Доступність посилання

Мова повинна об’єднати Україну. І перемога у війні з Росією – це стати українцями

(Рубрика «Точка зору»)

Українська армія успішно відбиває натиск Росії на Східному фронті, але «русский мир» намагається потіснити українців на «фронті внутрішньому». У цьому сенсі стаття «Зараз або ніколи! Першочергові завдання мовного планування» Лариси Масенко і Ольги Шевчук-Клюжевої на Радіо Свобода чітко окреслює початок шляху для вирішення цього питання.

Не можна закривати очі на те, що через два роки після перемоги Майдану-2 українці знову зіткнулися з процесами русифікації, до котрих їх підштовхує політична невизначеність частини сучасних правлячих українських еліт.

Сьогодні процеси повзучої русифікації прослідковуються на усіх рівнях. Але особливо вони найбільше відчуваються на рівні побутовому.

Адже ті, хто постійно користуються громадським транспортом Києва – метро, автобусами, тролейбусами, трамваями і маршрутками – не можуть не помітити, що сьогодні пасажири розмовляють між собою українською мовою набагато менше, ніж після перемоги Революції гідності.

Новий етап русифікації України?

То що, в Україні розпочався новий етап русифікації? Але якщо під час радянської окупації подібне манкуртство хоч якось можна було виправдати залишковим синдромом страху, котрий залишився ще від сталінських часів, то різке звуження вживання української мови в столиці, буквально у всіх сферах, пояснити важко.

При цьому активно насаджується поняття «патріотичного російськомовного українця», який нібито хоч і патріот, але українську мову вивчати не буде.

Хоча це явно не витримує жодної критики. Адже без української мови не буде і не може бути України, а тільки населення і територія.

Власне, кращого «подарунку» для Путіна і його «русского мира» й бути не може. Навіщо вам Україна, якщо ви масово розмовляєте російською мовою? Кроком руш до складу Росії. Навіщо вам окрема держава?

Плакат на акції захисту української мови у Дніпропетровську (архівне фото)

Плакат на акції захисту української мови у Дніпропетровську (архівне фото)

Звичайно, хтось може спробувати заперечити, що вживання української мови в Україні – це зараз другорядна проблема, а ті, хто намагаються її піднімати, просто відволікають увагу народу від проблем економіки, проведення реформ і тотальної корупції.

Проте ігнорування витіснення української мови з телебачення, FM- радіостанцій, засобів масової інформації та інтернет-видань нині є не менш небезпечним, ніж контроль олігархії над Україною і невикорінна корупція.

Засилля російської попси і «співаків» на українському телебаченні перекриває можливості для творчої реалізації навіть таким розкрученим і відомим артистам, як Вакарчук і Скрипка, не говорячи вже про тих, кому на ТБ, котре контролюють олігархи, ніколи не пробитися.

Утиски україномовних – це антиукраїнська діяльність

Утиски прав україномовних у своїй нібито державі, по суті, є нічим іншим, як антиукраїнською діяльністю.

І це набуває особливого дисонансу під час агресії Росії проти України.

Якщо ж нині не вживати зовсім ніяких заходів, то Україна за назвою може й залишитися. Але тільки, як один із варіантів «русского мира».

А справжня Україна без української мови неможлива. Саме тому Путін і його кремлівське оточення так категорично негативно налаштовані проти української мови.

Очевидно, що нікого не можна змусити думати і говорити в родині на якійсь конкретній мові, будь то російська, українська чи китайська.

Проте весь офіціал, діловодство, телебачення, радіо, мас-медіа та інше мають бути лише українською.

Ну і особливо це стосується державних службовців, депутатів всіх рівнів, мерів міст та інших посадових виборних осіб. Які обираються українськими громадянами, і які ігнорують чи саботують використання української мови під час виконання своїх службових обов’язків.

На жаль, багато депутатів і держслужбовців в Україні навіть хизуються тим, що відмовляються публічно користуватися українською мовою.

Плакат на акції захисту української мови у Дніпропетровську (архівне фото)

Плакат на акції захисту української мови у Дніпропетровську (архівне фото)

Однак не може в Україні російська мова бути більше функціонально поширенішою, ніж українська. Адже це повний нонсенс. Думаю, що російськомовні українські патріоти, ті хто захищають Україну зі зброєю в руках, це зрозуміють і приймуть.

Адже глибинна причина можливості провокування Росією збройного конфлікту на Донбасі якраз і криється в денаціоналізації великої частини місцевого люмпенізованого населення. У незнанні української мови, історії і свого коріння.

Саме наявність великої кількості принципово «російськомовних» і стала для Путіна «відмазкою» для світового співтовариства. Він хоче довести світові, що не воює з українцями, а просто захищає «своїх людей».

І тут не потрібно звертати увагу на закиди на кшталт, що спочатку країна повинна стати на ноги, відновити безпеку громадян.

А, мовляв, мова – це вже більш вищий ступінь потреб людей, і тому до неї можна повернутися обличчям маючи лише безпечні умови для життя (сон, їжу, безпеку). Ні, це потрібно робити паралельно.

Ситуацію розкачують совкові російськомовні редактори телеканалів, які забивають свої канали низькопробними російськими серіалами та телепередачами.

Також не може не хвилювати той факт, що більше ніж 80 відсотків «українських» новостворених сайтів не мають навіть української версії.

Перемога у війні з Росією – це стати українцями

Ця «культурна» експансія є прямою агресією проти україномовних громадян України, котрі, як виходить, змушені у своїй країні захищати своє право користуватися і дивитися телебачення рідною мовою.

Однак проблема не лише в низькопробних російськомовних продуктах в теле- і радіоефірі. Це лише частина перезрілої вже проблеми русифікації України.

А проявляється вона і в русифікації владних та урядових структур, армії, поліції, СБУ й всього ділового життя. І це все, у підсумку, означає витіснення «русским миром» української нації на території України.

Можливо, що теперішня хвиля чергової русифікації в Україні пов’язана з тим, що в Кремлі вже прорахували, що нинішній імперський проект є нежиттєздатним.

Тому вони роблять спроби закласти в Україні «міни» сповільненої дії для майбутнього реваншу. І російська мова – одна з таких «мін».

Але якщо Українська держава не здатна (чи не хоче) забезпечити українцям право читати сайти і дивитися телебачення рідною мовою, то це держава тих, кого масово завозили з Росії на місце «вибулих» із життя, під час Голодомору і масових сталінських репресій, українців.

Наразі Київ – єдина столиця світу, де розмовляють чужинською мовою. Й поки мовна ситуація не зміниться в Києві, годі й говорити про якісь зміни по всій Україні.

Очевидно, що українська мова нині вимагає особливої опіки та захисту, передусім від культурного імперіалізму.

Мова повинна об’єднати Україну. І перемога у війні з Росією – це стати українцями. Іншого варіанту немає.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

На цю ж тему:

Плакат Олексія Кустовського

Плакат Олексія Кустовського

  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Віктор Каспрук – політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2300 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії.

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG