Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 20:41

Історики застерігають, що оминання складних сторінок історії небезпечне


Королева Великої Британії Єлизавета ІІ

Королева Великої Британії Єлизавета ІІ

Велика Британія має темні сторінки історії, про які не всі британці люблять згадувати. Роль Лондона у работоргівлі, колоніальні завоювання, Ірландія та війни на Близькому Сході – ці теми можуть бути досить болісними. Проте і раніше, і зараз в країні лунають авторитетні заклики дивитися історичній правді в очі.

Колишній директор Британського музею Ніл Макгрегор розповідає про звужений погляд на історію:

Ми в Британії лише часом і подекуди згадуємо про торгівлю рабами, часом про війни, але наголошуємо на світлих сторінках історії

«Ми в Британії використовуємо своє минуле, щоб утішати себе, відчувати себе сильнішими, нагадувати собі, що ми вглибині завжди були добрим народом... Лише часом і подекуди ми згадуємо про торгівлю рабами, часом про війни, але наголошуємо на світлих сторінках історії».

Цитує заяву британська газета Guardian з Берліна, де Макгрегор відкрив виставку, створену в Лондоні, «Німеччина – спогади нації». Британському способу оцінювати власну історію, який він назвав вартим жалю і навіть небезпечним, Ніл Макгрегор протиставив здатність сучасних німців критично оцінювати власну історію, зокрема зло нацистської епохи.

«Брекзит» за імперію

На те, що британська проблема не залишилися у минулому, вказує і Олеся Хромейчук, британський історик українського походження: «На підході до голосування, як виявилося, за «Брекзит» ці тенденції – висвітлювати тільки позитивну історію або позитивну історію поза контекстом всього іншого, що відбувалося, посилилися...».

Олеся Хромейчук викладає в Університеті Східної Англії і досліджує участь жінок у Другій світовій війні на сході Європи.

Вона вважає, що в Британії на тлі приготувань до референдуму відбувалося «не зовсім вибілювання сторінок, а приділення уваги тільки позитиву, не зачіпаючи негатив, зокрема імперського проекту». «З’явилася досить велика низка передач на радіо чи телебаченні, доступних і досить якісних передач, які розказували про здобутки імперії. Ми будували залізниці, ми привозили освіту в колонії – йшлося там. Але при цьому уникали ганебної сторони тих історичних подій, зокрема колонізації, работоргівлі», – каже Хромейчук.

Критичні оцінки британського минулого у самій Британії непоодинокі і зараз.

Якщо забувати про складні сторінки нашої історії, ми отримуємо спотворене загальне уявлення про себе

«Якщо забувати про складні сторінки нашої історії, – сказав Радіо Свобода журналіст і дослідник Ієн Кобейн, – то ми отримуємо спотворене загальне уявлення про себе, і, зрештою, виявляється, що ми не знаємо, хто ми як країна і як нація. Навіть якщо це не небезпечно, то можна точно сказати, що це досить нездорово».

«Жорстока Британія»

Ієн Кобейн пише книги про проблематичні сторінки британської історії. Одну з них він назвав Cruel Britania («Жорстока Британія») і розповідає в ній про причетність британців до тортур у наші часи.

Для наступного дослідження він вибрав назву The History Thieves («Крадії історії»), в якому стверджує, що оминання чорних сторінок історії – це не просто суспільне уподобання, а наслідок цілеспрямованих дій державної машини.

Уряд за урядом, стверджує він, працювали над тим, щоб замести «брудні сліди» і уникнути відповідальності.

Коли ми почали залишати колоніальні володіння, документи, які могли би осоромити уряд, знищували

«Коли ми почали залишати колоніальні володіння, – сказав Ієн Кобейн в інтерв’ю BBC, – то документи, які могли б осоромити уряд, знищували. Це робили відкрито в Делі і в Єрусалимі. Згодом – трохи прихованіше. У 50-х і на початку 60-х колоніальні адміністрації мали чіткі інструкції стосовно того, які саме документи і як треба знищувати».

Всупереч поетичному твердженню про те, що рукописи чи документи не горять, вони таки горіли. Їх також топили у морі. Частину документів забирали у Лондон.

Компенсація потерпілим

Жорстокість тих часів була розкрита на судовому процесі 2013 року у Лондоні, коли група колишніх учасників повстання «Мау-Мау» у Кенії домоглися відшкодування за знущання і тортури.

Завдяки виявленню таємних документів, які врахував суд, британський уряд був змушений виплатити 20 мільйонів фунтів компенсацій і просити пробачення.

Тодішній міністр закордонних справ Вільям Гейґ у парламенті визнав, що тисячі кенійців загинули у війні за незалежність від Британської імперії у 50-х і 60-х роках ХХ століття. Багато тисяч, точно не порахованих, зазнали знущань і катувань у британському полоні.

Вільям Гейґ

Вільям Гейґ

Ієн Кобейн вважає, що йдеться не просто про минуле: «У вересні 2014 року в британському парламенті прем’єр-міністр Камерон говорив про наміри Британії долучитися до війни в Іраку. Він заявив, що ми, британці – мирний народ. Але за останні 100 років британські військові майже постійно брали участь у якихось бойових діях у різних куточках світу. Кожного року наші солдати гинули. Такого не було з американцями чи росіянами, чи німцями, чи французами. Лише про британців можна сказати, що ми перебуваємо у постійному стані війни. Але, оскільки ми усього не знаємо і всього не розуміємо, то наш прем’єр-міністр може заявити, що британці – мирний народ, і ніхто не сміє йому заперечити».

Уроки для українців

Ієн Кобейн – один з тих, хто виступає проти самовихваляння і заплющування очей на незручну правду.

Олеся Хромейчук закликає і українців не дивитися на свою історію вибірково.

Проблема не в тому, чи ми позитивно подаємо свою історію, а в тому, чи достатньо критично

«Я не думаю, що у нас є брак знань «славних» сторінок історії. У нас є брак знань, крапка. Проблема не в тому, чи ми позитивно подаємо свою історію, а в тому, чи достатньо критично. Чи критично ми ставимося до ролі українського суспільства, населення України у власній історії. Я маю на увазі роль у Радянській імперії. Ми любимо обговорювати сторінки, де ми виступаємо як жертви, але не в інших ролях. Ми можемо так само говорити, чи має Шотландія вважати себе тільки підкореним народом, чи повноправною учасницею імперського проекту. Я думаю, що таке запитання треба ставити і в українському контексті», – пропонує Хромейчук.

Серед пропозицій: знайти і назвати українських виконавців московської політики Голодомору і з’ясувати повну роль українців в інших діях як Радянської імперії, так і інших державних утворень.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG