У рейтингу найбільш видатних людей всіх часів і народів на перше місце росіяни поставили Йосипа Сталіна. Друге місце розділили між собою президент Володимир Путін і поет Олександр Пушкін. Такими є дані опублікованого 26 червня опитування, проведеного соціологами російського аналітичного центру Юрія Левади. На четвертому і п'ятому місцях в рейтингу «видатних росіян» опинилися Володимир Ленін і Петро I. При цьому учасникам опитування було запропоновано самостійно обрати імена видатних особистостей та за бажання назвати кількох людей, тому сума всіх відповідей перевищує 100 відсотків.
В останні роки в Росії кількість людей, які позитивно ставляться до Сталіна, неухильно зростає, нагадує директор російського налітичного центру Юрія Левади, соціолог, доктор філософських наук Лев Гудков. Відкриваються музеї Сталіна, йому ставлять пам'ятники, багато політиків і громадських діячів знаходять політичні виправдання сталінським репресіям. Сам Володимир Путін у фільмі американського режисера Олівера Стоуна заявив, що вважає «надмірну демонізацію Сталіна» одним зі способів атаки на СРСР та Росію. В інтерв'ю Радіо Свобода Лев Гудков називає результати опублікованого дослідження як вражаючими, так і анітрохи не дивними:
Це цілком очікуваний результат. Давно вже було зрозуміло, що з приходом Путіна до влади почався процес ресталінізації
– Звичайно, я не вражений, це цілком очікуваний результат. Давно вже було зрозуміло, що з приходом Путіна до влади почався процес ресталінізації і повільного висунення цієї фігури на перший план як символу радянського часу. Надзвичайно важливим є те, що за цим стоїть. Усіляко робиться акцент на радянських успіхах, на тріумфі радянської системи. Це вкрай важлива річ, тому що вона реанімує всі уявлення про правильність централізованої влади, вертикального суспільного устрою і безвідповідальності влади перед населенням.
– Любов і захоплення Сталіним – це любов до жорстокого тирана, до того, що називається «чарівністю абсолютного зла»? Чи, навпаки, заперечення пекельної природи Йосипа Джугашвілі і сталінського СРСР, невіра в його злочини, небажання про них знати і віра в нібито хороше та велике?
– Швидше, це певний пієтет щодо величезної, містичної, сакралізованої влади.
– Те, що відбувається в Росії – це реакція народної маси на сигнали, які посилає влада, чи, навпаки, Кремль, пропагуючи все активніше сталінсько-радянські цінності, сам відгукується таким чином на якісь темні спонукання пострадянських людей, на їхні невисловлені запити?
Путінський режим і його дуже потужна система пропаганди звеличує Сталіна. Його реабілітація почалася з моменту приходу Путіна Сталін в 1989 році взагалі не входив до десятки вагомих імен
– Як завжди, ми маємо справу з певною взаємодією, хоча більш активна сторона – це путінський режим і його дуже потужна система пропаганди, яка, власне, і звеличує Сталіна. Його реабілітація почалася ж не сьогодні, а саме з моменту приходу Путіна. З 1999 року ми і фіксуємо зростання позитивного ставлення до Сталіна, визнання його позитивної ролі в історії країни. До цього Сталін, особливо в 1989 році, в момент першого дослідження, взагалі не входив до десятки вагомих імен. Навпаки, він завжди сприймався у вкрай негативному контексті: як садист, як кат, як диктатор, який завів країну в кризовий стан, в якому вона була наприкінці комуністичного режиму. Патологічна особистість цього тирана була основною причиною пояснень недосконалості радянської системи в момент перебудови.
– Буквально днями президент Росії Володимир Путін сказав, що Сталіна «надмірно демонізують». Він сам внутрішньо – сталініст, як Вам здається?
Путін – цинік без певних переконань. Запит на авторитарного лідера існує і посилюється в суспільстві. Сталін в цьому контексті – це емблематична фігура, відновлення самодержавства
– Я думаю, що Путін – цинік без певних переконань. Але він абсолютно свідомо відповідає на певні настрої в суспільстві і апелює до них. Він в цьому сенсі дійсно відчуває деякі речі. Не випадково ж він в одному з інтерв'ю німецькому журналісту сказав, що «я повинен бути таким, яким мене хоче бачити більшість народу». Запит на авторитарного лідера існує і посилюється в суспільстві. Сталін в цьому контексті – це емблематична фігура, відновлення самодержавства.
– Наскільки випадково сам Путін опинився на другому місці в цьому опитуванні?
Зараз же люди вважають, що вони ніколи не жили так добре в усій російській історії, як за Путіна
– Але саме так він і сприймається. До цього позитивне ставлення було до Леоніда Брежнєва. То була фігура застою, символ поміркованого достатку, гарантованого існування. І в ситуації кризи та розпаду інститутів радянської системи брежнєвська епоха сприймалася як ідеальна. Зараз же люди вважають, що вони ніколи не жили так добре в усій російській історії, як за Путіна. Зростання споживання, доходів, пропаганда, яка роздмухує антизахідні настрої, путінська демонстрація сили щодо решти світу – це сприймається як ознака сили і працює на масову свідомість. Але, підкреслю, що все-таки це периферійна свідомість, перш за все, так відповідали люди не дуже освічені, бідні, які залежать від держави, з одного боку, і молодь, яка не знає історії, яка вихована саме при Путіні.
– Говорячи просто, ті, хто Вам так відповідав, – самі по собі жорстокі люди?
Не можна сказати, що люди зовсім не знають про злочини Сталіна, про репресії та інше. 68 відсотків кажуть, що Сталін винен у загибелі мільйонів невинних людей. І ті ж 68 відсотків впевнені, що без Сталіна не було б перемоги у великій війні
– Запитання не зовсім до соціолога, але скажу: причетність до держави означає, що людина розділяє відповідальність і в державних злочинах. Швидше, йдеться про моральну глухоту і нерозуміння, нездатність до співпереживання, до усвідомлення того, що було в сталінські часи. Ось це мене вражає! Тому що не можна сказати, що люди зовсім не знають про злочини Сталіна, про репресії та інше. 68 відсотків кажуть, що Сталін винен у загибелі мільйонів невинних людей. І ті ж 68 відсотків впевнені, що без Сталіна не було б перемоги у великій війні. Коли ми їх запитуємо: «Чи можна визнати Сталіна державним злочинцем, раз він винен у смертях?», – то точно така ж більшість, понад 60 відсотків, кажуть: «Ні, не можна!». Ось ця сама колізія означає, що, визнавши Сталіна державним злочинцем, треба зробити наступний крок і визнати злочинною всю радянську систему. А це повне руйнування колективної ідентичності, що сама по собі масова свідомість не в змозі зробити!
Інших підстав для національної гордості і солідарності, відповідно, морального задоволення від цього, крім перемоги над нацизмом, немає
Експлуатація символіки, демагогія, особливо на темі Другої світової війни, звичайно, дуже важливі для населення. Тому що інших підстав для національної гордості і солідарності, відповідно, морального задоволення від цього, крім перемоги над нацизмом, немає. Ось все і крутиться навколо цього. І пропаганда експлуатує цю тему.
Я думаю, імітація сталінізму і часткове посилення репресій – ось що нас чекає при відновленні сталінського великого стилю. Це буде не повний стовідсотковий сталінізм. Але загалом ми рухаємося саме туди.
***
Опитування «Левада-центру» під назвою «Видатні люди» проводився в квітні 2017 року за репрезентативною всеросійською вибіркою міського та сільського населення, серед 1600 осіб у віці 18 років та старше в 137 населених пунктах 48 регіонів країни методом особистого інтерв'ю вдома у кожного респондента.
Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода
