Статтю про ювіляра опублікувала газета «Рада», яка на початку ХХ століття була єдиним україномовним видання у підросійській Україні. У статті повідомлялося, що в народній аудиторії Троїцького дому (нині це Київський театр оперети) відбудеться вечір з нагоди 25-річного ювілею творчої діяльності Бориса Грінченка. «В програмі вечора, – пише автор статті, – стоять дуже цікаві номери. – Буде прочитано реферат про діяльність добродія Грінченка, а також зачитуватимуть численні привітання, які надіслали ювіляру з різних кутків України».
Чи не найбільшою заслугою Грінченка для українства автор публікації називає упорядкування «Словника української мови» в чотирьох томах. І повідомляє, як відбувалася робота з його підготовки. «Слова до цього словника, – зазначається у статті, – почали збирати ще у 1-ій половині 19-го століття українські письменники та етнографи, вони записували слова з народних уст і вибирали з давніх друкованих творів. Віддаючи свої здобутки редакції журналу «Основи», який виходив 1861-62 рр.
«Робота гідна Костомарівської премії»
Матеріалу зібрали чимало, але видання затримувалося з двох причин. Перша: редакторам хотілося, щоби словник був повніший і якнайкраще впорядкований. А друге – всі мріяли про здобуття для словника так званої Костомарівської премії при Петербурзькій академії наук.
Лише 1902-го року редакцією журналу «Київська старовина» обробку словникового матеріалу доручили Борису Грінченку, який впродовж двох років упорядкував весь величезний матеріал. І тоді словник надіслали до Петербурзької академії наук, яка 1905-го року визнала цю роботу гідної Костомарівської премії.
З виходом словника наше письменство і мова матимуть величезної ваги здобуток, – так завершує автор свою публікацію в газеті «Рада». У чотиритомному словнику української мови, упорядкованим Грінченком, нараховується близько 68 тисяч слів. Як для початку 20-го століття це був найповніший і лексично найдосконаліший український словник. А сучасний одинадцятитомний словник української мови подає вже близько 134 тисяч слів.
Чи не найбільшою заслугою Грінченка для українства автор публікації називає упорядкування «Словника української мови» в чотирьох томах. І повідомляє, як відбувалася робота з його підготовки. «Слова до цього словника, – зазначається у статті, – почали збирати ще у 1-ій половині 19-го століття українські письменники та етнографи, вони записували слова з народних уст і вибирали з давніх друкованих творів. Віддаючи свої здобутки редакції журналу «Основи», який виходив 1861-62 рр.
«Робота гідна Костомарівської премії»
Матеріалу зібрали чимало, але видання затримувалося з двох причин. Перша: редакторам хотілося, щоби словник був повніший і якнайкраще впорядкований. А друге – всі мріяли про здобуття для словника так званої Костомарівської премії при Петербурзькій академії наук.
Лише 1902-го року редакцією журналу «Київська старовина» обробку словникового матеріалу доручили Борису Грінченку, який впродовж двох років упорядкував весь величезний матеріал. І тоді словник надіслали до Петербурзької академії наук, яка 1905-го року визнала цю роботу гідної Костомарівської премії.
З виходом словника наше письменство і мова матимуть величезної ваги здобуток, – так завершує автор свою публікацію в газеті «Рада». У чотиритомному словнику української мови, упорядкованим Грінченком, нараховується близько 68 тисяч слів. Як для початку 20-го століття це був найповніший і лексично найдосконаліший український словник. А сучасний одинадцятитомний словник української мови подає вже близько 134 тисяч слів.
