Сьогодні в містечку Колки неподалік Луцька збирається побувати Президент Віктор Ющенко. Тим часом напередодні до місць бойової слави УПА разом з ветеранами УПА й активістами «Студентського братства» дісталися журналісти.
У своєму рідному селі Тинне Ілля Булейко був зв’язковим. А згодом став санітаром в УПА. Брав участь у військових операціях зі зброєю в руках, витягував із поля бою поранених побратимів. Повстанцям велося нелегко. Однак підтримку місцевого населення вони таки мали, розповідає ветеран. Мабуть, саме тому на цій землі й постала Колківська республіка, мешканці якої таки мали певну незалежність, каже він. «У моєму селі було щось на зразок станиці. Останнього німця тут побачили у травні 42-го. Більше не було ні нацистів, ні радянських партизанів – тільки бандерівці. Були власні пекарні, майстерні. Відбивали худобу в противника – то в селі готували запас харчів для повстанців… Власне, були власні революційні суди й органи безпеки, своя самооборона. Для цього тут же відбувався вишкіл».
Маленька держава – посеред війни
У Колківській республіці діти ходили до школи, навчались ремісництва, на її території працювали друкарні. Упівці здійснювали щоденні рейди на навколишні території, – розповідає колишня станична в Старожукові Ольга Швець. Ось тут, під Оржевом, разів двадцять підривали колії, показує вона, тож заготовлені нацистами в Україні продукти не потрапляли на фронт, а юнаки й дівчата нерідко замість стати остарбайтерами йшли у повстанці. Саме на цьому відрізкові колії під час Сталінградської битви наприкінці 1942 – початку 1943 років загони УПА підривали німецькі військові ешелони. «Якийсь період часу вони вже не могли доставити зброю… Підривали в Новоставі, Цумані в лютому 43-го. Тут загинули двоє моїх односельців – Леонтій Олярчук і Петро Тарновець…». А ще вона пригадує хлопця-вінничанина, котрий після катувань обманув ворогів, пообіцявши, що розповість про місце схрону. Однак вибрався на дзвіницю і впав, щоб не видати товаришів…
Ветерани, котрі прибули на місця колишньої бойової слави, згадували й першу Конференцію поневолених народів, котра відбулася на Рівненщині, і життя підпільників у Рівному, оголошеному окупантами столицею рейхскомісаріату в Україні. Володимир Робітницький, котрому нещодавно повернуло на 92-й рік, розповів про операції з вилучення зброї за забезпечення повстанців харчами. Саме на теренах Колківської республіки Володимирові Робітницькому пощастило поспілкуватися з легендарним Шухевичем.
Були й інші історії – по сусідніх із Клеванем селах окупанти спалили кілька церков. Повстанці вирішили помститися – внаслідок вдало організованої операції за одну ніч тут загинули близько сотні окупантів. Лишився живим лише один. Коли через багато років прибув сюди й побачив хрести на могилах побратимів, розчулився і за власний кошт відбудував колись спалені церкви. Нині повстанці відвідали і цю братську могилу «Їх послав сюди Гітлер, а до того це був мирний народ. Такі ж вояки, як і наші…».
Вимога незмінна: визнати повстанців Героями
Сьогодні в цих місцях звучатиме іще багато цікавих спогадів. А тим часом інформаційно-просвітницька акція по місцях антинацистських військових операцій УПА 1942-43 років, організована активістами Всеукраїнської молодіжної організації «Студентське братство», триває – повідомив голова цієї організації Олег Яценко. Феномен Колківської республіки має бути досліджений у деталях заради офіційного визнання УПА воюючою стороною у Другій світовій війні, переконаний він. «Ми побували в самісінькому центрі подій, котрий є символом боротьби народу з нацистською окупацією, де ми доводили своє право жити вільно на власній землі.
Оскільки донині існує колосальна дезінформація про діяльність УПА, ми можемо її подолати тільки власне інформацією. Наша краєзнавча експедиція покликана ліквідувати прогалину в наших знаннях власної історії. До речі, одним з наступних етапів має стати виставка з питань діяльності УПА на Донбасі, наголосив Олег Яценко.
(Рівне-Луцьк – Київ – Прага)
У своєму рідному селі Тинне Ілля Булейко був зв’язковим. А згодом став санітаром в УПА. Брав участь у військових операціях зі зброєю в руках, витягував із поля бою поранених побратимів. Повстанцям велося нелегко. Однак підтримку місцевого населення вони таки мали, розповідає ветеран. Мабуть, саме тому на цій землі й постала Колківська республіка, мешканці якої таки мали певну незалежність, каже він. «У моєму селі було щось на зразок станиці. Останнього німця тут побачили у травні 42-го. Більше не було ні нацистів, ні радянських партизанів – тільки бандерівці. Були власні пекарні, майстерні. Відбивали худобу в противника – то в селі готували запас харчів для повстанців… Власне, були власні революційні суди й органи безпеки, своя самооборона. Для цього тут же відбувався вишкіл».
Маленька держава – посеред війни
У Колківській республіці діти ходили до школи, навчались ремісництва, на її території працювали друкарні. Упівці здійснювали щоденні рейди на навколишні території, – розповідає колишня станична в Старожукові Ольга Швець. Ось тут, під Оржевом, разів двадцять підривали колії, показує вона, тож заготовлені нацистами в Україні продукти не потрапляли на фронт, а юнаки й дівчата нерідко замість стати остарбайтерами йшли у повстанці. Саме на цьому відрізкові колії під час Сталінградської битви наприкінці 1942 – початку 1943 років загони УПА підривали німецькі військові ешелони. «Якийсь період часу вони вже не могли доставити зброю… Підривали в Новоставі, Цумані в лютому 43-го. Тут загинули двоє моїх односельців – Леонтій Олярчук і Петро Тарновець…». А ще вона пригадує хлопця-вінничанина, котрий після катувань обманув ворогів, пообіцявши, що розповість про місце схрону. Однак вибрався на дзвіницю і впав, щоб не видати товаришів…
Ветерани, котрі прибули на місця колишньої бойової слави, згадували й першу Конференцію поневолених народів, котра відбулася на Рівненщині, і життя підпільників у Рівному, оголошеному окупантами столицею рейхскомісаріату в Україні. Володимир Робітницький, котрому нещодавно повернуло на 92-й рік, розповів про операції з вилучення зброї за забезпечення повстанців харчами. Саме на теренах Колківської республіки Володимирові Робітницькому пощастило поспілкуватися з легендарним Шухевичем.
Були й інші історії – по сусідніх із Клеванем селах окупанти спалили кілька церков. Повстанці вирішили помститися – внаслідок вдало організованої операції за одну ніч тут загинули близько сотні окупантів. Лишився живим лише один. Коли через багато років прибув сюди й побачив хрести на могилах побратимів, розчулився і за власний кошт відбудував колись спалені церкви. Нині повстанці відвідали і цю братську могилу «Їх послав сюди Гітлер, а до того це був мирний народ. Такі ж вояки, як і наші…».
Вимога незмінна: визнати повстанців Героями
Сьогодні в цих місцях звучатиме іще багато цікавих спогадів. А тим часом інформаційно-просвітницька акція по місцях антинацистських військових операцій УПА 1942-43 років, організована активістами Всеукраїнської молодіжної організації «Студентське братство», триває – повідомив голова цієї організації Олег Яценко. Феномен Колківської республіки має бути досліджений у деталях заради офіційного визнання УПА воюючою стороною у Другій світовій війні, переконаний він. «Ми побували в самісінькому центрі подій, котрий є символом боротьби народу з нацистською окупацією, де ми доводили своє право жити вільно на власній землі.
Оскільки донині існує колосальна дезінформація про діяльність УПА, ми можемо її подолати тільки власне інформацією. Наша краєзнавча експедиція покликана ліквідувати прогалину в наших знаннях власної історії. До речі, одним з наступних етапів має стати виставка з питань діяльності УПА на Донбасі, наголосив Олег Яценко.
(Рівне-Луцьк – Київ – Прага)
