Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 17:02

Чого потребує Чорнобиль після насування арки?


Під час урочистої церемонії з нагоди завершення насування на зруйнований четвертий енергоблок ЧАЕС «нового безпечного конфайнменту. Посередині – президент України Петро Порошенко. Чорнобиль, 29 листопада 2016 року

Під час урочистої церемонії з нагоди завершення насування на зруйнований четвертий енергоблок ЧАЕС «нового безпечного конфайнменту. Посередині – президент України Петро Порошенко. Чорнобиль, 29 листопада 2016 року

На промисловому майданчику Чорнобильської АЕС 29 листопада завершилося насування нового конфайнменту над четвертим енергоблоком та об’єктом «Укриття». У Європейському банку реконструкції та розвитку – розпоряднику Чорнобильського фонду з 1997 року – кажуть, що за весь час внесок у проект зробили уряди понад 40 країн світу. Президент ЄБРР Сума Чакрабарті заявив, що пишається «завершенням цього історичного моменту». Експерти ж нагадують, що це ще не фінал, адже залишається низка проблем екологічного характеру, для вирішення яких знадобляться як підтримка закордонних партнерів, так і чітко визначені пріоритети України в енергетичній та природоохоронній сферах.

Новий конфайнмент на Чорнобильській атомній електростанції гарантує радіаційну безпеку на найближчі 100 років, повідомив у своїй промові президент України Петро Порошенко.

«Головну роль зіграли українці і представники інших країн, які разом будували цей унікальний об’єкт. Окрема подяка тим, хто зробив те, що ніхто в світі ніколи не робив», – наголосив президент.

Насування цієї найбільшої у світі рухомої наземної споруди – лише один з етапів знешкодження наслідків аварії на ЧАЕС. Наступне завдання, що стоїть перед державою, – розбирання старого укриття, зведеного у 1986 році, та пошук технологій поводження з розплавленими паливовмісними матеріалами. Арка дає можливість проводити ці роботи без ризику руйнування старих конструкцій, зазначає помічниця директора з інформаційної політики Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки Тетяна Вербицька. Тобто навіть, якщо щось і станеться всередині конфайнменту, то він не дозволить радіоактивному пилу потрапити в навколишнє середовище.

«Наразі важливо, щоб всі пам’ятали, що треба продовжувати роботи з перетворення об’єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему, щоб підтримувати ту радіаційну безпеку, про яку говорив і президент, і директор ЄБРР», – додає Вербицька.

Невизначеність під саркофагом

Колишній дозиметрист ЧАЕС Олександр Купний наголошує, що оцінити успішність проекту можна буде лише через рік, оскільки технологічна будівля з обслуговування конфайнменту ще не готова.

«Зараз насунули арку і рік вона стоятиме без вентиляції, – каже він. – Пояснюють це тим, що принаймні не буде виходу (радіації – ред.) назовні. Так не буде. Але який всередині мікроклімат буде і як він вплине на саму конструкцію і на об’єкт, над цим не замислюються», – зауважує Купний.

Замислюватися над цим та проблемами відсутності технологій, фінансування та проектів із демонтажу та утилізації радіоактивних відходів доведеться упродовж наступних десятиліть, переконані екологи. Позаяк процес виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС триватиме до 2064 року.

«Цей новий саркофаг вже зроблений з ідеєю, що треба буде розбирати старий. Тобто там є відповідна техніка, як то крани всередині саркофагу. Але потрібно ще розробити інфраструктуру навколо. Йдеться про фабрики по розділу радіоактивних матеріалів та їх складання. Як буде розвиватися ситуація, залежить від грошей», – пояснює Олексій Пасюк, експерт з атомної енергетики Національного екологічного центру України.

Сонячні перспективи

В Міністерстві екології та природних ресурсів тим часом пропагують розвиток відновлюваної енергетики на територіях, прилеглих до ЧАЕС. Сподіваються перетворити понад дві з половиною тисячі квадратних кілометрів покинутої землі на майданчик для будівництва парків сонячної енергії Chornobyl Solar. У липні Верховна Рада ухвалила закон, що дає зелене світло спорудженню сонячних електростанцій у зоні відчуження. Як повідомив міністр екології Остап Семерак, проектом вже зацікавилися китайські інвестиційні компанії CCEC та GCL.

Пасюк застерігає, що зведення сонячних електростанцій у зоні відчуження наражатиме на ризик тих, хто погодиться там працювати, бо вони можуть отримати серйозну радіаційну дозу. На його думку, більшу частину околиць ЧАЕС, непридатних для життя та господарювання, варто зберігати як заповідник.

На жаль, зона перетворюється на такий промисловий майданчик для поводження з ядерними проблемами

«Справа в тому, що там у будь-якому разі будуть відбуватися технічні роботи, бо там будується сховище для відпрацьованого ядерного палива, сховище радіоактивних відходів. На жаль, зона перетворюється на такий промисловий майданчик для поводження з ядерними проблемами. Але для того не потрібно всю зону робити промисловою територією», – каже Пасюк.

Проект варто реалізовувати, тому що там є інфраструктура – трансформатори і мережі – все, що можна використати. Це здешевлює загальну вартість

Тетяна Вербицька ж називає ідею створення парків сонячної енергії перспективною: «Проект варто реалізовувати, тому що там є інфраструктура – трансформатори і мережі – все, що можна використати. Це здешевлює загальну вартість».

Екологи зауважують, що радіація розповсюджена нерівномірно і в 30-кілометровій зоні є відносно чисті місця. Тож якщо Chornobyl Solar таки запуститься, то в її межах потрібно буде вирахувати найбільш безпечні локації, аби самі сонячні панелі не перетворилися на радіоактивні відходи.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG