В адвокатурі почалося полювання на відьом – Володимир Висоцький

Радіо Свобода продовжує тему проблем в українській адвокатурі, порушену журналістами після заяви Української Гельсінської спілки з прав людини стосовно притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності через інакодумство. Серед тих, кого позбавлено права займатися адвокатською діяльністю, Володимир Висоцький, який багато років очолював Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, був членом Ради юстиції. За словами правозахисників, підставою для цього стали, серед іншого, проведення «альтернативного з’їзду», «оприлюднення особистої позиції щодо правомірності рішень».

– Пане Висоцький, за що вас позбавляють свідоцтва?

– Позбавляють свідоцтва за позицію, позбавляють свідоцтва за переконання. Позбавляють не в спосіб, який встановлений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тому що я не вчиняв будь-яких порушень у професійній діяльності або будь-яких порушень, пов’язаних із невиконанням рішень адвокатського самоврядування, та інших декількох пунктів, які визначені відповідною статтею Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». І позбавляють свідоцтва тільки за те, що я мав сміливість ще в травні 2012 року виступити з відповідною заявою, як голова Вищої кваліфікаційної комісії, і висловити тоді колегіальну точку зору щодо проекту Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», вказавши, що він не повною мірою відповідає європейським стандартам нашої професії, що він звужує права адвокатів – там конкретно все було викладено. Таке рішення ухвалено в зв’язку з тим, що 4 жовтня 2012 року я знову виступив зі зверненням до адвокатів, до адвокатури, до керівників адвокатських об’єднань і до адвокатів з приводу проведення установчих конференцій і наступного установчого з’їзду адвокатів України, де також виклав свою точку зору, як один із 30 членів Вищої кваліфікаційної комісії, і точку зору своїх колег.

– Існує дві точки зору, очевидно, чи можливо їх більше, але вони зводяться до двох. Перша, що це внутрішні «розбірки», між Вами, як колишнім керівником кваліфікаційної ради, і нинішнім керівництвом, мовляв, йдеться лише про посади. Інша – це інакодумство. Чого більше?

– Я кажу щиро, це тільки друга точка зору, я її підтримую, тому що вона є об’єктивною і вона відображає без будь-яких перекручувань дійсність. Відносно посади – не тримаюсь. Я вже давним-давно сказав, що це має вирішити з’їзд. Більше того, Висоцький Володимир Іванович давним-давно заявив, звертаючись до Лідії Павлівни Ізовітової (заступник голови Вищої ради юстиції, президент Спілки адвокатів – ред.), що я не претендую на будь-яку посаду, я відмовляюся. В ім’я чого? Тому що одним із обвинувачень на засіданні дисциплінарної палати було те, що все-таки зрозуміли сьогодні, що існує розкол в адвокатурі. Одним з обвинувачень було те, що я провів паралельний установчий з’їзд, деякі обвинувачення пов’язані з органами адвокатського самоврядування. Так от, щоб уникнути розколу, для того, щоб досягти примирення, порозуміння між адвокатами – я не буду балотуватися на будь-яку посаду. На цьому Ви поставите крапку відносно інсинуацій щодо посад. А воювати з моїми колишніми колегами я не буду, тому що я не бачу колег ні в панові Загарії (голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України – ред.), а тим більше, я не бачу колеги в пані, яка вже 15 років є державним службовцем першого рангу.

– Ви маєте на увазі пані Ізовітову?

– Так, Ізовітову Лідію Павлівну.

– Її немає, на жаль, тут в нашій студії, не хотілося б згадувати.

– Не думаю, що вона до вас прийде скоро.

– Але з іншого боку, дехто з адвокатів поза ефіром каже, що це – особистий конфлікт між Вами і нею.

– Якщо конфліктом можна назвати те, що Вища кваліфікаційна комісія, виступаючи як оргкомітет, підготувала з’їзд, провела установчі конференції, виконуючи вимоги закону, зробила все організаційно для того, щоб з’їзд був проведений, як це було вирішено Вищою кваліфікаційною комісією, і якщо конфліктом між особистостями можна назвати, для початку, рейдерське (я не боюся казати цього слова) захоплення приміщення, повністю техніки, документації, захоплення залу, де мав проходити з’їзд, захоплення навіть того приміщення, де б мала знаходитись група реєстрації, то тоді це дійсно конфлікт між Висоцьким Володимиром Івановичем та Ізовітовою Лідією Павлівною. Сьогодні відомо, що це за охоронна фірма, навіть знаю, хто за цим стоїть і хто проплачував ці послуги.

– Тобто Ви можете назвати?

– Так. В адвокатуру прийшли спеціалісти, як написано в різних документах, які характеризують, наприклад, пана Загарію або пана Гвоздія (Валентин Гвоздій, заступник голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України – ред.). Якщо це спеціалісти з питань поглинання – в мене немає питань.

– Що саме вони поглинають?

– Вони сьогодні поглинули нормальне проведення установчого з’їзду. Вони не допустили проведення установчого з’їзду, як він мав пройти відповідно до вимог закону. А навпаки, провели свій з’їзд, як було вказано там, і вже навіть пан Степ’юк в передачі до мене сказав: навіщо нам ВКК (Вища кваліфікаційна комісія), ми самі з’їзд провели. Але ж ВКК визначено, як організаційний комітет і ВКК мала б його розпочати, підготувавши. Вийшло зовсім інше. Охорона делегатів з’їзду не пустила, побиття.

– Разом з тим Ви разом зі своїм колегою Сафульком писали листа, відкрите звернення до пана Загарії.

– Сьогодні в адвокатурі є переслідування. Сьогодні в адвокатурі казати про диктатуру – це ні про що не казати. Можна казати про те, що почалося полювання на відьом.

– В чому проявляється ця диктатура?

– Є особи, які називають себе керманичами адвокатури і вони сьогодні керують так, як вони вважають. Створено Національну асоціацію адвокатів України і Вищу кваліфікаційну дисциплінарну комісію, а всі інші, які мають іншу точку зору, мають бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності в такий же невстановлений спосіб, як і я. Написано в статті 33 закону, що це можна робити тільки за робочим місцем адвоката. Моє робоче місце в Севастополі, але замість Севастополя направляють в Київську обласну кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Якщо робоче місце адвоката Герасько, яку притягували до дисциплінарної відповідальності, в Ужгороді, то її розглядають в Харкові. Дев’ять колег, відносно яких спочатку ініціювали адміністративні позови, потім відмовилися – направили куди? В Донецьк!

– А чому це відбувається?

– А це відбувається, тому що в невстановлений законом спосіб, спеціаліст із поглинання, прізвище його Загарія, особисто, порушуючи вимоги закону, порушуючи регламент Вищої кваліфікаційної комісії, є такий пункт 3.10 (3.10.1, 3.10.2, 3.10.3), де визначено, що тільки Вища кваліфікаційна дисциплінарна комісія може направити в інший регіон і лише у випадку, коли мова йде про особу, яка входить до адвокатського самоврядування. Я – простий адвокат, як і Сафулько, як і Мартиновський або інші. Хто має право направляти, тим більше особисто, він скеровує своїм листом, посилаючись на зовсім інший пункт регламенту, скеровує до Київської обласної? Це що таке? Це є пряме грубе порушення вимог діючого законодавства. У цій ситуації я можу сказати про те, що навіть це межує із злочином. І сьогодні я заявляю про те, що оскільки є такі ініціатори, що в деяких підконтрольних судових органах ініціюють питання щодо кримінальної відповідальності, то я також звернувся, щоб оцінили і дії пана Загарії в цій частині.

​– Оскільки Ви згадуєте тут прізвище Загарія, а його немає тут, то Радіо Свобода готове надати слово пану Загарії для висловлення його позиції. До речі, в мережі «Фейсбук» адвокати на сторінці «Рада адвокатів України» дуже активно обговорюють це питання. І один з адвокатів пише, що у свій час «Київ достойно протистояв Висоцькому у його намаганнях (порушення кримінальної справи, дисциплінарки, тощо) зігнути «Київ». Я добре пам’ятаю ту конференцію в Театрі оперети, де був висаджений десант – Єзерська А. О. та Опришко (Едіта Василівна) – хотіли взяти під контроль. Зараз Висоцького помножили на «нуль», використавши більш успішно його ж методику». Це пише адвокат Єременко.

– Я бачив ці відгуки.

– Як Ви поясните таку оцінку Ваших дій?

– Я не знаю, що дає підстави колезі з такою оцінкою виступати. Можу сказати тільки одне – мене ніхто ще ні на що не помножив і навіть це не зроблять «по-харківськи». Але питання в тому, що я чув обвинувачення і від пані Рафальської, і від пана Циганкова про те, що Володимир Іванович організував таку систему, яка дозволяла притягувати до відповідальності адвокатів. Доповідаю. Я прийшов сюди з відповідними даними. За 5 років, поки я був головою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, регіональними КДК було в 18 випадках анульовано свідоцтво або припинена адвокатська діяльність, три рази мали призупинення до трьох місяців, 10 разів – призупинення до 6 місяців і 10 разів – призупинення на 1 рік. Ця інформація обов’язково більш детально буде і в мережі «Фейсбук», але я хочу сказати, що з цих 18 п’ять рішень Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Всі ці 5 рішень Вища кваліфікаційна комісія адвокатури скасувала і повернула людям право на заняття адвокатською діяльністю. Інші рішення – Севастопольської, Одеської. Але із 18 ми 11 скасували і тільки в 7 випадках погодилися з рішеннями регіональних КДК. Тоді виникає питання – а що таке організував Володимир Іванович, про який десант тут мову ведуть, я взагалі не розумію? Питання тільки про те, що треба звернутися до статистики, вона є в інтернеті, будь ласка, подивіться на сайті, там все намальовано.

– Ситуація непроста. Які Ви бачите шляхи до її розв’язання?

– На це запитання з одного боку я хочу відповідати, а з іншого боку – соромно. І взагалі соромно виносити на загал питання, які є суто адвокатськими або питаннями, які мають стосунок до нашої професії, до інституту адвокатури взагалі, до діяльності органів адвокатського самоврядування. Шлях простий. В мене з собою є звернення, мабуть, одного із найстаріших адвокатів на сьогодні – Клари Григорівни Маргулян – це голова регіональної ради Хмельницької області. Так от, вона відповідає – шляхом вирішення такого питання може бути тільки з’їзд!

– І їх знову буде два?

– Ні. Чому їх буде два? Питання в тому, що мають втрутитися, мабуть, законодавці. Мають бути внесені, з моєї точки зору, як юриста, відповідні зміни до чинного закону про проведення і в який спосіб проведення такого з’їзду. Чому ніхто не зачіпає ще одне питання? Ми кажемо, що ми в Україні створили Національну асоціацію адвокатів України, а я ставлю питання тим, хто про це стверджує – а що 24 регіони можуть створити з 27 таку асоціацію, якщо представники трьох були відсутні?

– А чому були відсутні?

– Тому що дніпропетровська делегація була позбавлена можливості брати участь, відповідно до рішення Адміністративного окружного суду Дніпропетровська. Крім того, у нас з різних причин не були на з’їзді в «Кінопанорамі» представники донецької делегації. І третя – делегація із Полтави, яка заявила про свою незгоду із тим, що відбувалося в готельному комплексі «Русь» і вони взагалі не пішли ні на один, ні на інший з’їзд. Представники трьох регіонів були відсутні у нас. В іншому місці, якщо вірити колегам, кажуть про 15 регіонів. Вибачте, а де ще 12? А що кажуть норми міжнародного права або Конституція? Там має бути забезпечене представництво, це є установчий з’їзд. Тоді виникає питання – а чи створили ми в такий спосіб професійну організацію і чи взагалі держава Україна виконала обов’язки перед Радою Європи?

– Хто за це візьметься, якщо є два протиборчі табори?

– Для початку має бути організований, на моє переконання, загальноукраїнський адвокатський круглий стіл, де мають бути представники, на жаль, одного табору і іншого. І ми маємо домовитися, не виносити це на загал і більше так не соромитися перед громадянами, яких ми маємо захищати чи достойно представляти їх інтереси. Після цього – вийти на вирішення, це має бути загальне рішення і звернення до Верховної Ради.

– Досі адвокати не зверталися до Верховної Ради.

– Так. Не зверталися.

– А чому?

– Тому що декілька наших ініціатив і моїх, і Сергія Федоровича (член Вищої ради юстиції Сафулько – ред.), ми виходили вже в УНІАН і в інших організаціях, де просили і зверталися до Лідії Павлівни, і зверталися до пана Загарії з таким закликом. Вони поки що без відповіді. Натомість відповідають по-іншому, відповідають репресіями і інквізицією, відповідають позбавленням свідоцтв, призупиненням тощо.

– Разом з тим Ви зустрічалися з представниками Парламентської асамблеї Ради Європи.

– Так, дійсно, зустрічався. І упродовж більш ніж двох годин ми розповідали про ситуацію, яка склалася з ухваленням чи виконанням вже сьогодні приписів Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і про становище, в якому опинилася адвокатура України. Ми прямо вказували на те, що адвокатське самоврядування знищено.

– На початку нашої розмови Ви говорили про те, що непорозуміння почалися після того, як Ви почали критикувати тоді ще проект закону про адвокатуру та адвокатську діяльність. Що не влаштовує особисто Вас і адвокатську спільноту, яка дотримується Ваших ідей, в цьому законі?

– Взагалі адвокатура активно, починаючи з 2008 року, займалася напрацюванням законопроекту. Було дві робочі групи, ці дві робочі групи передавали парламентарям ті законопроекти, які напрацьовувала адвокатура. У 2009 році це закінчилося тим, що один із парламентарів змінив на свій розсуд той проект і після цього в парламент було внесене зовсім інше – так, як це хотіла влада, скажімо так. Ми знову зібрали робочу групу, напрацювання передали Андрію Портнову, передали Писаренку і ще одному народному депутату, Олійнику. Був внесений законопроект так, як хотіли адвокати. Але потім всі правки були зняті при доопрацюванні. Доопрацювання закінчилося тим, що пані Ізовітова подала зовсім інший, ні з ким не погоджений законопроект, який відрізнявся суттєво і основні положення якого викладені сьогодні в чинному законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що вносився президентом, навіть не запросили до складу робочої групи. А тепер скажу про вади закону. Повністю повторюю те, що я казав у травні 2012 року, щодо професійної організації (ми її так, як мали створити, не створили), щодо обов’язкового членства виникає багато питань.

– Ви кажете: ми повинні були створити, але не створили. То питання не в законі?

– Закон передбачив професійну організацію. Але як ми до цього підійшли, що не виконали приписи закону? Тепер щодо звуження – зараз практика виконання закону дозволяє мені стверджувати, що адвокатські права, гарантія адвокатської діяльності звужені не тільки в адвокатських запитах, але це тема іншої програми. А механізм адвокатського самоврядування викладений таким чином, що дозволяє створювати ви бачите що – проводити репресії, ділити людей на два табори. Чому продовжує існувати дві армії, чому не проведена уніфікація, чому забули про пенсійне забезпечення, соціальний захист? Цього немає.

– Чому? Хто може дати відповіді на ці запитання?

– Тільки адвокати. Але для цього потрібне порозуміння.

– Тоді не закон?

– Закон і внесення відповідних змін. Зміни до закону потрібні, це сьогодні уже каже практика його існування упродовж недовгого періоду часу. Більше того, скажу і я, і інші спеціалісти, хто може цим займатися – такі відповідні зміни до закону підготовлені. Але для того, щоб вони пройшли через Верховну Раду (це ж не просто), має бути порозуміння – це має бути єдина точка зору адвокатів, тоді парламентарії її будуть сприймати. Якщо ми знову будемо заходити по одному, як є сьогодні, нічого доброго не буде.

– Але з іншого боку, Ви назвали багато прізвищ, як це розглядалося. Чи дослухаються навіть до тієї точки зору всіх адвокатів?

– Ми розраховуємо на об’єктивну позицію парламентаріїв і на необхідність примирення, приведення до єдиного статусу адвокатів. Ми не випадково звернулися і до інституції Ради Європи. Не може бути так в адвокатурі України, вона має бути єдиною, вона має бути незалежною від влади, вона не має бути керованою і свобода на здійснення адвокатської діяльності має бути збережена, без свободи цієї не має свободи в суспільстві і взагалі.