Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:29

Кінець «Козачої вольниці»? Громадянська війна по-луганськи-4


Луганська область, 25 березня 2015 року. Ілюстраційне фото

Луганська область, 25 березня 2015 року. Ілюстраційне фото

В «ЛНР» ліквідують несистемні угруповання, а потужні ФПГ відновлюють там роботу великих заводів

(Рубрика «Точка зору»)

Наприкінці березня угруповання «ЛНР» і «ДНР» синхронно оголосили ультиматум усім озброєним «несистемним бойовикам». Або добровільно здавайте зброю до 4 квітня, або вступайте до лав «Народної міліції» – такі умови капітуляції запропонував голова «ЛНР» Ігор Плотницький своїм конкурентам за контроль над територією Луганщини.

І нарешті, лише через три місяці після гучного вбивства командира батальйону «Бетмен» Олександра Бєднова, відомі претенденти на «луганський престол» – атаман «Казачої національної гвардії» Микола Козіцин і командир бригади «Призрак» Олексій Мозговий – перестали бути серйозною загрозою «державному будівництву в ЛНР». І це означає, що альтернативні ідеологічні проекти «Новоросія» і «Казакія» – відходять у минуле.

«Новоросс» Мозговий пішов у «Народну міліцію»

В Україні немає фашизму. Це як вірус, а вірус створює той, хто продає антивірус. Все це лише бізнес – і «фашизм», і «антифашизм»

Після спроби замаху на життя Олексія Мозгового, що було скоєно одразу після його візиту на перемови в Луганськ, командир «Призрака» на декілька тижнів зник з інформаційного простору. А потім з’явився – і виступив із низкою неочікуваних заяв.

«В Україні немає фашизму», – заявив він в інтерв’ю російському телеканалу. – «Це як вірус, а вірус створює той, хто продає антивірус. Все це лише бізнес – і «фашизм», і «антифашизм».


Ця заява повністю перекреслює весь ідеологічний бекграунд Мозгового, що позиціонував себе як «останній лицар Новоросії» і вважався в Росії майже нащадком Ігоря Гіркіна (Стрєлкова). Також відділом пропаганди «Призрака» керували колишні члени лівацького об’єднання «Боротьба» – і тут таке викриття!

А на початку квітня Мозговий заявив про створення на базі власної бригади «Призрак» батальйону територіальної самооборони – вже як підрозділу «Народної міліції ЛНР». Це підтвердили і в Луганську – і, як винагороду за лояльність до Плотницького, залишили Мозговому право «слідкувати за порядком» в Алчевську і близьких до цього міста населених пунктах.

Козіцин зосередився на сільському господарстві

Атаман «Казачої національної гвардії» Микола Козіцин, який ще півроку тому контролював майже 80% захопленої сепаратистами території Луганщини, віддав перевагу «еміграції». Як і Лев Троцький у боротьбі з Йосифом Сталіним, Козіцин втік до Росії, звідки продовжує «навчати уму-розуму» мешканців Донбасу, яких він вважає не українцями чи росіянами, а казаками.

Микола Козіцин

Микола Козіцин

В інтерв’ю підконтрольному йому «Антрацитівському регіональному ТВ» атаман погрожує луганській владі «новою революцією» і каже, що люди не розуміють, за що саме вони воювали – однак його риторика вже значно пом’якшала. Мовляв, зараз не на час сваритися, казаки повинні готуватися до весняно-польових робіт. Видно, що перспектива бути ліквідованим «невідомою приватною військовою компанією» його злякала.

Тому Козіцин ніяк не зреагував на те, що його людей – краснолучского атамана Косогора і батальйон, що охороняв великий казачий арсенал у селищі Петровське – не лише роззброїли і взяли під арешт «еленерівці», а й оголосили бандитськими угрупованнями.

Ідеолог відродження казацтва навіть втратив контроль над власною «ставкою» – містом Антрацит! Як заявив Ігор Плотницький, він домовився про «співпрацю» з казачим комендантом Антрацита Владиславом Бріциним, і той нібито повністю погодився виконувати його накази – за спиною Козіцина.

А через декілька днів скласти зброю і розійтися по домівках вирішили антрацитівські бойовики з підрозділу «Русь», на командира якого також, як і на Мозгового, в березні було скоєно невдалий замах за допомогою радіокерованого фугасу.

Здається, Козіцину доведеться трохи почекати із втіленням мрії відтворити власну «Казачу республіку».

Великий бізнес не любить махновщини?

Із чим же пов’язане таке майже «мирне» і швидке розв’язування внутрішніх конфліктів у «ЛНР», які місяцями тримали в напрузі регіон? Цікаво, що успіх «ліквідації і поглинання» непідвладних голові «ЛНР» військових угруповань дивним чином співпадає з відновленням роботи на окупованій території промислових підприємств, власниками яких є потужні ФПГ (фінансово-промислові групи).

Із 4 квітня – дати, коли закінчується термін роззброєння несистемних бойовиків – в Алчевську, місті, в якому донедавна панував «Призрак» Мозгового, може відновити роботу відразу два містоутворюючих підприємства. Мова йде про Алчевський коксохімзавод і Алчевський меткомбінат, власниками яких є корпорація «Індустріальний союз Донбасу». Про ці наміри розповів генеральний директор ПАО «Дніпровський меткомбінат імені Дзержинського» Максим Завгородній.

«Є намір все ж таки запустити Алчевський меткомбінат», – каже він, але скаржиться на невирішені логістичні проблеми через припинення економічних відносин зі захопленою сепаратистами територією.

«Як альтернативний варіант розглядається транзитна схема виїзду через станцію «Кондрашевська-Нова» на російську територію, проїзд по ній і заїзд назад в Україну через прикордонний перехід «Соловей-Тополі». На сьогоднішній день це вимагає окремої постанови Кабміну, де буде обговорений регламент роботи з фіскальними службами та силовими відомствами. Над цим ми зараз працюємо. Крім цього, ми беремо участь у відновленні станції «Дебальцеве-сортувальна», щоб мати ще один можливий альтернативний шлях доставки до нас коксу і, напевно, також вивезення товарної продукції Алчевського меткомбінату», – зазначив Максим Завгородній.

І це вже «друга ластівка», що сповіщає про повзучу економічну реінтеграцію захоплених сепаратистами промислових об’єктів. Наприкінці березня про відновлення роботи заявило керівництво Єнакіївського металургійного комбінату, що знаходиться на території, підконтрольній угрупованню «ДНР», і належить корпорації «Метінвест» Ріната Ахметова.

Перемогла партія «передбачуваних партнерів»?

Для функціонування великого бізнесу вкрай важливе забезпечення безпеки трафіку виробленої чи видобутої продукції – і власники великих фінансово-промислових груп неминуче роблять ставку на тих із конкуруючих сил на Донбасі, хто є більш прагматичним. Вони змушені йти на перемови з сепаратистами, бо на окупованій території залишилася велика кількість багатомільярдних активів, які «повинні працювати».

І Плотницький в цьому протистоянні – передбачуваний партнер. Він гарант збереження «ЛНР» як «сірої зони» з розвинутою тіньовою економікою. І, якщо це буде вигідним, згоден забезпечити економічні інтереси навіть олігархів із України – зрозуміло, в межах, передбачених його російськими кураторами.

А тепер повернімося у часі на чотири місяці назад і згадаємо скандальне відео з виступом стахановського казака Павла Дрьомова, де він звинувачував Плотницького і його оточення в крадіжках і співпраці з регіоналами, колишніми володарями Луганщини.


«Одне запитання: а що змінилося?!» – запитував тоді Дрьомов. І погрожував народним повстанням.

Зараз, із квітня 2015 року добре видно – нічого на Луганщині не змінилося кардинально, окрім деяких дрібних нюансів. Наприклад, той же Дрьомов більше не виступає з гучними промовами, а працює в «Народній міліції ЛНР» – на «крадія Плотницького».

І який саме компромат був на його «флешці», то вже нікого не цікавить.

Зараз «ЛНР» і «ДНР», розібравшись із внутрішньою опозицією, ударними темпами будують власну «державність» – друкують бланки паспортів, переходять на російський рубль і накопичують військову техніку. Бо, як показали останні події, навіть війна не заважає сепаратистам займатися тіньовим бізнесом. А бізнес – не заважає готуватися до війни.


Попередні публікації:

09.03.2015
Плотницький проти Козіцина. Громадянська війна по-луганськи-3

Два антиукраїнських проекти на Луганщині – «ЛНР» і «Казакія» – зараз перейшли у фазу відкритого військового протистояння далі
21.01.2015
Громадянська війна по-луганськи-2. Таємна зброя Плотницького

Російські «специ» допомагають угрупуванню «ЛНР» відтіснити казаків та інших конкурентів від «пуповини» трафіку – українсько-російського кордону далі
03.01.2015
Громадянська війна по-луганськи-1. Убивство «Бетмена» – тільки початок

Сепаратисти діляться на дві непримиренні партії: на тих, хто хоче красти по-старому в «сірій зоні», і тих, хто хоче будувати «нове суспільство» далі
  • 16x9 Image

    Андрій Діхтяренко

    Працює на Радіо Свобода з 2014 року. 
    Журналіст, редактор програми «Донбас.Реалії» і рубрики «Листи з окупованого Донбасу».
    Головний редактор «Реальної газети» з Луганська.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG