Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 06:53

«Все тому, що нам не хочеться війни в Європі» – німецький експерт


Стефан Майстер, аналітик із питань Східної Європи в Німецькій раді зовнішніх відносин (фото з Facebook)

Стефан Майстер, аналітик із питань Східної Європи в Німецькій раді зовнішніх відносин (фото з Facebook)

Брюссель – На українську владу тиснуть і ЄС, і США, і Росія, тому вона і йде на сумнівні компроміси, аби лише припинити війну. Тим часом, як Захід виявився не готовим до нинішньої найбільшої кризи з часів Холодної війни, Путін віддавна успішно готував у Росії ґрунт антиглобалізації та антиамериканізму. Такі думки, а також свої прогнози щодо розвитку ситуації в інтерв’ю Радіо Свобода висловив Стефан Майстер, аналітик із питань Східної Європи в Німецькій раді зовнішніх відносин.

– Минулої неділі Росією прокотився «Марш Миру». Наскільки знаковими стали ці акції протесту і яка власне їхня відмінність від попереднього руху, коли в 2011-2012 роках росіяни висловлювали своє невдоволення владою?

– Нинішня політика Путіна щодо України, Криму та Заходу користується доволі високою підтримкою суспільства. Цього не було в часи протестів 2011 року. Тоді люди були невдоволені політичною системою та відсутністю персперктиви модернізації країни. Нинішній «Марш Миру» підтримують значно менше людей, зокрема, тому, що державні інституції, такі як церква і навіть Дума, покращили свої рейтинги.

– Очевидно, що пропагандистська система там виявилася доволі ефективною…

Путін віддавна готував народ до антиглобалізаційних позицій та антиамериканізму. Якоюсь мірою, зіграла роль і радянська спадщина

– Пропагандистська машина у цьому зіграла вирішальну роль, а саме: контроль над пресою та інтернетом, ув’язнення основних опозиціонерів та значне посилення репресивного апарату Росії. Там через пропаганду режиму Путіна стає все менше можливостей дізнатися про альтернативні погляди чи висловити свою альтернативну позицію. З іншого боку, слід підкреслити, що Путін віддавна готував народ до антиглобалізаційних позицій та антиамериканізму. Якоюсь мірою, зіграла роль і радянська спадщина, радянська політична культура.

– Виглядає так, що перед фактом російської агресії, яка продовжує поглиблення нестабільності в Україні, Захід почувається безсилим. Що євопейцям та американцям слід робити, щоб вирішити цю найбільшу кризу на континенті з часів Холодної війни?

Ми не були готові до цієї кризи і вся наша оцінка ризиків не спрацювала з огляду на можливості та цілі Росії, яка далі нас випробовує. І очевидно, що Захід не бажає воєнного конфлікту з росіянами

– Ми не були готові до цієї кризи і вся наша оцінка ризиків не спрацювала з огляду на можливості та цілі Росії, яка далі нас випробовує. І очевидно, що Захід не бажає воєнного конфлікту з росіянами. Не готовий він і надати Україні зброю, щоб зміцнити її протистояння, яке б виявило обмежені можливості Росії. Все тому, що нам не хочеться війни в Європі. Тут нерідко вважають, що віддати українську суверенність Росії буде коштувати менше, ніж надіслати туди армію та зброю. Принаймні, така логіка простежується нині. Я гадаю, що на найближчу перспективу слід знайти компроміси із Росією і встановити у регіоні конфлікту міжнародних спостерігачів. Не на території, а на кордонах зони бойових дій. Водночас, треба значно більше інвестувати в Україну, допомогти їй збудувати міцну державу, армію й інтегрувати її. Але це можливо тільки у тривалій перспективі, бо інакше, пришвидшивши цей процес, це призведе до повномасштабного конфлікту з Росією.

– Політику нинішнього керівництва України доволі неоднозначно сприймає народ. Як оцінюєте їхні зусилля Ви?

Важелі, що є у розпорядженні української влади, дуже обмежені. Водночас процес реформ вони могли б здійснювати активніше

– Вони намагаються робити все, що можуть, аби врахувавши вимоги ЄС, США та Росії, зупинити війну. Тиск на українську владу такий великий, що вони змушені йти на компроміси. Я не дуже вірю в те, що це вірна стратегія, адже угода про припинення вогню насправді не діє, так звані «ЛНР» і «ДНР» у складі яких є й найманці з-за кордону та злочинці, терористичними організаціями не визнані… Однак, проблема у тому, що й альтернативи цьому не видно, бо важелі, що є у розпорядженні української влади, дуже обмежені. Водночас процес реформ вони могли б здійснювати активніше.

– Безумовно, процеси на сході України спрогнозувати складно, але все ж, як на Вашу думку, там далі розвиватиметься ситуація?

Немає сумнівів у тому, що Росія не зацікавлена в анексії та приєднанні Донбасу

– Гадаю, немає сумнівів у тому, що Росія не зацікавлена в анексії та приєднанні Донбасу. Можливо, ці дві області залишатимуться частиною України, хоча її кордони контролюватимуть міжнародні спостерігачі. Це – у кращому випадку. Гіршим варіантом є збереження контролю Росією та сепаратистами. Це означатиме, що там залишатиметься дуже нестійкий мир, контроль з боку криміналітету й дуже складна соціальна й економічна ситуація.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG