Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 14:44

«Чеченська справа» Карпюка та Клиха: символічна розправа Кремля над УНСО?


Напис на плакаті проукраїнських активістів під час мітингу під російським посольством у Празі, лютий 2015 року

Напис на плакаті проукраїнських активістів під час мітингу під російським посольством у Празі, лютий 2015 року

Його били рівно доти, доки він не вивчив калібр, який йому «призначили», і не озвучив його – адвокат українського в'язня в Росії

Марія Томак – журналіст Центру громадянських свобод

Минулого тижня Слідчий комітет Росії офіційно повідомив про завершення розслідування і затвердження обвинувального висновку в справі Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, двох громадян України, які були затримані в Росії, відповідно, в березні та серпні минулого року.

З усіх історій українських в’язнів ця, мабуть, найдраматичніша: по-перше, йдеться про події давно минулих днів, а саме Чеченські війни 1994-1995 та 2000 років (відповідно, судовий розгляд відбуватиметься в Грозному). По-друге, доступ до Миколи Карпюка досі не отримав жоден адвокат, який діяв від імені родини. І до Карпюка, і до Клиха не потрапив також жоден український консул, хоча спроб було немало.

По-третє, самі історії арешту цих людей дуже складні та неоднозначні, вони вимагають окремого розслідування. Якщо у випадку зі Станіславом Клихом свою ще нез’ясовану до кінця роль зіграла любовна лінія, то у справі Миколи Карпюка, як підозрюють його рідні, мало місце викрадення та вивезення одного з лідерів УНСО та «Правого сектору» на російський кордон, прямо до рук ФСБ. Відповідь на запитання, хто саме вивозив та з яких мотивів, може справити ефект землетрусу в українських націоналістичних колах. Наразі справа щодо зникнення Карпюка розслідується одним із райвідділів Києва, але – безрезультатно. Хоча цей фрагмент історії не менш важливий за подальші події вже на території Росії.

Що ж до мотивів Кремля, то вони видаються відносно зрозумілими та прозорими. Виглядає так, що цією справою в Москві вирішили покарати всіх УНСОвців, які брали участь у тепер уже «заморожених» конфліктах на пострадянському просторі, а заразом влаштувати публічну показову розправу над УНА-УНСО, яка, як відомо, віднедавна заборонена в Росії (так само як «Правий сектор»). Якщо справа Сенцова – це сигнал про те, що сядуть всі, хто не «Кримнаш», то «чеченська справа», вочевидь, має на меті покарати українські націоналістичні організації – ті, до кого російські силовики змогли дотягтися.

Адвокату Марині Дубровіній дивом вдалося вскочити у справу через 10 місяців після арешту Станіслава Клиха. До моменту зустрічі з адвокатом Станіслав уже встиг посидіти в цілій низці кавказьких СІЗО. Застала його адвокат у П'ятигорську.

Марина Дубровіна

Марина Дубровіна

Перш ніж ви почнете читати інтерв’ю з Мириною, зверніть увагу на те, що обидві родини потребують фінансової, а не лише моральної, підтримки. Дивно, але українська держава не має ресурсів на юридичний захист українців за кордоном. Усі кошти українським волонтерським ініціативам доводиться збирати по світах. Водночас, юридичні послуги російських адвокатів у таких справах та в такій локації як Грозний коштують недешево.

– Марино, минулого тижня Слідчий комітет Росії повідомив про завершення розслідування і затвердження обвинувального висновку стосовно Миколи Карпюка і Вашого підзахисного Станіслава Клиха. Коли, за Вашими прогнозами, може початися розгляд справи по суті?

– За моїми прогнозами, підготовчі засідання можуть розпочатися орієнтовно 15-20 вересня (вже стало відомо, що підготовче засідання відбудеться 15 вересня – ред.) Справа в тому, що Миколі Карпюку запобіжний захід продовжили тільки до 21 вересня, моєму підзахисному Станіславу Клиху до 21 жовтня. Карпюка, нагадаю, заарештували в березні минулого року, і якраз зараз термін, відведений КПК РФ на розслідування, завершується. Щоб продовжити його утримання під вартою, має відбутися попереднє слухання. Водночас, враховуючи те, що з Карпюком досить багато неясності, можливі несподіванки. Але навіть у разі їх виникнення, слід очікувати початку суду не пізніше, ніж у перших числах жовтня.

– Який саме суд розглядатиме справу?

– За інформацією слідства, по першій інстанції справу розглядатиме Верховний суд Чеченської республіки, тобто судовий розгляд буде проходити в Грозному.

– Вам вдалося потрапити до Станіслава у червні, через 10 місяців після його арешту і обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. З досвіду інших українських в'язнів ми знаємо, що до цієї категорії в'язнів застосовуються досить жорстокі тортури. Який стан здоров'я Станіслава? Чи застосовуються тортури до нього, а якщо так – то що саме з нього намагаються «вибити»?

Тортури застосовувалися відразу після арешту, тобто із серпня 2014 року протягом орієнтовно 2 місяців. Судово-медична експертиза, проведена на початку літа, дійшла висновку, що проводити судові засідання можна

– Тортури застосовувалися відразу після арешту, тобто із серпня 2014 року протягом орієнтовно 2 місяців. Тортури, звісно, були дуже жорстокими, і найрізноманітнішими – підвішування, застосування електричного струму, позбавлення їжі та води, застосування психотропних препаратів... Не описуватиму всього цього докладно. Скажу тільки, що Станіслав за 10 місяців втратив більше 15 кілограмів ваги, у нього розвинулася залізодефіцитна анемія. Загалом, його здоров'я вимагає уваги, лікування, вітамінів, нормального харчування. Попри це, судово-медична експертиза, проведена на початку літа, дійшла висновку, що проводити судові засідання можна.

– А як щодо психологічного стану?

Його били рівно доти, доки він не вивчив калібр, який йому «призначили», і не озвучив його

– Він готовий боротися. Він не визнає своєї провини. Каже, що жодного стосунку до інкримінованих йому діянь не має. Станіслав людина, яка ніколи не тримала в руках зброї, навіть в армії він не служив. Він навчався в Київському університеті імені Шевченка, де проходив навчання на військовій кафедрі. І це дуже прикметний факт. Адже, коли під час допиту він не зміг назвати калібр автомата Калашникова, яким він нібито розстрілював російських військовослужбовців (існує кілька моделей АК різного калібру – ред.), його били рівно доти, доки він не вивчив калібр, який йому «призначили», і не озвучив його. Відповідно, в обвинувальному висновку чітко названий саме цей калібр автомата.

– Чи подавав Ваш підзахисний заяву про застосування тортур?

– Так, нещодавно Станіслав подав відповідну заяву. Але, за російськими законами, фактами, пов'язаними з незаконними методами ведення слідства під час попереднього розслідування, займається інший слідчий. наразі перевірка за заявою Станіслава ще не завершена. Але його вже допитали в моїй присутності, і ми дали досить докладний опис всього, що відбувалося. Була призначена також судмедекспертиза, але результатів її поки немає.

Вони вивозили його із СІЗО з мішком на голові. Звісно, ніхто з них не представлявся. Це точно були не самі слідчі. Як правило, побиттям і тортурами займаються оперативні співробітники

Маю сказати, що, найімовірніше, щодо осіб, які застосовували тортури до Станіслава, кримінальну справу порушено не буде. Хоча б тому, що мій підзахисний не може цих осіб назвати. Вони вивозили його із СІЗО з мішком на голові. Звісно, ніхто з них не представлявся.

Ідеться про співробітників ФСБ чи інших силових відомств?

– Складно сказати. Це точно були не самі слідчі. Як правило, побиттям і тортурами займаються оперативні співробітники, а хто саме нам не відомо. Можу тільки сказати, що тортури відбувалися під час утримування Станіслава в ІТТ (ізолятор тимчасового тримання – ред.) у місті Зеленокумську та в СІЗО у місті Владикавказі.

– Давайте трохи поговоримо про саму справу. Родичі Станіслава стверджують, що в Чечні він не тільки не воював, але й ніколи не був просто фізично. На чому ж у такому разі будується обвинувачення Слідчого комітету?

– В основному, всі звинувачення будуються на свідченнях громадянина України Малофєєва Олександра Валерійовича. Ми його не бачили, хоча клопотали про проведення очної ставки, в чому слідство нам відмовило. Ця людина нібито брала участь у боях у Чечні в 1994-1995 роках, а також в 2000-му. Його участь було встановлено шляхом розкадровки відеозаписів, що містяться в інтернеті. Ідеться про відео «Виктор Мычко в плену» (де з громадян України був ідентифікований Малофєєв) і «60 часов Майкопской бригады». На підставі розкадровки була проведена портретна експертиза, яка встановила, що Малофєєв брав участь у цих боях. Саме він і «упізнав» і Клиха, і Карпюка.

– Хто такий Малофєєв?

– Судячи з матеріалів справи, після участі в чеченських подіях ця людина переїхала до Криму, де 2003 року він скоїв злочин (розбій або щось подібне) і відбув покарання. Після 2005 року він переїхав до своєї мами в Новосибірську область, громадянство при цьому не змінював. Там у 2008 році він здійснив ще два злочини, в 2009-му відносно нього було винесено два вироки, і він отримав покарання у вигляді 23 років позбавлення волі. Малофєєва відправили відбувати покарання в Свердловську колонію.

Аби отримати необхідні свідчення, цю людину можна було просто позбавити ліків

Необхідно відзначити, що його тіло вкрите татуюваннями УНА-УНСО, якимись свастиками і т. д. Наприкінці 2013 року оперативні співробітники колонії починають його «розробляти» і отримують від нього свідчення. Невідомо, чи застосовувалися при цьому до нього незаконні методи дізнання. Не факт, адже в його випадку є інші важелі. Справа в тому, що Малофєєв страждає на ВІЛ-інфекцію і потребує антиретровірусної терапії. Окрім того, в нього виявлені гепатит B, гепатит C і туберкульоз. Також у нього була встановлена досить серйозна опіумна залежність. Усе це вимагає серйозного лікування і застосування АРВТ-терапії, тому, аби отримати необхідні свідчення, цю людину можна було просто позбавити ліків.

Далі Малофєєв «упізнав» і Карпюка, і Клиха. Дії, які інкримінуються їм обом, – відомі виключно зі слів Малофєєва

У початковому списку людей, яких він написав на папері від руки як своїх «поплічників по банді», – люди абсолютно невідомі, це близько 15-20 прізвищ. Але цей список зацікавив оперативних співробітників. І далі Малофєєв «упізнав» і Карпюка, і Клиха. Дії, які інкримінуються їм обом, – відомі виключно зі слів Малофєєва.

– Оскільки застосовуються тортури, чи є в справі інформація про те, що Карпюк і Клих обмовили себе або один одного – як це відбувалося з деякими фігурантами «кримського справи»?

Тортури застосовувалися рівно доти, доки не були отримані свідчення. Я впевнена, що з Карпюком було те саме, тому що він обмовив і себе, і Клиха

– Так. Тортури застосовувалися рівно доти, доки не були отримані свідчення. Спершу Станіслав постійно відмовлявся від свідчень, посилаючись на статтю 51 Конституції РФ. Але тиск наростав, тортури застосовувалися у випадках, якщо він відмовлявся говорити або говорив не те, що потрібно. Я впевнена, що з Карпюком було те саме, тому що він обмовив і себе, і Клиха. Хоча його свідчення достатньо розмиті, мовляв, так, я його бачив, і це все.

– Чи володієте Ви на сьогоднішній день матеріалами, які доводять невинуватість Вашого підзахисного?

– Я б не хотіла до суду детально про це говорити, але матеріали, які я отримала, свідчать про те, що під час інкримінованих Станіславу подій він перебував у зовсім іншому місці.

– Скільки томів у справі? Які свідки фігурують у матеріалах?

– У справі близько 35 томів, плюс два томи обвинувального висновку на 600 сторінок. Скільки саме свідків, поки сказати не можу, але, окрім Малофєєва, є ще людина, яка сиділа з Клихом в камері, коли його тільки-тільки привезли в Єсентуки. Під час допиту він повідомив слідству: мовляв, ви знаєте, Клих відмовився давати свідчення вам, а мені, як матері рідний, розповів, як усе було насправді. З його слів слідство, в тому числі, висувало звинувачення Станіславу.

– У справі ще одного українського в'язня, Сергія Литвинова, ми стикнулися з тим, що не існує ні трупів людей, яких нібито вбивав обвинувачений, ні самих цих людей не існує, немає свідків, навіть адреси «каральних акцій» вигадані. У цій справі, наскільки я розумію, йдеться про реальних військовослужбовців, загиблих і постраждалих під час Чеченських воєн.

– Серед потерпілих у нас орієнтовно 20 загиблих (і в матеріалах справи присутні свідоцтва про їх смерть, воєнні квитки), а також близько 15 поранених. Серед них – Віктор Мичко, згаданий вище герой відео, але важливо відзначити, що він упізнав тільки Олександра Музичка. Є свідчення ще одного військового, а також досить дивні свідчення людини, яка нібито збиралася брати участь у конфлікті на боці бойовиків у 1994-1995 роках, але потім нібито схаменулася і повернулася до себе в село.

– Який термін ув’язення може загрожувати і Клиху, і Карпюку?

– Від 15 років до довічного. Правда, Станіславу прокурор може запросити менше, через те, що, за версією Слідчого комітету, він був учасником, а не керівником «банди».

– Яка ймовірність того, що судові засідання зроблять закритими?

На мій погляд, закрити суд у цьому випадку досить складно, хоча «несподіванки» не виключені

– За російськими законами, існує низка обставин, посилаючись на які суд можуть закрити. Вони тут не присутні. На мій погляд, закрити суд у цьому випадку досить складно, хоча «несподіванки» не виключені.

– Навіщо, як вам здається, Кремлю потрібна ця справа? Наприклад, «справа Сенцова», очевидно, про те, що «Кримнаш», а якщо ви думаєте інакше – отримаєте 20 років. Справа Литвинова – про «фашистську хунту», яка «здійснює військові злочини». А ця справа про що? І чому саме Станіслав? Користуючись чекістської логікою, я можу зрозуміти, чому Карпюк – він бодай брав участь у збройних конфліктах в Абхазії та Придністров'ї, він справжній член «Правого сектору», УНСОвець, а тому ворог Кремля за замовчуванням. А чому Клих? Навіщо він?

Коли знайомилася з матеріалами справи, то думала: ось зараз прочитаю перші п'ять томів – і зрозумію, чому

– Я також ніяк не могла цього зрозуміти. Коли знайомилася з матеріалами справи, то думала: ось зараз прочитаю перші п'ять томів – і зрозумію, чому. Але чітке розуміння не прийшло навіть після других і третіх п'яти томів. Моя особиста здогадка (хоча вона може значно відрізнятися від реальної причини) така: ця справа є приводом заборонити діяльність організацій УНА-УНСО і «Правий сектор» в Росії і винести постанову про притягнення їхній членів до кримінальної відповідальності. У матеріалах справи є постанови про притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб, перелічених в обвинуваченні: Музичка, Яроша, Корчинського, Бобровича, Мазура, братів Тягнибоків, всього близько 10 осіб. Вони оголошені в розшук у Росії, але вони недоступні, тому логіка така: кого зловили – той і відповість за всіх.

– Адвокати Надії Савченко, обираючи стратегію захисту, виходили з того, що право в цьому випадку не діє, вони покладають надії на світовий резонанс і тиск світової спільноти на Кремль. А Ваша стратегія яка? Наскільки в цій справі може спрацювати правова логіка?

– Виходячи з практики, а також враховуючи те, що суд відбуватиметься у Чечні, надії на правову логіку – досить примарні. У моєму розумінні, в справі значно більше політики, ніж права. Права як такого там немає, чесно кажучи.

– Коли може з'явитися шанс побачити Карпюка? Яка ймовірність, на Вашу думку, того, що до нього нарешті потраплять українські консули та адвокат?

Я не виключаю якогось підступу або несподіваного розвороту. Не в бік права

– З Карпюком ситуація досить дивна. Судячи з тих документів, які мені доводилося бачити у справі, нещодавно його відправили до Челябінська. Здавалося, що для проведення очних ставок із потерпілими, які були поранені під час чеченських подій, оскільки військові частини формувалися саме в Свердловській і Челябінській областях. Але, судячи з документів, ніяких очних ставок проведено не було. Навіщо його відправили так далеко – невідомо. Якщо завдання полягало в тому, щоб сховати Карпюка, – це можна було зробити ближче. Складно будувати прогнози в цьому випадку, але правова логіка полягає в тому, що найближчим часом Карпюка мають із Челябінська етапувати до СІЗО міста Грозного. Хоча, я не виключаю якогось підступу або несподіваного розвороту. Не в бік права.

– Що, на Вашу думку, може і повинна зараз зробити Україна, щоб підтримати цих людей?

– Звісно, і Карпюку, і Клиху потрібна підтримка, треба показати, що Україна про них не забула, тому важлива присутність співробітників українського консульства в залі суду.

Абсолютно точно є привід для звернення до ЄСПЛ (Європейський суд з прав людини – ред.) відносно обох підсудних. Цей шанс варто використати. Свідчення, отримані під тортурами, ставлять під сумнів майбутній вирок. І навіть якщо вирок буде жорстким, звернення до ЄСПЛ дасть шанс його оскаржити. Можуть бути й інші механізми, пов'язані з обміном цих людей.

Всі 10 місяців, які він просидів за ґратами без адвоката, він провів у повній впевненості, що він більше нікому не потрібен

– Ви припускаєте ймовірність обміну?

– Я такі розмови чула. Але це не мій рівень – проводити такі переговори і робити якісь прогнози щодо цього.

Дуже важливо також підтримувати родини, в тому числі, допомагати з юридичною підтримкою. Для тих, хто за ґратами, адвокат – це сигнал про те, що їх не покинула власна країна та близькі, що про них пам'ятають, і що хтось готовий стати на їхній захист. Наприклад, що стосується Станіслава, то всі 10 місяців, які він просидів за ґратами без адвоката, він провів у повній впевненості в тому, що він більше нікому не потрібен, що про нього всі вже забули.

Марія Томак журналіст Центру громадянських свобод

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG