Річард Йозв’як
Вибори до Європейського парламенту, що відбудуться цього місяця, можуть призвести до різкого збільшення кількості симпатиків Кремля в цьому органі ЄС, здебільшого внаслідок нечуваної підтримки європейцями крайніх партій. При цьому йдеться як про ліві, так і про праві партії, які можуть перетворити путінську Росію на одного з потенційних непрямих переможців цих перегонів.Виборці в 28 країнах ЄС обиратимуть 22-25 травня 751 члена Європарламенту на п’ятирічний термін.
Соціологічні опитування вказують на те, що виборці готові покарати центристські партії за антикризові заходи економії та всі свої страхи перед глобалізацією, імміграцією чи брюссельськими елітами.
Згідно з останніми даними дослідженняVoteWatch Europe, крайні ліві та праві партії можуть подвоїти свою підтримку, порівняно з 2009 роком, та здобути від п’ятої до четвертої частини місць у Європарламенті.
Це гарні новини для Москви. Звичні прибічники Росії з-поміж крайніх лівих можуть отримати додаткових 16 місць. Але очікується, що саме крайні праві партії зірвуть найбільший виборчий джекпот, подвоївши своє представництво в парламенті й досягти більш як 100 місць.
Крайні партії різняться за ступенем своєї підтримки Росії, але зрозуміло, що вони в цілому ставляться до Кремля більш приязно, ніж центристські урядові партії. Декого з Путіним ріднить презирливе ставлення до ЄС та США. Дехто захоплюється його політикою «сильної руки», зокрема щодо геїв, імміграції та ролі держави в економіці.
Хоча немає жодних конкретних доказів фінансових зв’язків між Кремлем та європейськими правими партіями, але очевидно, що Кремль запобігає перед ними. Марін Ле Пен, лідер Національного фронту, який може здобути дуже високий результат у Франції, цього року двічі відвідала Росію і висловлювалася із захватом про цю країну та її політику. Австрійська партія свободи та угорський «Йоббік» направили спостерігачів на «референдум» до Криму. Вони позитивно оцінили його перебіг. Це різко контрастувало з позицією ЄС, який засудив цей «референдум» і визнав незаконним. Італійська «Ліга Півночі» запросила пропутінських спікерів на подію в Європейському парламенті цього року, щоб вони представили альтернативний погляд на останні події в Україні.
Пітер Креко з Інституту політичного капіталу в Будапешті досліджував зв’язки між Росією та європейськими крайніми правими. Він вважає, що цей шлюб за розрахунком може мати наслідки як для Брюсселя, так і для інших європейських столиць.
«Я думаю, що існують переваги для обох сторін, – зауважує Креко. – Для Росії вигідно, що радикальний політичний блок, який набирає силу в Європі, є проросійським та артикулює інтереси Кремля для ширшої аудиторії. Для крайніх правих вигідно мати сильного союзника, сильного друга. І так, як деякі з цих партій досі відсунуті на маргінес у себе вдома, я думаю, вони щасливі з того, що мають такого сильного союзника. Це ускладнює їхнє усунення з національної політичної арени чи навіть європейської арени».
Відкритим залишається питання, чи крайні праві зможуть створити політичну групу в Європарламенті подібно до тієї, яку сформували крайні ліві. Для цього потрібно 25 членів Європейського парламенту з семи країн ЄС. Група «Європейський альянс за свободу» була створена за підтримки Національного фронту, «Ліги Півночі» та Австрійської партії свободи, а також Шведських демократів, Словацької національної партії, Партії свободи з Нідерландів та партії «Фламандський інтерес» з Бельгії. Вони знову легко зможуть оформити парламентську групу навіть без підтримки радикальніших партій, як-от: «Йоббік» та грецька партія «Золотий світанок».
Пітер Клепп, що здійснює моніторинг Європейського парламенту для дослідного центру Open Europe, зауважує, що зростання підтримки крайніх правих призведе до гуртування великих центристських партій задля того, щоб унеможливити вплив радикальних сил на політичні процеси. Натомість, як він наголошує, крайні партії зосередяться на чомусь іншому.
«Від цього всього вони зможуть отримати гроші. Це найбільше цікавить усіх цих членів Європарламенту, коли йдеться про формування парламентських груп. Однак вони не зможуть впливати на ухвалення рішень у парламенті, навіть якщо будуть відносно великими з банальної причини: більшість просто відмовиться з ними співпрацювати, і вони не отримують ніяких керівних посад у комітетах чи інших ключових позицій», – пояснює експерт.
Політичні групи в Європейському парламенті можуть отримати гранти в залежності від свого розміру. Отже, крайні праві та ліві можуть разом здобути понад мільйон євро на рік. І ці гроші будуть витрачені на те, щоб створити для Кремля платформу в самому центрі ЄС.
Вибачте, але ця функція в даний час не доступна
1. Ірландія. Сінн Фейн (Sinn Fein): може отримати 4 місця від Ірландії, одне – від Об’єднаного Королівства (наразі має 0 мандатів від Ірландії, один – від Об’єднаного Королівства). Історично ця партія спиралася на підтримку Радянського Союзу. Нині висловлює критику Росії, проте зазвичай не голосує на підтримку резолюцій, які засуджують дії Кремля.
2. Португалія. Демократична унітарна коаліція: може отримати 2 місця; «Лівий блок» – 1 місце, наразі кожна з них має по одному місцю. Перша є виборчою коаліцією екологічної та комуністичної партій, остання й досі використовує серп та молот як партійний символ. Друга політична сила – це крайня ліва партія, яка стверджує, що ситуація в Україні є наслідком прагнень ЄС та США забезпечити собі політичне та економічне домінування в Україні.
3. Іспанія. «Об’єднані ліві» (Izquierda Unida): може отримати 6 місць, нині має 1. Політична коаліція лівих іспанських республіканців, яких спершу об’єднало те, що вони виступали проти НАТО, яке вважали більшою загрозою для європейського миру, ніж Росію.
4. Франція. «Лівий фронт» (Front de Gauche): може отримати 5 місць, наразі має 5. Структура, яка об’єднала різноманітні ліві партії Франції, чий лідер Жан-Люк Меланшон нещодавно заявив, що він не підтримує ані Путіна, ані Януковича. Він засуджує «неонацистський антисемітизм фактичних міністрів у владі України» та «взяття в облогу силами НАТО Росії, що призвело до анексії Криму».
5. Кіпр. Прогресивна партія трудових людей (Anorthotiko Komma Ergazomenou Laou): може отримати 2 місця, наразі має 2. Єдиний президент-комуніст в ЄС Дімітріс Крістофіас, що очолював країну в 2008-2013 роках, є членом партії, яка підтримує тісні політичні й економічні контакти між островом та Москвою.
6. Франція. Національний фронт: може отримати 21 місце, має 4. Ця політична сила може отримати високий результат, її лідер Марін Ле Пен звинуватила ЄС у тому, що той веде нову Холоду війну проти Росії. Путін також висловлював своє захоплення нею.
7. Об’єднане Королівство. Партія незалежності: може отримати 21 місце, наразі має 8. Лідер партії Найджел Фараж сказав нещодавно, що він захоплюється Путіним як «керманичем, а не людиною» і що ЄС має кров на своїх руках за збурювання повстання в Україні.
8. Бельгія. Партія «Фламандський інтерес» (Vlaams Belang): може отримати 1 місце, наразі має 1 місце. Партія відвідала кілька конференцій партії «Єдина Росія». Один чільний посадовець зауважив, що ця партія могла б стати «хорошим партнером Росії в Європейському парламенті».
9. Партія праці Бельгії (Parti du Travail de Belgique): може отримати 1 місце, наразі має 0. Мала бельгійська марксистсько-ленінська партія, що виступає проти «дикого капіталізму» та «надприбутків». Загалом більш налаштована на критику Заходу, ніж Москви.
10. «Рух п’яти зірок» (Movimento a 5 Stelle): може отримати 21 місце, наразі має 0. Протестна партія, яка здебільшого опікується проблемами корупції в Італії, але її лідер Бепп Ґрілло нещодавно заявив, що він поважає голосування в Криму й піддав сумніву те, чи могла Росія бути залучена до придушення Майдану.
11. Італія. «Ліга Півночі» (Lega Nord): може отримати 4 місця, наразі має 6. Її чільні представники вважають Росію сильним економічним партнером для Італії та прикладом для наслідування в справі захисту сімейних цінностей і національної ідентичності. Один із її членів вигукнув: «Віват, референдум в Криму. Віват, вільний вибір людей!»
12. Соціалістична партія (Socialistische Partij): може отримати 3 місця, наразі має 1. Партія відійшла від своїх марксистсько-ленінських коренів, підтримуючи глобалізацію та приватизацію. Більше критикує неолібералізм ЄС, ніж Росію.
13. Партія свободи (Partij voor de Vrijheid): може отримати 5 місць, наразі має 4. Лідеру партії Герту Вілдерсу не подобається позиція Путіна щодо прав геїв, але каже, що «безсоромні єврофіли з їхніми мріями про імперію» підштовхнули Україну до кризи та заявив, що фінансова допомога Україні – це «гроші, які відняли у голландських лікарень й кинули в бездонну бочку корупції».
14. Німеччина. «Ліві»: можуть отримати 8 місць, наразі мають 8 місць. Партія відправляла спостерігачів на «референдум» у Криму. Її лідер Ґрегор Гізі обурювався, що ЄС запропонував фінансову підтримку уряду в Києві, який не обирали і який «включає фашистів».
15. Нідерланди. Партія свободи Австрії (Freiheitliche Partei Österreichs): може отримати 4 місця, наразі має 2.
16. Греція. Комуністична партія Греції: може отримати 2 місця, наразі має 2. Члени цієї радикальної нереформованої компартії протестували проти представлення свідчень страждань людей під час сталінізму в Радянському Союзі.
17. Греція. Коаліція радикальних лівих (Syriza): може отримати 6 місць. Може фінішувати на високій позиції на європейських виборах у Греції, партія звинуватила ЄС у тому, що той легітимізував «згортання демократії в Україні після падіння режиму Януковича». У партії також твердили, що ЄС підтримував прямо чи непрямо фашистські групи в Україні.
18. Греція. «Золотий світанок» (Chrysi Aygi): може отримати 2 місця, наразі має 0. Члени партії брали участь у кількох політичних подіях разом з «Єдиною Росією», керівництво партії наголошувало на «природному союзництві» між Афінами та Москвою.
19. Болгарія. «Атака»(Ataka): може отримати 1 місце, наразі має 0. Наголошує на панслов’янській спільності Росії та Болгарії та заявляє, що «референдум» у Криму відобразив справжню волю громадян.
20. Угорщина. «Йоббік» (Jobbik): може отримати 5 місць, наразі має 3. Партія направляла спостерігачів на «референдум» у Криму, її лідер Ґабор Вона заявив, що Росія – це країна надзвичайного значення, що може «очолити рух справжнього політичного, економічного та культурного опору проти Євроатлантичного блоку».
21. Словаччина. Словацька народна партія (Slovenská Národná Strana): може отримати 1 місце, наразі має 0. Лідер партії Андрій Данко пояснив минулого місяця, що однією з причин кризи в Україні було «прагнення ЄС до безконечної експансії», яку він описує як «контрпродуктивну».
22. Чехія. Комуністична партія Богемії та Моравії (Komunistická Strana Čech a Moravy): може отримати 4 місця, наразі має 4. Нереформована комуністична партія, яка не підтримувала резолюції в Європейському парламенті, які містили критику Росії.
23. Німеччина. «Альтернатива для Німеччини» (Alternative für Deutschland): може отримати 6 місць, наразі має 0. Партія виступає радше проти євро, ніж проти ЄС. Але один з її засновників Александр Ґоланд висловлювався проти санкцій щодо Росії, які, на його думку, можуть призвести до відчуження Росії та зашкодити і Німеччині, і ЄС.
24. Данія. Данська народна партія (Dansk Folkeparti): може отримати 5 місць, наразі має 1. Партія переважно зосереджується на антиєвропейській та антиміграційній риториці, але при голосуваннях керується логікою «ворог мого ворога є моїм другом».
25. Швеція. Ліва партія (Vänsterpartiet): може отримати 2 місця, наразі має 1. Партія критикує багато що в політиці Путіна, але в Європарламенті відзначається тим, що голосує проти резолюцій, які критикують Росію.
26. Швеція. Шведські демократи (Sverigedemokraterna): можуть отримати 1 місце, наразі мають 0. Партія офіційно не підтримала нічого з того, що Росія чинить щодо України, але має спільного з Путіним ворога – ЄС.
27. Фінляндія. Лівий альянс (Vasemmistoliitto): може отримати 1 місце, наразі має 0. Лідер партії Пааво Архінмякі обіймає посаду міністра спорту та культури. Він підтримав бойкот сочинської Олімпіади через значні порушення прав людини в Росії, але зазвичай його партія уникає критики цієї країни.
28. Латвія. «Центр гармонії» (Saskaņas Centrі): може отримати 2 місця, наразі має 1. Партія представляє велику російську меншину в Латвії, яка часто викриває те, що вона вважає «антиросійською риторикою і політикою».
