– Пані Баран, в Бухаресті НАТО ухвалило компромісне рішення, відклавши можливість надання ПДЧ для цих країн до грудня. Чи зросла нині ймовірність того, що в грудні вони його отримають?
– Ті країни, які й раніше підтримували надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства, вже сказали, що у Бухаресті зробили помилку. Бо це рішення лише додало Росії впевненості, що вона може не допустити вступу України і Грузії. Інша сторона наполягає на своїй правоті. Вони кажуть, що знали, що це може призвести до напруженості з Росією. І у випадку конфлікту, а в цьому випадку війни, альянсу довелося б, можливо, захищати Грузію.
Я боюся, що обидві сторони зараз будуть і далі наполягати, що їхні позиції були правильними. Дуже багато залежить від кроків Росії і від того, чи Україна і Грузія зможуть і далі наполягати на наданні ПДЧ. Але, гадаю, що надання ПДЧ у грудні виглядає менш імовірним для двох країн.
– Пані Баран, українські аналітики майже в один голос заявляють, що тепер Україна може стати наступною жертвою нових амбіцій Росії. Чи Ви погоджуєтеся з їхньою оцінкою?
– Я погоджуюся на 100%. Звичайно, я не очікую, що Росія може послати в Україну танки чи солдатів. Тут є дещо інший розклад сил. Але росіяни вже почали галасувати навколо Криму. Якщо їм дозволять змінити кордони в Грузії, використовуючи аргумент, що вона захищає права своїх громадян, ніщо не зупинить її від використання того самого аргументу в Україні. Тому це одна з причин, чому Україна чітко стала на бік Грузії в цьому конфлікті. Україна разом із сусідами намагається показати, що йдеться не лише про Грузію. Протистояння є ширшим, ніж між Путіним і Саакашвілі.
– Українські політики з різних політичних сил по-різному поставилися до конфлікту між Росією та Грузією і прийняли різні сторони. Наскільки така палітра поглядів небезпечна, на Вашу думку?
Для України найважливіше – показати внутрішню єдність, бо це є найбільша проблема, яка гальмує Україну. Ми бачимо зараз, що можуть бути реальні і серйозні наслідки для країни, якщо вона не зосередиться на справжньому ризику. Тому найкраще, що Україна може зараз для себе зробити, це згуртуватися і послати спільний сигнал.
– Ті країни, які й раніше підтримували надання Україні та Грузії Плану дій щодо членства, вже сказали, що у Бухаресті зробили помилку. Бо це рішення лише додало Росії впевненості, що вона може не допустити вступу України і Грузії. Інша сторона наполягає на своїй правоті. Вони кажуть, що знали, що це може призвести до напруженості з Росією. І у випадку конфлікту, а в цьому випадку війни, альянсу довелося б, можливо, захищати Грузію.
Я боюся, що обидві сторони зараз будуть і далі наполягати, що їхні позиції були правильними. Дуже багато залежить від кроків Росії і від того, чи Україна і Грузія зможуть і далі наполягати на наданні ПДЧ. Але, гадаю, що надання ПДЧ у грудні виглядає менш імовірним для двох країн.
– Пані Баран, українські аналітики майже в один голос заявляють, що тепер Україна може стати наступною жертвою нових амбіцій Росії. Чи Ви погоджуєтеся з їхньою оцінкою?
– Я погоджуюся на 100%. Звичайно, я не очікую, що Росія може послати в Україну танки чи солдатів. Тут є дещо інший розклад сил. Але росіяни вже почали галасувати навколо Криму. Якщо їм дозволять змінити кордони в Грузії, використовуючи аргумент, що вона захищає права своїх громадян, ніщо не зупинить її від використання того самого аргументу в Україні. Тому це одна з причин, чому Україна чітко стала на бік Грузії в цьому конфлікті. Україна разом із сусідами намагається показати, що йдеться не лише про Грузію. Протистояння є ширшим, ніж між Путіним і Саакашвілі.
– Українські політики з різних політичних сил по-різному поставилися до конфлікту між Росією та Грузією і прийняли різні сторони. Наскільки така палітра поглядів небезпечна, на Вашу думку?
Для України найважливіше – показати внутрішню єдність, бо це є найбільша проблема, яка гальмує Україну. Ми бачимо зараз, що можуть бути реальні і серйозні наслідки для країни, якщо вона не зосередиться на справжньому ризику. Тому найкраще, що Україна може зараз для себе зробити, це згуртуватися і послати спільний сигнал.
