Нова влада Грузії не перестане домагатися членства в НАТО – професор Мітчел

Хто прийшов до влади у Грузії? На це питання різні аналітики дають абсолютно протилежні відповіді. Одні кажуть, що це проросійські популісти і мрійники, а інші – що це прозахідні дипломати і бізнесмени. Професор політології з Колумбійського університету Лінкольн Мітчел був консультантом коаліції «Грузинська мрія» під час останніх виборів. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів докладніше про нову політичну команду і чого від неї можна очікувати.

– Новий прем’єр Бідзіна Іванішвілі призначив міністром оборони колишнього посла Грузії при ООН Іраклія Аласанію, а речницю «Грузинської мрії» Майю Панджикідзе міністром закордонних справ. Яке ваше враження від нових призначень?

– Відбудеться зміна стилю. Ці люди не брязкають зброєю. Вони спокійні й раціональні. Це – велика зміна. Я чув багато розмов про те, що перемога Іванішвілі – це перемога Росії. Але, на мою думку, це просто лінива журналістика, коли люди приймають сторону одних, навіть не подбавши про те, щоб поговорити з іншими. Люди роблять висновки на підставі того, що «Міхеїл Саакашвілі говорить англійською краще, ніж Бідзіна Іванішвілі, а тому…». Чи щось подібне. Але я не очікую якихось драматичних змін. Мені здається, що ця команда буде професійнішою. Вони не будуть витрачати енергії на те, щоб всюди шукати російські змови, щоб продовжити своє перебування при владі, що характеризувало останні роки перебування при владі Міхеїла Саакашвілі. Це було дуже деструктивним і жодним чином не наблизило Грузію до досягнення її цілей у зовнішній політиці.

– Чи Ви очікуєте і змін по суті?

– Говорити про це ще зарано. Іванішвілі заявив, що він хоче поновити економічні стосунки з Росією. І тут він, мабуть, висловлює думки більшості грузинів, які вважають, що, навіть, якщо вони не погоджуються з Росією з багатьох питань, з нею потрібно нормалізувати стосунки. Бо неможливо весь час жити під загрозою війни. Але якщо хтось думає, що Грузія завтра виведе військо з Афганістану, чи перестане домагатися членства в НАТО, промінявши його на місце в російській сфері впливу, то вони сильно фантазують.

– Чи можливий якийсь прогрес щодо Південної Осетії та Абхазії?

– У найближчому майбутньому, не думаю, що це станеться. Але гадаю, що можна поставити ці стосунки на інше підґрунтя. Досі позиція Тбілісі полягала у тому, що в Південній Осетії та Абхазії ніхто не живе. Вони апелювали лише до Росії, бо абхазці й осетини роблять лише те, що їм накажуть з Москви. І це лише поглибило проблему. Ці регіони зараз набагато більше віддалилися від Тбілісі, ніж вісім років тому, коли Саакашвілі прийшов до влади. Я думаю, що варто було б більше звернути увагу на те, що ті люди там думають і налагодити діалог із ними на рівні громадянського суспільства, покращення зв’язків із Заходом, щоб вони менше залежали від Росії. Але це поки що мої думки, не знаю, чи уряд буде діяти згідно з ними.

– Міністром закордонних справ Іванішвілі обрав Майю Паджикідзе, Вам щось про неї відомо?

– Вона відповідала за зв’язки з громадськістю під час кампанії. Але вона досвідчений і визнаний дипломат. Я думаю, що багато людей очікували когось із більш відомим ім’ям, але, я думаю, що вона є добрим дипломатом. Вона розбирається у багатьох питаннях і має більше досвіду, ніж деякі з людей Саакашвілі, яких катапультували на цю позицію.