– «Міжнародна амністія» занепокоєна тим, що є достатньо свідчень грубого порушення міжнародного гуманітарного законодавства з боку грузинських та російських сил під час військових дій. Особливо йдеться про вживання неприцільного вогню, що призвело до жертв серед цивільного населення. Друге наше занепокоєння викликає пограбування та підпали, яким піддалися грузинські села вже після закінчення конфлікту.
– Пане Далгізен, російські джерела повідомляли про те, що грузинські сили, увірвавшись до Південної Осетії, масово вбивали там цивільне населення. Чи ви знайшли підтвердження таких повідомлень?
– На підставі численних інтерв’ю, проведених у Південній Осетії, в самому Цхінвалі, та навколишні селах, нам не вдалося підтвердити жодне з цих звинувачень. Нам, звичайно, доводилося чути різні чутки, але знайти людину, яка б сказала, що вона це бачила на власні очі, нам так і не вдалося. Звичайно, ми бачили сліди дуже вільного поводження з автоматом, але сказати, що ми маємо докази «звірств», я не можу. Так само і наземні російські війська, за свідченнями грузинів, поводилися коректно. Але вони не змогли не допустити мародерства і підпали, які осетинські сили вчиняли прямо в них під носом.
– Також у російських джерелах можна почути, що у грузинсько-російській війні брали участь українські найманці. Чи вдалося вам знайти їхні сліди?
– Ми чули кілька історій від людей у Південній Осетії, які про це розповідали. Але я не можу, «Міжнародна амністія» не може ані підтвердити, ані спростувати їх. Ми не маємо ніяких доказів, які б підтвердили або спростували їх.
(Прага – Київ)
