Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 11:49

Як Британія допомагає Україні у протистоянні з Кремлем


Ілюстративне фото. Українські прапори на фоні «Біг-Бену», Лондон

Ілюстративне фото. Українські прапори на фоні «Біг-Бену», Лондон

На Заході не лише протестують проти війни на Донбасі між українськими вояками та підтримуваними Кремлем бойовиками, Україну підтримують на державному рівні, їй допомагають, надають і військову допомогу. Найбільша підтримка, на сотні мільйонів доларів, – від Сполучених Штатів, але й Британія надає військову допомогу, «щоб зберегти життя й допомогти українським солдатам захистити себе». Однак українські активісти закликають Лондон вдарити «по найболючішому місцю путінського режиму – по кишені», оскільки, за їхніми даними, більшість грошей російських олігархів і людей наближених до Путіна зберігаються саме у столиці Великої Британії. Фінансований російською державою телеканал RT (Russia Today) заявив, що його банківські рахунки в Британії збираються закрити. Британський уряд заперечив, що у цьому випадку йдеться про якісь нові санкції щодо Росії, але реакція у Москві показала, де у кремлівського режиму болюче місце. Що ж робити міжнародній спільноті і що може вдіяти кожна окрема країна, зокрема Україна та Сирія, якщо чиняться злочини і масово гинуть невинні люди?

Міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон нещодавно вкотре обурив Росію. На дебатах у своєму парламенті він підтримав думку колеги-депутата про те, що під посольством Росії у Лондоні мали б відбуватися демонстрації проти дій Росії у Сирії. «Де британські антивоєнні активісти?» – дивувався міністр.

Борис Джонсон

Борис Джонсон

Активісти української громади в столиці Британії можуть дещо розповісти Джонсону про демонстрації і, зокрема, під посольством Росії. «Щодо Бориса Джонсона, то він, мабуть, не зав, що протести саме сирійців біля російського посольства вже тривали декілька років. Вони були малочисельні, але регулярні», – сказав Радіо Свобода Сергій Бурнус, один із організаторів і учасників українських протестів у Лондоні, до яких не раз долучалися і сирійські демонстранти.

Від 2014 року українці влаштовували акції протесту проти російської агресії в різних місцях у Лондоні. Кілька місяців проводили навіть цілодобові пікетування біля резиденції прем’єр-міністра на Даунінг-стріт, 10. Це, звичайно ж, допомогло в інформуванні британців і привернуло певну увагу.

Але результатами активісти незадоволені, каже Бурнус: «Всі вже пересвідчились, що коли ти маєш справу з таким агресором, як Росія... декілька років після застосування санкцій, після гучних політичних заяв, після рішень ООН нічого не змінюється. Пересічні громадяни – як українці, так і сирійці – пересвідчилися, що протест нічого не змінить».

Стримана допомога

На Заході не лише протестують. Україну підтримують на державному рівні, їй допомагають, надають і військову допомогу. Найбільша підтримка, на сотні мільйонів доларів, звичайно ж, від Сполучених Штатів, але й Британія надає військову допомогу. Міністр оборони Майкл Фаллон нещодавно на полігоні на Львівщині особисто стежив за тим, як британські інструктори працювали з українськими військовими.

Майкл Фаллон

Майкл Фаллон

Ці навчання призначені для того, щоб зберегти життя й допомогти українським солдатам захистити себе

«Ці навчання мають на меті не провокування Росії, – вважав за потрібне наголосити міністр, – а призначені для того, щоб зберегти життя й допомогти українським солдатам захистити себе й полегшити їм завдання захисту їхньої країни».

Застереження щодо «непровокування» Росії у заяві лондонського урядовця було невипадкове. Як Британія, так і інші західні партнери України намагаються бути дуже обережними. Критики вказують на недостатність допомоги Україні, зокрема наголошують на неготовності надати зброю, яку Київ офіційно просив.

Розчарування від інтервенцій

Якщо на початку 1990-х західні країни були готові рішуче боротися із міжнародними загрозами і навіть втручатися у війни в різних частинах світу, то зараз настрої інші. Уявити собі повторення збройної місії НАТО і ЄС для припинення війни у колишній Югославії зараз важко.

Рорі Стюарт, колишній британський дипломат, а зараз депутат і урядовець, переконаний: «Ми підійшли до кінця 20-х років втручання, які були окреслені інтервенціями в Косово, в Іраку, Афганістані. І ми завершуємо цей період у стані, близькому до розпачу, тому що ми постали перед новими видами загроз, і прикладом цього, очевидно, є Росія та Україна. Маємо набір давніх загроз – те, що ми бачимо в Північній Нігерії, Лівії, Ємені, Сирії та Іраку».

Стюарт, тепер один із керівників міністерства міжнародного розвитку, на лекції в лондонському «Центрі досліджень політики» дозволив собі відвертість, на яку політики не часто йдуть. Він заявив, що у той час, коли в Сполучених Штатах апетит до вирішення світових проблем, очевидно, зменшився, у багатьох європейських країнах, і зокрема у Великій Британії, бракує не лише моральної готовності налагоджувати світовий порядок і карати, наприклад, агресивні режими. Немає, за його словами, навіть елементарних можливостей це робити. Після завершення Холодної війни витрати на армії більшості країн були різко зменшені. Тому, щоб протистояти такій сучасній військовій потузі, як Росія, зараз треба зробити багато.

Якщо ми у Британії вирішимо серйозно протидіяти російській звичайній (військовій) загрозі, то насамперед треба було б визначитися з тим, як її стримувати. Це передбачає і певну психологію

«Якщо ми у Британії вирішимо серйозно протидіяти російській звичайній (військовій) загрозі, то насамперед треба було б визначитися з тим, як її стримувати. Це передбачає і певну психологію. Це не лише наші можливості й сила волі, але розуміння того, що саме могло б змусити росіян подумати, що ризик від їхніх дій може бути значно серйозніший, ніж вони передбачали. А що ж нам треба стримати? Можна сказати, що йдеться про стримування Росії від дій проти якоїсь країни-члена НАТО. Найгіршим сценарієм, наприклад, може бути, якщо Путін відправить танки через Кордон в Естонію, або відправить солдатів спецпризначення, таких як Ігор Стрєлков (Гіркін), через кордон у Латвію, і вони там будуть сидіти й чекати, що ми зробимо у відповідь», – розмірковував Стюарт.

Але британський політик у цій же промові наголосив, що він уявлення не має, що Лондон міг би зробити, якби російська армія в Україні пішла на Маріуполь або навіть далі, на Одесу. Щоб мати таку відповідь, сказав він, Захід повинен змінити свою філософію, яка після розвалу Радянського Союзу скотилася до того, що у Європі всі проблеми безпеки вважали вирішеними, а масштабні війни – неможливими.

Путін підштовхує до дій

Зараз під тиском дій і риторики Путіна погляди у Лондоні та інших західних столицях змінюються.

Проте навіть на тлі відновлення можливостей НАТО і підтвердження гарантій безпеки країнам Балтії є речі, які Захід може зробити для допомоги Україні, і це не передбачає застосування військової сили.

Речник української організації у Британії «Лондон. Євромайдан» Степан Шахно нагадує про нові важелі, яких не було в часи Холодної війни.

Лондон міг би вдарити по найболючішому місцю путінського режиму – по кишені. Більшість грошей російських олігархів і людей, наближених до Путіна, зберігаються саме тут. Ми вимагаємо замороження їхніх активів

«Лондон міг би вдарити по найболючішому місцю путінського режиму – по кишені. Більшість грошей російських олігархів і людей, наближених до Путіна, зберігаються саме тут. Ми вимагали і далі вимагаємо замороження їхніх активів», – сказав він Радіо Свобода під час одного з останніх українських протестів у британській столиці.

Лондон, який далі залишається провідним міжнародним фінансовим центром, має тут значні можливості. Днями з'явилася чергова ознака того, що Лондон має можливості чинити тиск на Москву.

Фінансований російською державою телеканал RT (Russia Today) заявив, що його банківські рахунки в Британії збираються закрити. Британський уряд заперечив, що у цьому випадку йдеться про якісь нові санкції щодо Росії, але реакція у Москві показала, де у кремлівського режиму болюче місце.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG