Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 21:47

Адвокат «Небесної сотні» розповів, чому вбивці досі не покарані


Стіна пам'яті «Небесної сотні» у Дніпропетровську

Стіна пам'яті «Небесної сотні» у Дніпропетровську

«Виконання свідомо злочинного наказу – одне це вже є злочином. А те, що наказ стріляти в беззбройних був злочинним, абсолютно однозначно»

Рік тому мирні протести активістів Євромайдану в Києві переросли в протистояння з українськими силами безпеки. Сутички з міліцією, які вилилися у криваві вуличні бої, стали реакцією суспільства на ухвалені Верховною Радою України 16 січня 2014 року закони, які істотно обмежували свободу слова, право на масові збори і мітинги, а також діяльність неурядових організацій. Внаслідок зіткнень – в основному в двадцятих числах січня і другій половині лютого – загинули понад сто громадських активістів. Їх вважають героями української революції і називають «Небесною сотнею».

Розслідування цих трагічних подій відбувається повільно. Досі до відповідальності намагалися притягнути трьох офіцерів спеціальної роти батальйону МВС «Беркут»; більшість вбивць і тих, хто віддавав злочинні накази стріляти у беззбройних активістів Майдану – в бігах, багато ховаються (або живуть, не ховаючись) в Росії. Наприкінці минулого року в Києві нарешті було утворено спеціальний підрозділ Генеральної прокуратури України, що розслідує криваві зимові події; експерти вважають, що кілька справ про загибель активістів Майдану будуть об’єднані. Коментуючи розслідування цих злочинів, президент України Петро Порошенко заявив: «Жодна смерть не повинна залишитися без покарання. Далі затягувати з цією справою ми не маємо права».

Перші активісти Євромайдану були вбиті 22 січня 2014 року, в День соборності України. На барикадах на вулиці Грушевського спецназівці застрелили Сергія Нігояна і Михайла Жизневського. Масові вбивства відбулися з 18 по 20 лютого минулого року на вулиці Інститутській. Той її відрізок, на якому снайпери фактично розстрілювали беззбройних демонстрантів, тепер називається вулицею Героїв Небесної сотні.

(Тіло вбитого Михайла Жизневського вивозять з Грушевського)

У період революційних подій рік тому активіст Євромайдану Ігор Луценко був викрадений. Кілька днів його утримували в лісі під Києвом разом з іншим активістом, Юрієм Вербицьким. Згодом побитого Луценко викрадачі відпустили, а Вербицький був знайдений мертвим. Зараз Ігор Луценко – депутат Верховної Ради, і ось як він відповідає на запитання Радіо Свобода про те, чому досі немає жодного засудженого за злочини проти активістів Майдану.

(Зліва направо) Сеник Рома, Юрій Вербицький, Сергій Нігоян, Михайло Жизневський

(Зліва направо) Сеник Рома, Юрій Вербицький, Сергій Нігоян, Михайло Жизневський

«Щоб ефективно вирішити завдання покарання винних у вбивствах, тортурах, викраденнях, необхідно кардинально змінити механізм функціонування так званої правоохоронної системи України, – зазначає він. – А це абсолютно непідйомна задача для тих людей, які після перемоги Майдану ситуативно опинилися у владі. Вони опинилися у владі або випадково, або через ту ж систему виборчого права, яка у нас існувала раніше. Тому нова влада і не здатна домогтися покарання винних та змінити ті механізми, які, власне, і призвели до того, що Майдан як такий виник. До влади прийшла стара еліта, і вона править переважно по-старому».

Відсутність політичної волі керівництва країни (і про це в Києві багато хто говорить) – тільки одна з причин, через які гальмується розслідування кримінальних справ.

Не слід забувати про колишню роль Генеральної прокуратури та її органів, про чиновників, які сиділи і сидять в судах, в міліції досі

«Потрібно розуміти, що, окрім самої політичної волі, яка, напевно, у перших осіб держави все ж таки присутня (вони розуміли, що для них дуже важливо принаймні продемонструвати, що за ці вбивства буде покарання), ще є те, що називається політичною волею реальних виконавців, – констатує політолог Тарас Чорновіл. – Не слід забувати про колишню роль Генеральної прокуратури та її органів, про чиновників, які сиділи і сидять в судах, в міліції, досі, на жаль, не очищених від старих кадрів. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, на жаль, підтримує політику, згідно з якою на своїх місцях повинен залишитися кадровий склад, який обіймав пости ще при Януковичі. Рішення і вказівки на самій «верхівці» у цих справах, наскільки я знаю, ухвалювалися, проте часто проводилася пряма диверсійна робота – закривалися очі, попереджувалися люди, яких повинні були викликати на допити чи заарештовувати. І ці люди покидали Україну. Йдеться про прямий саботаж в нижній і середній чиновницьких ланках».

Найгучнішим скандалом, пов’язаним з розслідуванням подій на Майдані, виявилася втеча з території України одного з ключових обвинувачених у справі про масові вбивства – командира «чорної роти» «Беркута» Дмитра Садовника. Такий розвиток подій став можливим після того, як суддя Печерського суду Києва Світлана Волкова вирішила, що замість СІЗО Садовник може перебувати під домашнім арештом.

За словами Ігоря Луценка, навряд чи суди під час розгляду подібних справ виносять рішення без вказівок згори: «Суди – це частина системи. Для того щоб суддя міг виносити такі – свідомо, на мій погляд, неправосудні – рішення, він повинен отримати гарантії недоторканності за те, що порушує закон. Хтось же йому ці гарантії дає (насамперед мова йде про прокуратуру та міліцію)! Тут ключове слово – «система». І правоохоронні органи, і судова влада діють заодно».

Влітку минулого року тимчасова слідча комісія українського парламенту з розслідування вбивств на Майдані повідомила, що зброю, з якої вбивали цивільних активістів, або знищено, або вивезено до Росії. До Росії також втекло і багато підозрюваних у справах про вбивства січня – лютого 2014-го в центрі Києва. До цих трагічних подій, як каже Тарас Чорновіл, можуть мати стосунок і російські спецслужби.

Дуже серйозний вплив на події на Майдані здійснювала Російська Федерація. У Києві сиділи російські радники, і цілком можливо, що і російські снайпери

«Дуже серйозний вплив на події на Майдані здійснювала Російська Федерація. У Києві весь час протягом кризи сиділи російські радники, і цілком можливо, що і російські снайпери. Снайперський вогонь на враження 18-20 лютого 2014 вівся не українськими спецназівцями, це вже практично доведено. Велика ймовірність, що саме російські снайпери вбивали цивільних активістів. Що стосується українських вбивць з «Беркута» та інших підрозділів силових структур, які стріляли з автоматів, то давайте не забувати: коли впала система Януковича, багато з них швидко втекли з України (як стверджують у Києві, разом з Януковичем до Росії втекло не менше ніж п’ять тисяч його прихильників – ред.) і вже на початку березня були в Росії або ж у анексованому нею Криму. Серед цих людей – і політики, і чиновники та офіцери, які керували побиттям студентів на Майдані 30 листопада 2013. Деякі з них «засвітилися» під час розгону демонстрантів на Манежній площі в Москві. Ці злочинці працюють в правоохоронній системі Росії і мають російські паспорти», – зазначає Чорновіл.

Співрозмовник Радіо Свобода – один з адвокатів «Небесної сотні» Павло Дикань.

Дмитро Садовник

Дмитро Садовник

– Перші активісти Майдану загинули, нагадаю, 22 січня. Я представляю інтереси потерпілих в судовому провадженні за фактом загибелі 39 осіб 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській. В рамках цього виробництва підозрюваним у вбивстві є колишній командир роти «Беркут» Дмитро Садовник. Він втік від слідства. Суддя Печерського суду Києва Волкова, мотивуючи своє рішення наявністю у обвинуваченого трьох дітей, перевела його під домашній арешт, причому неповний. Садовник, скориставшись цим, зник. Усього у цій справі були затримані і заарештовані три людини – крім Садовника, це двоє його підлеглих Сергій Зінченко та Павло Аброськін. Щодо цих двох справа вже направлена до суду. І, я думаю, наступного тижня має відбутися перше засідання, якщо суддя не поверне обвинувальний акт на доопрацювання. Усі троє були одночасно заарештовані; в квітні, крім них, затримали ще кілька людей, але вони, на жаль, були відпущені. Наскільки ми знаємо, їх відпустили через сильний тиску з боку колишніх співробітників МВС на органи прокуратури. Велика частина цих людей втекла».

– Спроба загальмувати хід справи з боку колишніх чинів МВС або просто з боку МВС України – це основна перешкода для розслідування?

Нарешті оголошені в міжнародний розшук Янукович, Азаров, низка інших колишніх керівників держави, кілька «евромайданівських справ» передано до суду

– Одна з основних. Я вважаю, що головна перешкода – відсутність системного реформування правоохоронних органів України, результатом чого є протидія слідству з боку якоїсь частини їхніх співробітників. Друга проблема – відсутність люстрації в правоохоронних органах. Третя проблема – відсутність належної організації юридичного процесу. На жаль, фактично до грудня місяця судові провадження щодо злочинів, здійснених в період Євромайдану, велися розрізнено, не було системного підходу. У зв’язку з цим важко було досягти бажаного результату. Адвокати неодноразово звертали на це увагу всіх, кого тільки можна. Зараз практично всі провадження щодо злочинів, здійснених в період Євромайдану, зведені воєдино. Вже якісь результати ми бачимо. Нарешті оголошені в міжнародний розшук Янукович, Азаров, низка інших колишніх керівників держави, кілька «евромайданівських справ» передано до суду, зокрема справу Аброськіна і Зінченка. Направлено до суду і справу стосовно полковника МВС, який був присутній під час побиття активіста Майдану Михайла Гаврилюка і фактично сприяв тому, що цей злочин відбувався. Ще кілька справ готуються до передачі до суду.

– Інтерпол дійсно оголосив у розшук Януковича і ще дев’ятьох високопоставлених чиновників та бізнесменів з його оточення. Але в цьому списку, по-перше, немає імені колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка, а по-друге, звинувачення висунуті через економічні злочини, а не через причетність до загибелі активістів Майдану. З чим Ви це пов’язуєте?

Виконання свідомо злочинного наказу – одне це вже є злочином. А те, що наказ стріляти в беззбройних був злочинним, абсолютно однозначно

– Я вважаю, що злий жарт зіграв поспіх під час звинувачення Януковича і його соратників. Перші звинувачення проти них у вчиненні насильницьких злочинів були висунуті, по-моєму, вже 25 лютого минулого року, коли ще не було зібрано достатньо доказів їхньої причетності до вбивств людей. Для того щоб ці докази з’явилися, потрібно, зокрема, довести до логічного завершення справи виконавців. І потім вже за сукупністю робити висновки, підсумувавши показання свідків і обвинувачуваних. Згідно з міжнародною юридичною практикою, саме сукупність дій говорить про те, що така кількість злочинів не могла відбуватися або без мовчазної згоди, або без активного сприяння з боку вищих осіб країни. І тільки після цього можна пред’являти звинувачення. Однак у зв’язку з політичною необхідністю поквапилися з пред’явленням звинувачень Януковичу, що і слугувало причиною відмови швидко включити його ім’я до списків Інтерполу. Інтерпол обґрунтовано сказав: як ви могли за два дні після приходу до влади знайти докази провини Януковича? Тепер колишнього президента розшукують у зв’язку з економічними злочинами. Я вважаю, що це теж правильно, тут вже зібрана доказова база. Як тільки і якщо з’являться докази того, що він дійсно винен у скоєнні на Майдані насильницьких злочинів, я думаю, ці дані теж будуть передані до Інтерполу.

– Ви згадали про те, що одна з причин, через яку так повільно розслідуються кримінальні справи, – відсутність системних реформ у МВС. У мене була можливість в тому числі і довірливо розмовляти з високопоставленими офіцерами цього відомства. Вони кажуть, що, по-перше, виконували наказ. По-друге, в Україні, за їхніми словами, так мало кваліфікованих співробітників сфери внутрішньої безпеки та судової системи, що замінити тих, хто працює в МВС та інших подібних відомствах, фактично ніким. Чи так це?

– Я вважаю, що це не так. Виконання свідомо злочинного наказу – одне це вже є злочином. А те, що наказ стріляти в беззбройних був злочинним, абсолютно однозначно. У жодного з убитих не було зафіксовано навіть ознак зброї. Вбивали людей, які виносили поранених. Вбивали взагалі сторонніх людей, які просто стояли і дивилися на події. Ті, хто проходить у справі спочатку заперечували свою присутність в конкретному секторі Майдану, потім, коли було доведено їхню присутність, заперечували факт стрілянини, потім заперечували стрільбу бойовими патронами і так далі. Я не знаю, яким чином можна за таких свідчень говорити про виконання якогось законного наказу!

Що стосується можливості заміни нинішніх чиновників і офіцерів МВС новими – в Україні настільки низький професійний рівень співробітників правоохоронних органів... Системі слід насамперед повернутися до захисту права, а у нас захист права, на жаль, замінюється політичною необхідністю. Так, можливо, потрібно залишити в міністерстві професіоналів у сфері кримінального розшуку, у сфері боротьби з тероризмом, але це менша частина діючих співробітників. Велика частина, на жаль, прийшла туди заробляти гроші неправомірним шляхом. Я не побоюся цього сказати, тому що посади довгий час в правоохоронній системі купувалися. Я вважаю, що такі люди повинні просто піти з системи. Ми повинні її будувати заново, з нуля.

– Минув рік з часу початку кривавих зіткнень на Майдані. Загинуло більше 100 людей. Як ви оцінюєте судові перспективи в сукупності всіх цих справ? В результаті когось посадять? Знайдуть вбивць чи ні?

Найголовніший результат Майдану повинен бути таким: неможливість повернення до влади таких режимів, як режим Януковича

– Знаєте, не так важливо встановити конкретних вбивць, як з’ясувати – чому це сталося, хто несе відповідальність за сукупність цих дій. Безумовно, важливо, щоб понесли покарання всі винні особи. Але моя особиста думка така: важливо очистити систему в цілому. Потрібно, по-перше, домогтися, щоб співробітники правоохоронних органів побачили неминучість покарання посадових осіб, які виконували злочинні накази, і почали самі давати свідчення. У зв’язку з тим, що в певній частині правоохоронних органів панує переконання, що все одно нічого не зміниться, багато хто не хоче давати свідчення. Але я не вірю в те, що всі люди – непорядні, багато хто в МВС і прокуратурі володіють важливою інформацією. Якби правоохоронна система показала, що вона дійсно орієнтована на встановлення істини, то рано чи пізно з’явилися б свідчення, які дозволять мало того що всіх, кого слід, притягнути до відповідальності, але і стати прикладом зміни системи. Найголовніший результат Майдану повинен бути таким: неможливість повернення до влади таких режимів, як режим Януковича.

– Але вбивці все ж втекли – або до Росії, або куди-небудь ще. Нікого вже не зловити...

– Можливо, вони зможуть прожити все життя в Росії, не виїжджаючи за її межі. Злочинів, подібних до тих, що були скоєні на Майдані, не так багато в історії, але, в принципі, практика показує: відплата рано чи пізно настає. Ось «Кривава» неділя в Ірландії у 1972 році – винні особи були покарані через 20 років, але вони були покарані. Диктаторські режими Латинської Америки – винні особи теж були покарані через 20-25 років, але вони були покарані. У Польщі поліцейські, які били людей в 1980-і роки, були покарані через 25 років, але вони знову ж були покарані. Ці приклади говорять: світ не такий великий, щоб можна було все життя ховатися. Можливо, хтось сподівається уникнути відповідальності, але я вірю: винні особи, де б вони не ховалися, понесуть покарання.

– На засіданні Верховної Ради минулої п’ятниці не трапилася відставка Генерального прокурора. Віталію Яремі дорікали саме в тому, що пов’язані з вбивством активістів Майдану справи розслідуються недостатньо швидко, що не вистачає політичної волі з боку керівництва держави. Ви погодитеся з тим, що це питання якось випало з переліку пріоритетів нової української влади?

– На жаль, нове політичне керівництво країни використовує ці кримінальні справи, хоча б певною мірою, у своїх іміджевих цілях. Коли потрібно – вони до цієї справи повертаються, імітуючи бурхливу діяльність. З іншого боку, треба розуміти, що і депутатський корпус – ті, хто домагаються відставки Генерального прокурора, – займається точно тим же. Питання про відставку Яреми, безумовно, важливе, але враховуючи, що буквально місяць-півтора як почалися реальні зміни в роботі, я б дав попрацювати слідству хоча б 3-4 місяці. Так, до генпрокурора дуже багато претензій, але, коли він вже зробив якісь кроки, – дайте йому можливість довести справу до кінця.

Ми були присутні на засіданнях комітету Верховної Ради, на яких заслуховувалися звіти Яреми, голови Служби безпеки України Наливайченка і Авакова. Результатом цього якраз і стало створення управління (хоча підготовчу роботу ми вели вже давно, з вересня місяця просили створити спеціальний орган), яке сконцентрувало в своїх руках всі розслідування. І через місяць всіх начальників знову викликали «на килим» і зажадали негайного результату... Всі розуміють, що це нереально. Я б розділяв професійну ситуацію і політичну доцільність моменту – необхідність відставки прокурора, необхідність відставки міністра або відповідальність президента. Краще б прокурор і міністри спокійно займалися системною роботою, менше звітували. Це, на жаль, не той випадок, де можна раз на два тижні давати результат. Отже, питання політичної інструменталізації цієї справи стоїть, загибель «Небесної сотні» використовують активним способом, на жаль. Але ми в цій ситуації як представники родин потерпілих намагаємося абстрагуватися від цього. Мене не цікавить піар, який на цих вбивствах робить одна або інша політична сторона. Мене цікавить результат. Ми працюємо над тим, щоб винні особи були встановлені і покарані.

Антон Геращенко

Антон Геращенко

Як заявив радник міністра внутрішніх справ України, депутат Верховної Ради Антон Геращенко, крім справи двох колишніх «беркутівців» Сергія Зінченка і Павла Аброськіна найближчим часом до судів можуть бути передані й інші справи за звинуваченням у вбивствах активістів Майдану. Торік, як зазначив Геращенко, в Україні ухвалені всі необхідні закони для заочного винесення вироків.

Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG