Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 01:49

(Рубрика «Точка зору»)

Президент Франції Франсуа Олланд може скільки завгодно разів називати Росію не загрозою, а партнером, який «іноді застосовує силу». Питання навіть не в тому, чи вірить Олланд сам собі. Головне – йому не вірять в Москві.

Якби Франція дійсно вважала б Росію не загрозою, а партнером, вона не погодилася б із рішенням колег по НАТО про розміщення в країнах Балтії і Польщі додаткових чотирьох батальйонів. Якщо Росія – партнер, то до чого ці батальйони? Якщо Росія нікому не загрожує, чому учасники Варшавського саміту стверджують, що рішення про розміщення військ є відповіддю на її дії?

Генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ та офіційні особи-учасники саміту позують на тлі безпілотника Північноатлантичного альянсу, Варшава, 8 липня 2016 року

Генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ та офіційні особи-учасники саміту позують на тлі безпілотника Північноатлантичного альянсу, Варшава, 8 липня 2016 року

У підписаному 1997 року Основоположному акті про відносини НАТО і Росії одним із найважливіших питань було нерозміщення військ Північноатлантичного альянсу по периметру російських кордонів на постійній основі. Варшавські рішення формально не порушують цих положень, бо ж батальйони будуть розміщуватися на ротаційній основі. Але всі чудово розуміють, про що йде мова насправді. Батальйони – це фундамент військової присутності, яке може бути збільшено у разі російської агресії. І якщо Росія – партнер, то до чого цей фундамент?

Можна впевнено сказати, що в Варшаві НАТО вирішило відійти від найважливіших положень Основоположного акту. Але альянс не починав першим. Першим почав Путін. Його дії в Криму і на Донбасі, його постійні провокації, його неприхована підготовка до війни – все це фактично знищило суть акту. Тому що акт якраз стверджував, що Росія і НАТО – партнери. А Путін став сприймати НАТО як загрозу. На це сприйняття працює російська військова машина. На це сприйняття працює російська пропаганда. Із цієї нісенітницею в голові живуть мільйони росіян, які не розуміють, що таке сприйняття НАТО – це не політика.

Це психіатрія.

НАТО ухвалює рішення про посилення військової присутності на Сході саме тому, що Росія стала загрозою для альянсу і цивілізованого світу. І до демонтажу путінського режиму не стане партнером цього світу. Але сам альянс Росії не загрожує. Більш того, його існування і готовність реагувати – гарантія того, що рано чи пізно путінський режим впаде і Росія отримає можливість приєднатися до сім’ї вільних народів.

І ось тільки тоді президент Франції зможе з чистим серцем сказати, що Росія – це партнер, а не загроза. І повірити в це.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG