову реформу, але і для того, щоб змінити мовну політику. Поясніть, будь-ласка, чому в лавах Партії регіонів немає чіткої позиції щодо статусу російської мови? Секретар Донецької міськради Левченко — за єдину державну російську мову, а українську називає мовою "фольклору та анекдотів", народний депутат Ганна Герман зовсім інше говорить. Що тут діється?

М.А.: Я, щиро кажучи, не читав заяв Левченка, так само, на жаль, не читав і заяви Ганни Герман. Але я знаю нашу позицію: Україна впритул наблизилася до проведення серйозних перетворень у житті суспільства, країни в цілому. Держави, які переживають такий етап трансформування, надзвичайно важкий етап, у цей момент, як правило, об‘єднуються. Тому всі питання, які роз‘єднують націю, я б тимчасово, до завершення реформ, відклав убік. Р.С.: І все ж, як Ви гадаєте, чи має бути в Україні кримінальна відповідальність за заперечення факту Голодомору і Голокосту?

М.А.: О Боже, я ще раз підкреслюю: коли бачиш перед собою такі величезні проблеми, що стоять перед нашою країною (досить сказати те, що через кілька років нам доведеться зупиняти роботу атомних енергоблоків),гадаю, що не варто зосереджувати увагу суспільства на тому, що давно минуло. Може, воно і вимагає серйозної оцінки та ставлення, але зараз не час створювати музеї радянської окупації. Україна стоїть на порозі практично техногенної катастрофи, якщо не докласти велетенських зусиль до виходу зі стану технічної відсталості, техногенних небезпечних ситуацій і багатьох інших. Ось що ми повинні усвідомлювати передусім.

Р.С.: Окрім техногенних і фінансових викликів Вам також не байдужі духовні проблеми суспільства. Ви були у президії Всесвітнього російського собору у Москві, головного форуму Російської православної церкви. Чи потрібна Україні Соборна церква?

М.А.: Мене запросили на цей Собор як представника України, тому я брав участь. Природно, що я проти розколу церкви, це однозначно. Звичайно, що я за єдину Соборну православну церкву. Але я ще раз підкреслюю: суто прагматичний підхід. Ми зараз маємо, зокрема, і в розвитку мистецтва, літератури, культури величезну кількість проблем. І нам би краще об‘єднати наші зусилля на тому, що нас об’єднує, а не роз’єднує.

Р.С.: Яку останню книжку Ви читали чи фільм переглядали?

М.А.: Із книг важко щось згадати. Я вже давно нічого не читав з художньої літератури. А з фільмів я подивився прекрасний фільм про Г.Х.Андерсена. Це фільм Рязанова, на мою думку, і трагічний, і цікавий. Я досі під враженням.

Р.С.: Наших слухачів і читачів сайту цікавить, коли Ви заговорите українською мовою. Це питання Вам ставили мільйон разів, може, є якийсь поступ?

М.А.: Звичайно, я говорю українською мовою і читаю. Але, на жаль, не говорю так добре, як говорить Є.К. Марчук, О.О.Мороз і багато хто, хто є для мене певним еталоном знання мови. Розмовляти суржиком чи помилятися, як багато хто робить, я б не хотів. Тому настане час, коли це відбудеться само собою. Принаймні, мовний запас у мене дуже багатий і великий, бо масу літератури читаєш, не тільки технічної, але й будь-якої іншої. І я гадаю, що настане той момент, коли це питання мені ніколи більше не ставитимуть.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG