І ще: Росія нібито погодилася на нові переговори зі схеми постачання газу. І, таким чином, побажання Юлії Тимошенко про те, щоб прибрати незрозумілу фірму-посередника може бути виконане. Однак представники «Газпрому» наголошують: домовленість може бути досягнута, якщо вона не буде суперечити інтересам самої монополії.
Швидкої зміни ситуації очікувати не варто?
На практиці це означає, що швидкої зміни ситуації очікувати не варто. Переговорний процес між «Нафтогазом України» і «Газпромом» може бути непростим. До того ж прямі поставки означатимуть ще й низку інших переговорів – із Туркменистаном, Узбекистаном і Казахстаном. І за усіма цими переговорними процесами також буде відчуватися тінь Росії.
Результат переговорів може стати приголомшливим для українських учасників – у Центральній Азії здатні скористатися ситуацією для підвищення ціни. Або є інший варіант: весь центральноазійський газ викупить Росія і після цього питання ціни буде залежати виключно від «Газпрому».
Як цьому протистояти? Чи готові в Києві позбутися енергетичної залежності, однак сплачувати за газ стільки, скільки й сусідні країни Центральної Європи? Якими є насправді можливості щодо підвищення ціни за транзит російського газу і чи не буде таке підвищення перекритим підвищенням ціни за транзит газу з Центральної Азії?
На всі ці питання можна було б знайти професійні відповіді, якби схеми газових поставок не були вічно «сірими», якби поруч із оприлюдненими домовленостями не підписувалися б закриті протоколи. Тому процес українсько-російських енергетичних переговорів – це завжди кілька процесів. І найважливіший, процес корпоративних домовленостей за зачиненими дверима, громадськості проконтролювати поки що не вдається...