— Майже в той самий час, як американські конгресмени обговорювали ситуацію в Білорусі перед парламентськими виборами, ви разом із вашим дорослим сином вийшли на головний майдан Мінська на акцію солідарності з родинами зниклих опонентів президента Лукашенка. Розганяючи цю акцію, міліція жорстоко побила і вас, і вашого сина. Як, на вашу думку, цей інцидент вплине на подальшу передвиборчу кампанію в Білорусі?
— Міліція діяла брутально, невмотивовано, і те, як мого сина було побито, свідчить, що саме ми будемо мати після виборів 28 вересня, коли з Білорусі поїдуть міжнародні спостерігачі і коли, не дай Боже, апріорі у світі буде визнано нову Палату представників легітимним парламентом.
— Частина опозиційних білоруських політичних сил оголосила парламентським виборам бойкот, інша частина бере в них участь. Ваша партія на сьогодні має своїх кандидатів до парламенту. На що ви розраховуєте?
— Ми заявляли від початку, що розглядаємо цю кампанію як можливість легально дійти до людей із нашими програмами, матеріалами, провести зустрічі без ризику бути побитими чи затриманими міліцією… На цих виборах ми не маємо наших представників у дільничних виборчих комісіях – майже не маємо, у нас лише 0,07 відсотка від загального складу цих найважливіших комісій; ми практично не маємо своїх членів і в окружних комісіях. А це значить, що рахувати голоси будуть без нас.
— Тобто ви не розраховуєте на мандати депутатів?
— Абсолютно.
— Після визволення останніх білоруських політв’язнів США та Євросоюз виявляють стриманий оптимізм щодо подальших позитивних змін у поведінці білоруського режиму. Наскільки це виправдане, на вашу думку?
— Вважаю, що цей крок білоруської влади, визволення політв’язнів, був змушеним – вони його зробили під солідарним тиском Європи, США, а також під нашим тиском у Білорусі. І цей крок має бути підставою для відновлення Заходом контактів та розмов із офіційним Мінськом. Але тепер треба було б чекати від мінського режиму системних кроків, які б гарантували незворотність демократичних змін. Бо коли не змінюється ані законодавство, ані практика, ані система влади, то що перешкодить Лукашенкові після 28 вересня наловити нових політв’язнів, а після торгуватися за них із Заходом?
(Мінськ – Прага – Київ)
— Міліція діяла брутально, невмотивовано, і те, як мого сина було побито, свідчить, що саме ми будемо мати після виборів 28 вересня, коли з Білорусі поїдуть міжнародні спостерігачі і коли, не дай Боже, апріорі у світі буде визнано нову Палату представників легітимним парламентом.
— Частина опозиційних білоруських політичних сил оголосила парламентським виборам бойкот, інша частина бере в них участь. Ваша партія на сьогодні має своїх кандидатів до парламенту. На що ви розраховуєте?
— Ми заявляли від початку, що розглядаємо цю кампанію як можливість легально дійти до людей із нашими програмами, матеріалами, провести зустрічі без ризику бути побитими чи затриманими міліцією… На цих виборах ми не маємо наших представників у дільничних виборчих комісіях – майже не маємо, у нас лише 0,07 відсотка від загального складу цих найважливіших комісій; ми практично не маємо своїх членів і в окружних комісіях. А це значить, що рахувати голоси будуть без нас.
— Тобто ви не розраховуєте на мандати депутатів?
— Абсолютно.
— Після визволення останніх білоруських політв’язнів США та Євросоюз виявляють стриманий оптимізм щодо подальших позитивних змін у поведінці білоруського режиму. Наскільки це виправдане, на вашу думку?
— Вважаю, що цей крок білоруської влади, визволення політв’язнів, був змушеним – вони його зробили під солідарним тиском Європи, США, а також під нашим тиском у Білорусі. І цей крок має бути підставою для відновлення Заходом контактів та розмов із офіційним Мінськом. Але тепер треба було б чекати від мінського режиму системних кроків, які б гарантували незворотність демократичних змін. Бо коли не змінюється ані законодавство, ані практика, ані система влади, то що перешкодить Лукашенкові після 28 вересня наловити нових політв’язнів, а після торгуватися за них із Заходом?
(Мінськ – Прага – Київ)
