Востаннє Національна комісія регулювання зв’язку підвищувала тарифи на телефон позаторік, взимку. Операторам дозволили підвищити розмір абонентської плати за користування стаціонарним апаратом на 10%. Перед тим, у 2008 році, Національна комісія піднімала розцінки на телефон ще на 20 %. Тоді абонентська плата складала 16 гривень 40 копійок.
Тарифи зростають
На ціну впливають витрати, пов’язані з технологією виробництва, пояснює Тетяна Ієвлєва, начальник економічного управління Національної комісії регулювання зв’язку. «Канали, оренда, прокладання кабелю, матеріали – все це враховується у тарифах. Ще врахуйте інфляцію, підвищення цін на електроенергію. У нас же телекомунікаційні послуги залежать від електроенергії! До того ж, ніхто ще не каже, що тарифи підніматимуть уже зараз чи найближчим часом. Можливо, вони зростуть тільки на кінець року», - зауважує вона.
Крім того, на ситуацію з цінами на стаціонарний телефон впливає і те, що прокладання мереж у селах є збитковим. Адже тариф там пільговий і значно менший собівартості.
Щоб хоча б частково компенсувати такі збитки, деякі фахівці висували ідею створення спеціального фонду, куди б оператори відраховували певний відсоток від свого прибутку. А гроші з цього фонду отримували б ті підприємства, які займаються розвитком телефонного зв’язку в сільській місцевості або у важкодоступних регіонах (оскільки саме їхня діяльність є збитковою). Але ініціатива так і залишилася на папері, розповідає далі Тетяна Ієвлєва.
«Оператори робили б потім розрахунки, показували б витрати і скільки варто їм компенсувати за надані послуги. Але, на жаль, оператори мобільного зв’язку виступили проти створення такого фонду. Мобільним операторам, звичайно, простіше – їм не треба тягнути мережі. Вежі ставлять – і все, це набагато простіше».
Телефонний місцевий зв’язок – це природна монополія, в якій діють регульовані тарифи, відтак впливати на них антимонопольне відомство не може, зауважує Юрій Кравченко, перший заступник голови Антимонопольного комітету. «Національна комісія не може встановлювати тарифи для операторів мобільного зв’язку, тому що вони працюють у конкурентному середовищі. Але для «Телекому», який є монополістом на місцевому телефонному зв’язку, принаймні на сьогодні, такі тарифи у нас встановлюють».
Черги на встановлення стаціонарного телефону залишилися в минулому
Пенсіонерка Олена Петрівна вважає себе людиною консервативною і звикла до стаціонарного апарату. І хоча діти подарували її мобільний, все одно більшість розмов вона проводить по звичайному телефону. «Я дзвоню родичам, близьким, у довідкову тільки по стаціонарному. Якщо ж я, наприклад, на дачі, то, звичайно, користуюся тільки мобільним. На 30 гривень я собі картку поповнила, вистачає мені її надовго. А в Києві я користуюся виключно стаціонарним телефоном. Буває 32 гривні, буває й до 40 гривень плачу. А раніше було 26 гривень. Теж воно трішки набігає, вже ж подорожчало».
А на Львівщині стаціонарний зв’язок витісняється мобільним, розповідає кореспондентка Радіо Свобода. І в містах, і в селах люди починають надавати перевагу саме цьому зв’язку.
Наприклад, львів’янка Орися каже, що у разі подорожчання оплати за міський телефон, вона відмовиться від нього. Стаціонарним зв’язком Орися майже не користується, додому їй дзвонить одна-дві людини на тиждень. Усі приватні й ділові розмови жінка веде по мобільному, а стаціонарний потрібен їй лише заради інтернету.
У гірських селах мешканці взагалі не дочекалися стаціонарних телефонів – жоден із попередніх урядів віддалені населені пункти не телефонізував. Попри голосні заяви, у багатьох селах стаціонарні телефони є лише на пошті та в сільській раді. А ось мобільне покриття є вже в кожному селі.
80% населення України користується мобільним зв’язком
Стаціонарний зв’язок працює нині лише на чверті території України. У той час як мобільне покриття займає майже 97 % її площі, стверджує Ярослав Павловський, заступник директора Інституту інформаційного суспільства. Поки що якість стаціонарного зв’язку краща, ніж якість зв’язку мобільного. Однак, український стаціонарний зв’язок за якістю значно нижчий європейського, оскільки в Україні старих аналогових станцій більше, аніж цифрових.
Однак, якщо український користувач хоче отримати повний і якісний комплекс телекомунікаційних послуг, конкурента місцевому зв’язку поки що немає. «Мова йде про так званого корпоративного клієнта. Це коли, наприклад, бізнес-групи намагаються вже сьогодні отримувати весь спектр зв’язку в одного оператора. Це місцева телефонія, міжнародна, міжміська телефонія, передача даних (інтернет) і навіть відеозв’язок. І більше того, ця тенденція до використання всіх послуг зв’язку від одного оператора поширюється вже не тільки на корпоративного клієнта, але й на фізичну особу, на кінцевого споживача. Це так зване поняття триплей, або вже навіть говорять «квадроплей», тобто три-чотири послуги в одні руки», - пояснює фахівець.
Незважаючи на різноманітність послуг, які надають стаціонарні мережі, ними користується лише троє з п’яти українців (тобто 60 відсотків). Про це свідчать результати дослідження компанії GfK Ukraine. А мобільним зв’язком користуються близько 80-ти відсотків населення України віком від 16 років.
У містах із населенням понад півмільйона стаціонарний телефон мають сімдесят відсотків городян. У селах – менше половини мешканців. Три чверті українців, які не мають вдома звичайного телефону, приєдналися до мобільного зв’язку.
Тарифи зростають
На ціну впливають витрати, пов’язані з технологією виробництва, пояснює Тетяна Ієвлєва, начальник економічного управління Національної комісії регулювання зв’язку. «Канали, оренда, прокладання кабелю, матеріали – все це враховується у тарифах. Ще врахуйте інфляцію, підвищення цін на електроенергію. У нас же телекомунікаційні послуги залежать від електроенергії! До того ж, ніхто ще не каже, що тарифи підніматимуть уже зараз чи найближчим часом. Можливо, вони зростуть тільки на кінець року», - зауважує вона.
Крім того, на ситуацію з цінами на стаціонарний телефон впливає і те, що прокладання мереж у селах є збитковим. Адже тариф там пільговий і значно менший собівартості.
Щоб хоча б частково компенсувати такі збитки, деякі фахівці висували ідею створення спеціального фонду, куди б оператори відраховували певний відсоток від свого прибутку. А гроші з цього фонду отримували б ті підприємства, які займаються розвитком телефонного зв’язку в сільській місцевості або у важкодоступних регіонах (оскільки саме їхня діяльність є збитковою). Але ініціатива так і залишилася на папері, розповідає далі Тетяна Ієвлєва.
«Оператори робили б потім розрахунки, показували б витрати і скільки варто їм компенсувати за надані послуги. Але, на жаль, оператори мобільного зв’язку виступили проти створення такого фонду. Мобільним операторам, звичайно, простіше – їм не треба тягнути мережі. Вежі ставлять – і все, це набагато простіше».
Телефонний місцевий зв’язок – це природна монополія, в якій діють регульовані тарифи, відтак впливати на них антимонопольне відомство не може, зауважує Юрій Кравченко, перший заступник голови Антимонопольного комітету. «Національна комісія не може встановлювати тарифи для операторів мобільного зв’язку, тому що вони працюють у конкурентному середовищі. Але для «Телекому», який є монополістом на місцевому телефонному зв’язку, принаймні на сьогодні, такі тарифи у нас встановлюють».
Черги на встановлення стаціонарного телефону залишилися в минулому
Пенсіонерка Олена Петрівна вважає себе людиною консервативною і звикла до стаціонарного апарату. І хоча діти подарували її мобільний, все одно більшість розмов вона проводить по звичайному телефону. «Я дзвоню родичам, близьким, у довідкову тільки по стаціонарному. Якщо ж я, наприклад, на дачі, то, звичайно, користуюся тільки мобільним. На 30 гривень я собі картку поповнила, вистачає мені її надовго. А в Києві я користуюся виключно стаціонарним телефоном. Буває 32 гривні, буває й до 40 гривень плачу. А раніше було 26 гривень. Теж воно трішки набігає, вже ж подорожчало».
А на Львівщині стаціонарний зв’язок витісняється мобільним, розповідає кореспондентка Радіо Свобода. І в містах, і в селах люди починають надавати перевагу саме цьому зв’язку.
Наприклад, львів’янка Орися каже, що у разі подорожчання оплати за міський телефон, вона відмовиться від нього. Стаціонарним зв’язком Орися майже не користується, додому їй дзвонить одна-дві людини на тиждень. Усі приватні й ділові розмови жінка веде по мобільному, а стаціонарний потрібен їй лише заради інтернету.
У гірських селах мешканці взагалі не дочекалися стаціонарних телефонів – жоден із попередніх урядів віддалені населені пункти не телефонізував. Попри голосні заяви, у багатьох селах стаціонарні телефони є лише на пошті та в сільській раді. А ось мобільне покриття є вже в кожному селі.
80% населення України користується мобільним зв’язком
Стаціонарний зв’язок працює нині лише на чверті території України. У той час як мобільне покриття займає майже 97 % її площі, стверджує Ярослав Павловський, заступник директора Інституту інформаційного суспільства. Поки що якість стаціонарного зв’язку краща, ніж якість зв’язку мобільного. Однак, український стаціонарний зв’язок за якістю значно нижчий європейського, оскільки в Україні старих аналогових станцій більше, аніж цифрових.
Однак, якщо український користувач хоче отримати повний і якісний комплекс телекомунікаційних послуг, конкурента місцевому зв’язку поки що немає. «Мова йде про так званого корпоративного клієнта. Це коли, наприклад, бізнес-групи намагаються вже сьогодні отримувати весь спектр зв’язку в одного оператора. Це місцева телефонія, міжнародна, міжміська телефонія, передача даних (інтернет) і навіть відеозв’язок. І більше того, ця тенденція до використання всіх послуг зв’язку від одного оператора поширюється вже не тільки на корпоративного клієнта, але й на фізичну особу, на кінцевого споживача. Це так зване поняття триплей, або вже навіть говорять «квадроплей», тобто три-чотири послуги в одні руки», - пояснює фахівець.
Незважаючи на різноманітність послуг, які надають стаціонарні мережі, ними користується лише троє з п’яти українців (тобто 60 відсотків). Про це свідчать результати дослідження компанії GfK Ukraine. А мобільним зв’язком користуються близько 80-ти відсотків населення України віком від 16 років.
У містах із населенням понад півмільйона стаціонарний телефон мають сімдесят відсотків городян. У селах – менше половини мешканців. Три чверті українців, які не мають вдома звичайного телефону, приєдналися до мобільного зв’язку.
