Із кожного боку кордону, який простягається на більш, ніж тисячу кілометрів, – по три офіси місії. Європейські експерти співпрацюють з українцями та молдаванами окремо, але в майбутньому планують створити спільні українсько-молдовські патрулі. Виконуючий обов’язки глави місії ЄС із прикордонної допомоги Молдові та Україні Удо Буркхолдер наголошує, що вони не беруть участі в контролі кордону, але лише допомагають Україні та Молдові порадою та своїм досвідом.
– У чому полягає новий підхід, який пропонує Ваша місія?
– Інтегроване управління кордонами використовують усі країни-члени ЄС. Оскільки Україна і Республіка Молдова прагнуть вступити до Європейського Союзу, тому вони повинні мати мінімальне розуміння, що таке інтегроване управління та європейські стандарти. По-перше, це посилення співпраці всередині відомств. Це означає делегувати частину обов’язків, відповідальності та завдань зі столиці в регіони і навпаки.
– Як це відбувається на практиці?
– Наприклад, людина, яка перетинає кордон, не має паспорту. Працівники прикордонної служби телефонують у Київ для з’ясування подальших дій. У Німеччині, звідки я родом, як і в інших країнах ЄС, рішення ухвалює керівник зміни на самому кордоні. А якщо проблема лише у відсутності візи, то він чи вона можуть на місці поставити тимчасову візу.
По-друге, інтегрований підхід полягає у покращенні міжвідомчої співпраці. Митниця, поліція, служба безпеки, прикордонна, ветеринарна служба – вони мають співпрацювати під однією парасолькою. Зазвичай одна з цим установ, а саме – прикордонна служба перебирає на себе головну роль.
І по-третє, дво- та багатостороння співпраця. В даному випадку – між Молдовою та Україною. Серед інших можливостей – створення офісів зв’язку з країнами, звідки прибувають нелегальні мігранти, адже зараз ці офіси знаходяться при посольствах. Також будуть створені спільні молдовсько-українські патрулі, які працюватимуть на території однієї з держав. Сподіваємося, що вже в 2011-12 роках будуть облаштовані спільні пункти перетину кордону.
– Із якими труднощами ви зіткнулися під час втілення проекту?
– Труднощі часто пов’язані з бюджетом. Неможливо забезпечити безпеку без відповідного фінансування. Надавати достатньо грошей – це робота уряду, президента та парламенту. Щоправда, це легше сказати, ніж зробити. Але зрозуміло, що якщо буде достойна зарплата, зменшиться небезпека підкупу та корупції.
– Які позитивні зміни у роботі прикордонної служби України Ви помітили останнім часом?
– Прикордонники – це візитна картка Вашої країни. І ми особливий наголос у нашій місії робили саме на українських охоронцях рубежів. У мене склалося враження, що коли я приїхав уперше в Україну на початку 2008 року, вони були не надто ґречними. Зараз же вони кажуть «Ласкаво просимо в Україну» або «Приємного перельоту»! Також вони стали професійнішими, бо пришвидшують перехід людей через кордон. Таким чином люди не стоять у чергах дві-три години, щоб поставити штамп у паспорті. Зараз – значно краща ситуація.
– У чому полягає новий підхід, який пропонує Ваша місія?
– Інтегроване управління кордонами використовують усі країни-члени ЄС. Оскільки Україна і Республіка Молдова прагнуть вступити до Європейського Союзу, тому вони повинні мати мінімальне розуміння, що таке інтегроване управління та європейські стандарти. По-перше, це посилення співпраці всередині відомств. Це означає делегувати частину обов’язків, відповідальності та завдань зі столиці в регіони і навпаки.
– Як це відбувається на практиці?
– Наприклад, людина, яка перетинає кордон, не має паспорту. Працівники прикордонної служби телефонують у Київ для з’ясування подальших дій. У Німеччині, звідки я родом, як і в інших країнах ЄС, рішення ухвалює керівник зміни на самому кордоні. А якщо проблема лише у відсутності візи, то він чи вона можуть на місці поставити тимчасову візу.
По-друге, інтегрований підхід полягає у покращенні міжвідомчої співпраці. Митниця, поліція, служба безпеки, прикордонна, ветеринарна служба – вони мають співпрацювати під однією парасолькою. Зазвичай одна з цим установ, а саме – прикордонна служба перебирає на себе головну роль.
І по-третє, дво- та багатостороння співпраця. В даному випадку – між Молдовою та Україною. Серед інших можливостей – створення офісів зв’язку з країнами, звідки прибувають нелегальні мігранти, адже зараз ці офіси знаходяться при посольствах. Також будуть створені спільні молдовсько-українські патрулі, які працюватимуть на території однієї з держав. Сподіваємося, що вже в 2011-12 роках будуть облаштовані спільні пункти перетину кордону.
– Із якими труднощами ви зіткнулися під час втілення проекту?
– Труднощі часто пов’язані з бюджетом. Неможливо забезпечити безпеку без відповідного фінансування. Надавати достатньо грошей – це робота уряду, президента та парламенту. Щоправда, це легше сказати, ніж зробити. Але зрозуміло, що якщо буде достойна зарплата, зменшиться небезпека підкупу та корупції.
– Які позитивні зміни у роботі прикордонної служби України Ви помітили останнім часом?
– Прикордонники – це візитна картка Вашої країни. І ми особливий наголос у нашій місії робили саме на українських охоронцях рубежів. У мене склалося враження, що коли я приїхав уперше в Україну на початку 2008 року, вони були не надто ґречними. Зараз же вони кажуть «Ласкаво просимо в Україну» або «Приємного перельоту»! Також вони стали професійнішими, бо пришвидшують перехід людей через кордон. Таким чином люди не стоять у чергах дві-три години, щоб поставити штамп у паспорті. Зараз – значно краща ситуація.
