Роберт Коалсон
Петро Порошенко є одним з найбагатших людей України. У політиці країни бере участь від 1998 року. Однак він залишається дещо невідомою, сірою фігурою без суттєвого публічного іміджу, вважає оглядач Радіо Свобода Роберт Коалсон.Проте опитування громадської думки показують Порошенка як фаворита українських президентських виборів 25 травня – близько 25 відсотків виборців його підтримують. Залишається з’ясувати, чи зможе 48-річний бізнесмен витримати тягар навіть короткої національної політичної кампанії і вийти з неї лідером країни, що є у глибокій політичній та економічній кризі, а також потенційної катастрофічної конфронтації з сусідньою Росією.
29 березня він одержав підтримку, коли харизматичний колишній чемпіон світу з боксу Віталій Кличко (який згідно з опитуванням посідав друге місце з 9 відсотками підтримки) припинив боротьбу на користь Порошенка.
«В інтересах України, щоб врятувати її єдність, я пропоную нашу підтримку єдиному кандидату об’єднаних демократичних сил на президентських виборах – Петрові Порошенку», – сказав Кличко.
Він оголосив, що балотуватиметься на посаду мера Києва, залишивши Порошенка боротися за крісло президента проти колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, а також кандидата від Партії регіонів Михайла Добкіна, лідера партії «Свобода» Олега Тягнибока та інших.
Реєстрація кандидатів триватиме до 4 квітня.
На тій самій київській прес-конференції з Кличком, Порошенко почав свою кампанію зі схожого заклику до єдності.
«Наша країна потребує єдності», – сказав Порошенко. «Ця єдність сьогодні може привести до того, що ми забезпечимо перемогу вже у першому турі і на президентських виборах, і на виборах мера в Києві», – зазначив він.
Порошенка також знають як власника популярного бренду цукерок Roshen. Його статок оцінюється у близько 1,3 мільярда доларів.
Політичний хамелеон
У 2000 році він був одним із засновників Партії регіонів, політичної машини, яка привела нині поваленого президента Віктора Януковича до влади. Рік по тому, Порошенко розійшовся з президентом Леонідом Кучмою і став провідним прихильником і фінансовим спонсором партії «Наша Україна» Віктора Ющенка.
Він підтримав Помаранчеву революцію в 2004-2005 роках і працював в уряді Ющенка. У 2009-2010 роках він був міністром закордонних справ.
Порошенко став міністром торгівлі та економічного розвитку при президенті Януковичу в 2012 році. Він обіймав цю посаду упродовж восьми місяців, перш ніж повернутися в парламент як незалежний депутат від Вінниці. Хоча він, як вважають, фінансово підтримував протести Євромайдану, він не грав провідну роль у демонстраціях.
Іван Лозовий, незалежний політичний аналітик із Києва, каже, що він здивований високими показниками Порошенка у громадських опитуваннях.
«За останні кілька років про нього особливо не чули, з ним нічого цікавого не трапилося. За останні декілька місяців він не зробив нічого вартого уваги», – каже Лозовий. «Він володіє телеканалом і інколи використовує його як форум. Вони запрошують його на тривалі інтерв’ю. Звичайно, вони запрошують і інших політиків, щоб це виглядало біль-менш збалансовано. Але, знову ж, ні в короткостроковій, ні в середньостроковій перспективі він не зробив нічого, що було варто уваги», – зауважує аналітик.
Лозовий підозрює, що Порошенко міг заплатити, щоб підняти свій рейтинг в опитуванні, що не є незвичним для України. Він зазначає, що недавнє опитування про те, чи чув хтось про партію Порошенка «Солідарність», виявило, що майже ніхто про неї не знав.
У центрі уваги
Можливо, найвища точка політичної діяльності Порошенка була 12 березня під час останньої політичної кризи.
Тієї ночі Порошенко відвідав кримську столицю, Сімферополь, в донкіхотській спробі запобігти проведенню референдуму про приєднання до Росії на півострові. На поширеному аматорському відео видно, як стоїчний Порошенко ходить темними вулицями міста, у той час як його переслідують сотні скандуючих проросійських демонстрантів.
Та ніч у Сімферополі, можливо, підняла Порошенка до перших лав в очах багатьох українців, каже Андреас Умланд, професор політології у Києво-Могилянській академії.
«Те, як за ним гналися проросійські демонстранти чи російські солдати, могло відіграти роль у тому, щоб він виглядав як надійний і серйозний політик, а не просто олігарх», – каже Умланд.
Порошенко був послідовним прихильником інтеграції України з Європейським союзом, і він отримав громадську підтримку, коли Росія ввела ембарго на його цукерки Roshen у торговельній війні, спрямованій проти нього. А коли Порошенко був міністром закордонних справ, він виступав за членство України в НАТО, хоча не відомо, чи стане ця позиція частиною його президентської кампанії.
Ключові питання
Аналітик Іван Лозовий каже, що перспективи Порошенка у найближчій кампанії залежать частково від того, як активно його підтримуватиме популярний Кличко, чия досить помітна роль під час Майдану надала йому поважне місце.
Шанси Порошенка також залежатимуть від того, скільки грошей він захоче витратити.
«Для організації дуже серйозного теле-бліцу (навіть протягом місяця чи півтора) знадобиться багато грошей, – каже Лозовий, – Йдеться про декілька десятків мільйонів доларів, звичайно, чи хоча б 10 мільйонів. Менша сума, наприклад 1 чи 2 мільйони доларів ні на що не вплинуть на всій території України».
Іншим ключовим фактором у виборах є Тимошенко.
Хоча в Україні є певна «втома від Тимошенко» і багато виборців вважають, що вона «вже мала свій шанс» управляти, Лозовий зауважує, що вона «блискучий політик» із вражаючим послужним списком національних кампаній.
«Під час інтерв’ю, не дай Бог, дебатів, вона знищить Порошенка. Для нього це велика проблема», – каже Лозовий.
В інтерв’ю Російській редакції Радіо Свобода український політичний аналітик Володимир Фесенко сказав, що Порошенко може виглядати як менш спірний і більш відповідальний політик, ніж Тимошенко, тому що його негативний рейтинг є набагато нижчим, ніж її.
«Він розглядається як потенційно сильний політичний лідер і сильний антикризовий менеджер», – сказав Фесенко.
(Переклад з англійської мови Анни Шаманської)
