Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 16:40

Британський сайт ділових кіл Business Insider UK пише про цілу армію інтернет-тролів, яких найняв Кремль, аби вони видавали себе за американських прихильників Дональда Трампа. Сайт німецької телерадіомовної компанії Deutsche Welle містить репортаж з Маріуполя про ситуацію у цьому прифронтовому українському місті на березі Азовського моря. Один з найпопулярніших часописів Австралії The Sydney Morning Herald повідомляє про австралійського фермера, який має успішний бізнес в Україні.

Один з популярних веб-сайтів Сполученого Королівства для ділових кіл Business Insider UK містить матеріал «Виглядає так, що Росія найняла інтернет-тролів, які видають себе за американських прихильників Трампа». Йдеться про те, що у якийсь момент цілі «фабрики» інтернет-тролів у Росії оплачувались Кремлем, аби розповсюджувати пропаганду у соціальних мережах на підтримку Трампа. Саме це явище і викрив журналіст Адріан Чен, який працює у виданні The New Yorker. Чен досліджував коріння армії добре оплачуваних тролів і створив список російських тролів, на яких він натрапив. Вони потім створили собі нові акаунти, ніби як прихильники консервативної ідеї, і ставили твіти на підтримку Трампа. Все це, за словами Чена, виглядало, як якась змова з метою обрати Дональда Трампа, аби підірвати Америку, чи щось подібне. У своєму дослідженні Чен пише, що оплачені Кремлем російські інтернет-тролі за наказом керівництва розповсюджують брехню в інтернеті. І саме ці російські тролі стоять за певною кількістю добре скоординованих кампаній, аби збити з пантелику американську громадськість.

Далі повідомляється, що росіяни використовують свою улюблену інформаційну зброю – «дезінформацію». Це, на думку Майкла Вайса, редактора видання The Daily Beast, є старою і випробуваною зброєю КГБ для ведення інформаційної і психологічної війни. Отож, не дивно, що Кремль платить інтернет-тролям, які удають з себе прихильників Трампа. Це, на думку веб-сайту, легка частина завдання. Загалом російська інформаційна війна може бути наймасштабнішою тролінговою операцією в історії. Тут йдеться про цілу низку питань, наприклад, про зміну стратегії закордонної політики Республіканської партії, яка вже тривалий час закликала до постачання Україні зброї, щоб українські вояки могли ефективніше протистояти агресії Росії. Отож, Дональд Трамп – справжній подарунок для президента Путіна.

Business Insider UK пише, що сумнівні бізнесові оборудки Дональда Трампа з російськими олігархами почали виходити на поверхню. Водночас особистий вплив Трампа на чільні постаті російської політики є явно завищеним, беручи до уваги ті труднощі, які мав Трамп з забезпеченням вигідних для нього проектів нерухомості у Росії. Принагідно додається, що Трамп, вочевидь, є більш корисним для росіян, аніж навпаки. Повертаючись до скандалу з можливою російською участю у перехопленні електронної пошти верхівки Демократичної партії США, навіть за умов, що росіяни до цього зовсім не причетні, цілий розголос і можливі натяки на те, що це може бути справа рук російських спецслужб, на думку видання, надає колишньому агентові КГБ Володимиру Путіну гарний пропагадистський поштовх. Все, що хоче Путін, – це, аби Америка бачила його як гідного суперника.

«Я писав про це все ще півроку тому»

Cайт німецької телерадіомовної компанії Deutsche Welle публікує статтю «Шрами української війни у Маріуполі». Автор статті Крістіан Тріппе відвідав це українське місто і пише, що війна на сході України прийшла у це портове місто на березі Азовського моря. Автор додає, що центр міста порожній, а ситуація у місті доволі невизначена. Війна просунулась в передмістя Маріуполя. Вона, як пише Тріппе, спить вдень, а прокидається і вирує вночі. Лінія розмежування, яка розділяє території, які, з одного боку, контролюють проросійські сепаратисти, а з іншого – українські військові – за 6 кілометрів від міста. Війна на Донбасі, на думку автора, залишила після себе слід у цьому портовому місті. Будівлю колишнього управління міліції приховали за великим плакатом, який обтягує його з кількох боків. Управління міліції навесні 2014 року захопили сепаратисти, проте бійці українського батальйону «Азов» вибили їх звідти. Плакат закриває будинок, який вже не можна використовувати, тому що багато його кімнат були спалені. На величезному плакаті написано: «Маріуполь – це Україна». Цей напис зроблено 4 мовами: українською, російською, англійською та грецькою. Автор додає, що Маріуполь – це давнє грецьке поселення, у якому і сьогодні живе до 20 тисяч греків.

Авто статті зазначає, що місто не повернулося повністю до звичайного життя після визволення від проросійських сепаратистів. Вечорами місто виглядає повністю порожнім, попри теплі літні дні. Дуже мало людей видно на вулицях Маріуполя. Лише помітно було кількох мотоциклістів, які крутилися біля пекарні недалеко від міського театру, на якому висять оголошення про вистави лише російською мовою. Таксі проносяться повз, не зважаючи на тих людей, які хотіли б ними скористатися. Місцеві жителі кажуть, що нині таксі у Маріуполі можна замовити лише по телефону. Ніхто вже тут не зупиняється на вулиці з міркувань безпеки. Випадки нападів і викрадень збільшуються останнім часом у Маріуполі. Однак, незважаючи на всі ці умови, як пише автор, багато людей знайшли притулок саме у Маріуполі. Населення міста зросло на 100 тисяч осіб відтоді, як розпочалась війна на сході України. За даними українського уряду, приблизно 1,8 мільйона осіб стали внутрішньо переміщеними особами в Україні. Ці показники, втім, не є точними, бо багато хто просто не зареєструвався, як переселенець. Інші, як пише автор, зареєструвалися, проте і надалі живуть на територіях, окупованих проросійськими бойовиками, зробивши це для того, аби отримувати грошову допомогу від українського уряду. Тепер для цього треба підтвердження, що люди не живуть на підконтрольних сепаратистам територіях.

Як пише Крістіан Тріппе, маріупольська влада використовує кілька цікавих ідей щодо допомоги внутрішнім переселенцям, і разом з Верховним комісаріатом ООН у справах біженців координує роботу організацій, які допомагають внутрішньо переміщеним особам в Україні. Автор наводить слова голови представництва Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Пабло Матеу, який каже, що його організація може допомагати у відбудові домівок переселенців, проте якщо немає роботи, люди не повертатимуться у свої населені пункти. І саме на цьому, на думку представника ООН, мають концентруватися економічні програми розвитку. Все це, звісно, буде тягарем для держбюджету України впродовж багатьох поколінь, коли йдеться про залагодження наслідків війни для населення та відновлення інфраструктури на Донбасі. Проте, як додає Тріппе, вже робляться, хоча б і невеличкі, проте реальні кроки. Так, Маріуполь, за допомогою неурядових організацій зміг впоратися з потоком переселенців, як не дивно, досить добре. Відтак Маріуполь став «містом солідарності». ООН надала Маріуполю це звання за щире прийняття у себе тисяч внутрішньо переміщених осіб, які втекли від війни на сході України.

«Шрами української війни у Маріуполі»

Провідне періодичне видання Австралії The Sydney Morning Herald друкує статтю «Чудовий врожай в Україні фермера з міста Балларат – Лоуренса Річмонда». Часопис пише, що охорояюють поля українських ферм, які очолює австралієць на ім'я Лоуренс Річмонд, часом цілодобово. Окрім сільськогосподарських робітників в команді Лоуренса також є комбайнери і трактористи, агроном і перекладач. Газета додає, що австралійський менеджер українських ферм, який ще донедавна керував зерновою і вівцефермою у місцині Лекстон, що неподалік Мельбурна, зараз дає раду майже 7 тисячам гектарів сільськогосподарських угідь за тисячі кілометрів від дому, а саме в Україні.

Сіднейський часопис повідомляє, що австралієць проводить 7 місяців в Україні щороку, керуючи двома великими фермами, які вирощують соняшник, пшеницю та ячмінь. Цього графіку Лоуренс Річмонд дотримувався вже впродовж останніх 4 років. Перед тим, як очолити великі господарства в Україні, Річмонда залучали українські власники ферм як консультанта. Часопис зазначає, що у сучасних фермерських господарствах дедалі більше фермерів живуть у містах, щодня відвідуючи свої господарства, або їздять на ферми за кілька кілометрів від дому. Проте той спосіб, у який працює австралійський фермер, як вважає австралійське видання, насправді є унікальним.

The Sydney Morning Herald пише, що невдовзі Лоуренс Річмонд візьме участь у конференції австралійської зернової галузі у Мельбурні, де планують розглянути питання про те, чи чорноморське зерно, вирощене в Україні та Росії кидає виклик австралійській зерновій індустрії. Порівнюючи роботу в Австралії та Україні, Річмонд каже, що Україна навіть має певні переваги та певні недоліки. Якість української землі, каже Річмонд, є просто фантастичною, порівняно з австралійською. Щодо ведення фермерського господарства в Україні, австралієць пише, що виробничі кошти на тонну зерна є значно нижчими в Україні, порівняно з Австралією. Це означає, за словами Лоуренса Річмонда, що українські фермери мають гроші, аби витрачати їх на щось інше. Також, за словами австралійця, важливим є елемент безпеки фермерських господарств в Україні. Третина всіх співробітників ферми – це охоронці. У такий спосіб ферма не втрачає того, що вона виробляє. І українські фермери просто не можуть дозволити собі залишати на полі якісь залишки врожаю або якусь техніку.

«Чудовий врожай в Україні фермера з міста Балларат – Лоуренса Річмонда»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG