Наразі найактивніше використовують російський фактор у своїй риториці прихильники Президента. Зокрема, «нашоукраїнці» називають союз фракцій Партії регіонів та БЮТ прокремлівською більшістю.
Наприклад, лідер фракції НУНС В’ячеслав Кириленко, коментуючи інформацію, що МЗС Росії формує список українських політиків, яким буде заборонено в’їзд на територію Росії, заявив: це стане свідченням, що прокремлівська більшість у Верховній Раді створена і діє.
Те, що такий список справді складається, підтвердив посол Росії в Україні Віктор Черномирдін. Проте він наголосив, що це реакція на те, що в Україну не пустили депутатів російської Держдуми Сергія Маркова та Віктора Водолацького.
Керівництво держави обмінюється звинуваченнями
Натомість Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко звинуватила Президента Віктора Ющенка в погіршенні українсько-російських стосунків.
За всі можливі радикальні рішення Росії щодо України «відповідальність несе особисто Президент Ющенко», заявила вона на прес-конференції в середу.
«Тому що, коли якимось країнам оголошуються інформаційні війни і коли країни ображаються і принижуються, то, безумовно, Україна очікує зворотнього удару», – сказала Тимошенко, хоч і не пояснила, що мала цим на увазі.
«І тому за все, що буде поганого в стосунках між Україною і Росією, я думаю, що персональну відповідальність несе Віктор Ющенко – Президент України», – майже дослівно вдруге повторила Юлія Тимошенко свою думку.
Одним із приводів для політичної кризи стали звинувачення на адресу Прем’єр-міністра у державній зраді. Це звинувачення виголосив на початку вересня заступник голови Секретаріату Президента Андрій Кислинський.
У свою чергу Віктор Ющенко, не вказуючи прямо на Росію, нещодавно наголосив, що один зі стратегічних партнерів Києва намагається скористатися зі складної політичної ситуації в Україні.
«Ми живемо не в унікальному світі і добре розуміємо, що для деяких наших партнерів нестабільність в Україні – це як маслом змащений бутерброд, це бажана річ. Сказати, що сьогодні таких планів немає, ми не можемо. Вони існують, ми їх відчуваємо», – заявив Ющенко в середу в інтерв’ю агентству Associated Press.
Московський вимір української проросійськості
Тим часом в експертному середовищі наголошують здебільшого на негативному впливові зовнішньополітичного чинника у внутрішньополітичні українські справи.
Наприклад, політолог Андрій Єрмолаєв вважає, що за цих обставин виникає інша проблема: «Якщо керівництво держави вважає, що внутрішня політика є продуктом зовнішнього впливу, то це тоді питання про ступінь суверенності і самодостатності держави, а не проблема боротьби з політичними конкурентами».
Нещодавно в Києві відбувся телеміст українських та російських політологів. На ньому дійшли висновку, що зовнішньополітичний чинник відіграє значну роль у майбутніх виборах в Україні – і парламентських, і президентських.
Цікавою була й думка щодо ролі російського фактора в Україні. Зокрема, російські фахівці з пострадянського простору відзначили, що в Україні насправді немає впливових проросійських сил. Є лише ті, хто використовує проросійську риторику, проте згодом знаходять привід, щоб відмовитися від виконання своїх передвиборчих обіцянок.
(Київ – Прага)
Наприклад, лідер фракції НУНС В’ячеслав Кириленко, коментуючи інформацію, що МЗС Росії формує список українських політиків, яким буде заборонено в’їзд на територію Росії, заявив: це стане свідченням, що прокремлівська більшість у Верховній Раді створена і діє.
Те, що такий список справді складається, підтвердив посол Росії в Україні Віктор Черномирдін. Проте він наголосив, що це реакція на те, що в Україну не пустили депутатів російської Держдуми Сергія Маркова та Віктора Водолацького.
Керівництво держави обмінюється звинуваченнями
Натомість Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко звинуватила Президента Віктора Ющенка в погіршенні українсько-російських стосунків.
За всі можливі радикальні рішення Росії щодо України «відповідальність несе особисто Президент Ющенко», заявила вона на прес-конференції в середу.
«Тому що, коли якимось країнам оголошуються інформаційні війни і коли країни ображаються і принижуються, то, безумовно, Україна очікує зворотнього удару», – сказала Тимошенко, хоч і не пояснила, що мала цим на увазі.
«І тому за все, що буде поганого в стосунках між Україною і Росією, я думаю, що персональну відповідальність несе Віктор Ющенко – Президент України», – майже дослівно вдруге повторила Юлія Тимошенко свою думку.
Одним із приводів для політичної кризи стали звинувачення на адресу Прем’єр-міністра у державній зраді. Це звинувачення виголосив на початку вересня заступник голови Секретаріату Президента Андрій Кислинський.
У свою чергу Віктор Ющенко, не вказуючи прямо на Росію, нещодавно наголосив, що один зі стратегічних партнерів Києва намагається скористатися зі складної політичної ситуації в Україні.
«Ми живемо не в унікальному світі і добре розуміємо, що для деяких наших партнерів нестабільність в Україні – це як маслом змащений бутерброд, це бажана річ. Сказати, що сьогодні таких планів немає, ми не можемо. Вони існують, ми їх відчуваємо», – заявив Ющенко в середу в інтерв’ю агентству Associated Press.
Московський вимір української проросійськості
Тим часом в експертному середовищі наголошують здебільшого на негативному впливові зовнішньополітичного чинника у внутрішньополітичні українські справи.
Наприклад, політолог Андрій Єрмолаєв вважає, що за цих обставин виникає інша проблема: «Якщо керівництво держави вважає, що внутрішня політика є продуктом зовнішнього впливу, то це тоді питання про ступінь суверенності і самодостатності держави, а не проблема боротьби з політичними конкурентами».
Нещодавно в Києві відбувся телеміст українських та російських політологів. На ньому дійшли висновку, що зовнішньополітичний чинник відіграє значну роль у майбутніх виборах в Україні – і парламентських, і президентських.
Цікавою була й думка щодо ролі російського фактора в Україні. Зокрема, російські фахівці з пострадянського простору відзначили, що в Україні насправді немає впливових проросійських сил. Є лише ті, хто використовує проросійську риторику, проте згодом знаходять привід, щоб відмовитися від виконання своїх передвиборчих обіцянок.
(Київ – Прага)
