Доступність посилання

27 вересня 2016, Київ 16:50

«Вони все приховують і думають, що ми забудемо» – батько загиблого під Іловайськом


Вшанування пам'яті загиблих під Іловайськом, Київ, 29 серпня 2016 року

Вшанування пам'яті загиблих під Іловайськом, Київ, 29 серпня 2016 року

В Україні згадують загиблих у так званому «Іловайському котлі». Саме 29 серпня 2014 року колони українських військових та правоохоронців ухвалили рішення залишити місто, погодившись на вимоги російських військових, що обіцяли «зелений коридор». Зрештою, та дорога з міста отримала назву «дорога смерті». Відтак, у різних регіонах країни рідні та близькі бійців зустрічаються, щоб вшанувати пам’ять силовиків, що так і не вийшли з оточеного населеного пункту. Відбувалась поминальна акція і в Києві. Також учасники зустрічі пікетували Генеральну прокуратуру з вимогою прискорити розслідування обставин трагедії. У прокуратурі потерпілим повідомили, що на швидкі зрушення у справі розраховувати не варто.

За даними ГПУ, під час виходу з оточення 29 серпня 2014 року загинуло 366 військових та правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон і 158 досі вважаються зниклими безвісти. Саме спогади про загиблих товаришів та рідних найчастіше можна було почути на Михайлівській площі в Києві, де й відбувалась поминальна зустріч. Учасники несли квіти до стіни, на якій зображені загиблі.



Частина присутніх прийшла з портретами вбитих. Одним із таких був боєць батальйону «Донбас» із позивним «Дядя». Йому вдалось вирватись з Іловайська, хоча, так пощастило далеко не всім, хто йшов поруч, пригадує боєць, демонструючи фото товариша.

Пацан із мого взводу, мій побратим, був убитий. Він із Донецька був, 26 років. Оце найважче забути

«Ось пацан із мого взводу, мій побратим, був убитий. Я його шість годин шукав, потім і витягав сам. Його я не забуваю ніколи. Він із Донецька був, 26 років. Тому для мене він був і братом, і другом, і сином. Оце найважче забути», – пояснює «Дядя».

Спершу почався мінометний вогонь, потім запрацювала важка і стрілецька зброя – боєць

Військові без складнощів відтворюють події дворічної давності. Кажуть, забути пережите не вдасться вже ніколи. Найчастіше учасники операції нарікають на зволікання командування. Російські військові, мовляв, отримали вдосталь часу, щоб підготуватись до виходу військових. Бійці пригадують, що росіяни облаштували позиції для стрільби і виставили військову техніку ще до початку виходу колон.

Так, у коментарі Радіо Свобода ветеран батальйону «Донбас» Станіслав Кулик розповів, як йому з товаришами довелось пробиватись із оточення. Сам Станіслав був поранений під час операції. У нього влучили з кулемета. Після цього боєць потрапив у полон, та через критичний стан його майже одразу віддали представникам Червоного Хреста. Продовжити службу він уже не зміг.

«З двох боків були укріплені позиції. І важка техніка, і танки були закопані, і крупнокаліберна стрілецька зброя, і просто бійці. Під час того, як ми просувалися, спочатку почався мінометний вогонь, щоб ми дезорієнтувалися, а потім по секторах почала працювати зброя і важка, і стрілецька», – пригадує Станіслав Кулик.


Своїх помилок вони не визнають – батько загиблого

Разом з акцією на Михайлівскій площі рідні та бійці влаштували пікет під стінами ГПУ. Учасників не влаштовує хід розслідування. Родини загиблих переконані, що справу затягують навмисне. Головною вимогою пікетувальників є передача матеріалів до суду.

Із учасниками акції зустрівся перший заступник генерального прокурора України Дмитро Сторожук. Він повідомив, що наразі завершена військова експертиза, що тривала майже рік. Водночас, прокурор не зміг назвати дати, коли можуть розпочатись судові засідання. Визначити її він пообіцяв до кінця року. Бійців така відповідь не влаштувала, вони оголосили, що акція під стінами ГПУ триватиме.

Вони все валять на Російську Федерацію, що нібито їхні війська нанесли збитки і, відповідно, відповідачем повинна бути Росія

«Вони все валять на Російську Федерацію, що нібито їхні війська нанесли збитки і, відповідно, відповідачем повинна бути Росія. А своїх помилок вони не визнають. Зараз ми хочемо добитись того, щоб нам показали матеріали справи, бо їх засекретили, але оскільки ми є потерпілими, то вони зобов’язані нам надати їх. Вони все це приховують і думають, що з часом все зітреться і ми забудемо. Але вони цього не дочекаються», – пояснює Ігор Цедік, батько загиблого бійця батальйону «Донбас».

Наприкінці серпня 2014 року бійці сил АТО потрапили в оточення під Іловайськом на Донеччині. Проросійські бойовики і військові регулярних частин Збройних сил Росії обстріляли коридор, яким, за домовленістю, мали виходити українські силовики.

Робота художника Олексія Кустовського

Робота художника Олексія Кустовського

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG