Чотири країни Центральної Європи, об’єднані у так звану Вишеградську групу, зайняли різну позицію у ставленні до російської агресивної політики щодо України. Позиція країн Вишеграду – Чеської республіки, Словаччини, Угорщини та Польщі – впливає на здатність Європейського Союзу діяти рішуче у питанні санкцій проти Росії.
Чеський президент Мілош Земан спровокував обмін репліками зі шведським міністром закордонних справ Карлом Більдом на саміті НАТО в Уельсі минулого тижня. Земан сказав, що Прага ще не бачила «чітких доказів» російської інтервенції в Україні.
«Президент Земан має запитати свій власний народ. Я не знаю чи має Чеська республіка власну розвідку. Таки має? Тоді він має звернутися до них», – сказав Більдт.
Ця суперечка звернула увагу на факт, який багатьох дивує на Заході: деякі країни на східному фланзі НАТО, як виглядає, не занадто переймаються російською інтервенцією в Україні та агресивною позицією Кремля.
Криза в Україні розколола так звану Вишеградську групу – Чеську республіку, Угорщину, Польщу та Словаччину. Від Польщі, яка б’є на сполох, до приязної Кремлю Угорщини, країни Вишеграду займають різні позиції в питанні Росії та санкцій проти неї через українську кризу. Саме це є однією з причин чому Євросоюзу та НАТО часом важко дійти консенсусу у відповідь на російську політику.
«Польща демонструє надзвичайне лідерство в пост-комуністичному світі. Де-інде ситуація різниться. Словаччина, принаймні раніше, зайняла ледь не пропутінську лінію – в крайньому разі виступає проти санкцій.
Чехи, зокрема президент Земан, також зайняли, на жаль, ту ж позицію. А угорський прем’єр Орбан – найгірший з усіх з його явним відкиданням ліберально-демократичних принципів, які Європа вважає основоположними. Все це наклало відбиток на Вишеградську групу як геополітичного чи дипломатичного гравця», – вважає редактор британського тижневика Economist Едвард Лукас.
Прагматичні центральноєвропейці
Різнобій у поглядах дивує оскільки чотири країни знають на власній шкірі що таке агресія Москви між 1939 та 1968 роками.
Позиція вишеградських країн контрастує з позицією держав Балтії, де Естонія, Латвія та Литва зайняла тверду позицію в унісон. Чеський, словацький та угорський уряди ж посіли скептичну позицію на тлі обговорень ЄС так званого третьої фази санкцій. Причина – економічні інтереси.
«Широкі економічні зв’язки з Росією підривають стратегічне мислення цих країн, включно зі Словаччиною і Угорщиною, але також частково і Чеської Республіки», – пояснює Маріан Майєр з братиславського Інституту вивчення центральноєвропейської політики.
Коаліційний уряд у Чеській республіці в принципі не проти твердіших санкцій проти Росії. Але він каже, що ці санкції не повинні завдавати значної шкоди чеській економіці. Ліві соціал-демократи – ключовий коаліційний партнер – виступають проти твердіших санкцій проти Росії.
Угорський прем’єр Віктор Орбан, чий політичний стиль та тактику часто порівнюють зі стилем російського президента Володимира Путіна, стверджує, що сподівання на те, що санкції якось змінять політику Путіна є «самообманом».
Росія вже попередила, що може заборонити імпорт європейських автомобілів. Це сильно вдарило б по Словаччині та Угорщині. Наразі також неясно, чи ці три країни, крім Польщі, насправді не бачать загрози з боку Росії чи вони трохи вагаються, бо не мають впевненості у тому, що НАТО справді прийде їм на допомогу в разі серйозної конфронтації з Росією.
Над матеріалом працювали Robert Coalson та Ростислав Хотин.
