Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:57

Свобода від страху


Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк і генеральний секретар НАТО Андерс Расмуссен, Брюссель, 6 березня 2014 року

Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк і генеральний секретар НАТО Андерс Расмуссен, Брюссель, 6 березня 2014 року

Аскольд С. Лозинський

(Рубрика «Точка зору»)

Розташований в самому серці Нью-Йорка, між островами Манхеттен і Лонг-Айленд, з Організацією Об’єднаних Націй у його периферійній точці зору, Острів Рузвельт стоїть як пам’ятник 32-му президенту Сполучених Штатів Америки – Франкліну Делано Рузвельту. На його краю знаходиться меморіал Рузвельта з бюстом колишнього президента та парком з відповідною назвою «Парк чотирьох свобод».

В суботу, 15 березня 2014 року, член Конгресу США Керолін Малоні провела прес-конференцію на цьому місці на тему російського вторгнення в Україну. Одночасно, через буквально милю, в добре помітній звідси ООН проходило голосування серед членів її Ради безпеки. Прес-конференція заявами конгресмена та інших послала сильний сигнал для підтримки народу України, а в Раді безпеки ООН 13 із 15 його членів проголосували, щоб засудити організований Росією референдум у Криму, навіть Китай утримався і тільки Росія голосувала проти денонсації власної міжнародної злочинності.

Випадковий спостерігач зробив би висновок, що це був хороший день для України та її територіальної цілісності і настільки ж поганий день для російських імперіалістичних амбіцій. Проте, розчарування і трагедія лежать в більш гострому історичному розумінні місця і міжнародного тла.

У січні 1941 року, Рузвельт виголосив свою щорічну промову про стан держави. Вона включала в себе мову про чотири свободи: слова та віросповідання, які були закріплені у доповненні до Конституції США, та представив свободу від нужди, яка була відмінною рисою соціальної програми Рузвельта, а також свободу від страху, відносно нову концепцію, за якою він сподівався отримати від Америки підтримку її європейських союзників у Другій світовій війні. Основна ідея Рузвельта була в тому, що індивідуми та народи повинні бути вільні від страху гноблення і окупації, і ті, хто не відчував такого страху, повинні бути зобов’язані допомогти тим, кому пощастило менше.

За іронією долі, чотири роки по тому хворий Рузвельт, в супроводі радянських агентів у своєму власному Держдепі, поїхав в Ялту, в Крим і віддав половину Європи своєму тодішньому союзнику Йосипу Сталіну і погодився з введенням, додаткового страху, репатріації назад в СРСР для тих, кому за якихось обставин вдалося виїхати. Рузвельт був принциповою людиною, але трагічною фігурою в американській і світовій історії.

Однією з головних цілей Рузвельта в Ялті було купити мовчазну згоду Сталіна щодо утворення Організації Об’єднаних Націй. При цьому він був як успішним, так і трагічним. Розчарування проявлялося багато разів – від жовтня 1945 року, коли ООН вперше була сформована, до минулої суботи під час голосування в Раді безпеки із засудженням російської агресії. Тільки одна країна, власне злочинець, проголосувала проти волі переважної більшості, але злочинець переважив через свій постійний потужний статус члена з правом вето.

У квітні 2008 року Україна повинна була отримати План дій з членства на саміті НАТО в Бухаресті. Росія, яка не тільки не є членом НАТО, а є основною причиною, чому було створено НАТО, заблокувала шлях України на членство. Президент США Джордж Буш виступав за членство України. Але європейці і, зокрема, Німеччина, нібито через енергетичні міркування, не змогли зробити те, що було правильно. Членство України було відкладено, після чого ніколи вже серйозно не обговорювалося. Якби Україні було надано шлях членства в Бухаресті, сьогодні не було б української проблеми з Кримом.

Дипломатія і економічні санкції, як правило, сильні інструменти в переговорах. Тим не менш, вони бліднуть, коли стикаються з державою, якою керують злочинці. Весь демократичний світ і багато росіян сьогодні розуміють, що Російська Федерації з президентом Путіним працює поза нормами цивілізованих міжнародних правил. Міркування «демократії та прав людини» майже повністю відсутні в Росії. Проте, світова спільнота багато разів намагалася включити Росію в цивілізований світ. Примітно, що Путін незмінно відповідав тиском, висміюючи цивілізовану поведінку. У минулому його зарозумілість вгамовувалася вузькими наслідками, коли він відмовився дати доступ спостерігачам ОБСЄ за виборами та повчав міжнародне співтовариство не вчити Росію демократії, а «вчити своїх дружин готувати «щі» (капусняк). Зовсім недавно, Путін навідріз відмовив у доступі до Криму навіть спостерігачам ОБСЄ, а також представникам ООН. Будапештський меморандум 1994 року або договір Дружби з Україною від 1997 року нічого не значать для Путіна, так само як і істина чи повага до Гельсінського меморандуму про територіальну цілісність.

Існує тільки один варіант, який допоможе Україні відчутно. Двадцять вісім країн-членів НАТО повинні активізуватися і запропонувати Україні прискорене членства в НАТО. Нинішній український прем’єр у приватній бесіді з представниками НАТО попросив такий розгляд. Німеччина і Франція, продавшись Росії в минулому, повинні визнати та виправити свою помилку. Україна є гідним і готовим кандидатом для НАТО. Громаді НАТО необхідно встояти і виправити помилки в Ялті та Бухаресті. Народ України та інші у Східній Європі спраглі за бажанням випробувати свободу від страху. Запитайте поляків, чехів, угорців, балтійських та інших східноєвропейських народів, які недавно стали членами НАТО. Вони готові захищати Україну, може і тому, щоби захистити свободу від страху в себе. Коли стане НАТО на кордонах Росії, свобода від страху чи радше страх може стати такою складовою переговорів, що навіть путінська Росія зрозуміє.

Аскольд С. Лозинський – колишній голова Світового конгресу українців, юрист

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG