Марія Томак (координаторка Медійної ініціативи за права людини)
У СІЗО №5 російського міста Краснодар вже понад місяць утримується 31-річний громадянин України Микола Дадеу. За останній час він встиг змінити кілька місць тимчасового тримання в регіоні. Спершу чоловік двічі поспіль затримувався за «адміністративками», але в липні «Октябрський райсуд» Краснодару обрав йому запобіжний захід вже у рамках кримінальної справи. ФСБ підозрює його у «сприянні організації «Правий сектор» шляхом надання засобів для забезпечення її діяльності». Саме так переклали мовою російського Кримінального кодексу діяльність українських волонтерів, які допомагають армії. Дарма, що миколаївські активісти стверджують, що Дадеу – аферист і армії всерйоз не допомагав. Російському суду, найімовірніше, це не завадить засудити громадянина України, створивши таким чином прецедент вироку за волонтерську діяльність.
На початку червня в локальних новоросійських і навіть деяких загальнонаціональних російських медіа розірвалася інформаційна бомба.
На запит «Дадеу правый сектор дети» пошуковик видає величезну кількість посилань, які істерично повідомляють про «ЧП» в російській провінції.
Із цих публікацій можна скласти орієнтовну картину того, яким чином український громадянин Микола Дадеу потрапив у фокус уваги ФСБ. Це сталося завдяки спостережливим громадянам Новоросійська.
Але про все по черзі.
Складна репутація
До арешту Миколи Дадеу в мережі вже було про нього чимало матеріалів, які дають уявлення про його репутацію в середовищі волонтерів Миколаєва та Одеси. Перечитавши ці пости, ви навряд чи подали б йому руку.
Наприклад, активісти одеського Майдану публічно звинувачували Дадеу в присвоєнні революційної каси. Він навіть коментував ці обвинувачення в інтерв’ю. Коментував, до речі, доволі непереконливо.
«Я буду розбиратися сам у цьому, саме за допомогою правоохоронних органів. Що казати зараз, треба розбиратися. Зараз відповідати на їхні претензії – це буде довго».
Коли я почала цікавитися думкою відносно Миколи Дадеу миколаївських волонтерів, діяльність котрих ні в кого не викликає сумнівів, то отримала шквал гнівних коментарів. Наприклад: «Була б тут Новоросія, він би і для Гіркіна гроші збирав… Він ліз в усі дірки і волонтерство для нього явно не було поривом душі», – написав мені у Фейбуці один із акаунтів.
Заради справедливості треба сказати, що принаймні кілька фото з передової в Дадеу справді є – наприклад, тут і тут, але мені не вдалося знайти жодної людини у волонтерському середовищі Миколаєва, яка б позитивно відгукувалася про цю людину.
Постраждалі є, проваджень – немає
Більше того, серед миколаївських волонтерів є люди, які вважають себе постраждалими в результаті дій Миколи Дадеу. Наприклад, Ірина Абрамова. Минулого літа вона звернулася до правоохоронних органів з повідомленням про правопорушення. За її зверненням 30 червня 2016 року слідчими ГУ Національної поліції в Миколаївській області до ЄРДР були внесені відомості щодо кримінального провадження із правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство). Про це свідчить витяг із ЄРДР, наданий мені Іриною. У фабулі сказано, що Дадеу «під приводом організації дитячого відпочинку… шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами на загальну суму 23 тисячі гривень».
Утім, з моменту подання заяви жодної інформації щодо розслідування, за словами Ірини, їй не надходило.
«Медійна ініціатива за права людини» звернулася із відповідним запитом до поліції Миколаївщини. Виявилося, що вищезгадане провадження було закрите ще у жовтні 2016 року «у зв’язку з відсутністю в діянні кримінального правопорушення». Що є особливо цікавим – у цій справі Миколі Дадеу був наданий статус свідка.
У листі за підписом начальника Слідчого управління ГУНП в Миколаївській області Вигівського згадується й інше провадження, в якому фігурував Дадеу. Воно було відкрите за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому). Ідеться про значно більш ранній період, лютий 2013 року, але у тій справі за Дадеу так само був визначений статус свідка, а саме провадження закрите, також у зв’язку «відсутністю в діянні кримінального правопорушення».
Окрім того, з інформаційним запитом ми звернулися також до органів прокуратури Миколаївщини, аби перевірити поширювану в мережі інформацію про те, що прокуратура області начебто також розслідує кілька кримінальних проваджень щодо Миколи Дадеу і навіть планує звернутися із екстрадиційним запитом до Росії. У відповіді прокуратури Миколаївської області ці чутки спростовуються. Щоправда, органом, який має повноваження направляти екстрадиційні запити, є Генеральна прокуратура України. До Генпрокуратури ми також направили запит, наразі очкуємо відповіді. Але якщо у поліції та прокуратури Миколаївщини немає жодних кримінальних проваджень, фігурантом котрих є Дадеу, то навряд чи були і запити на його видачу Україні.
Мабуть, саме тому і дружина Дадеу, про яку йтиметься нижче, і його адвокат Марина Дубровіна посилаються на наявність в заарештованого довідки про відсутність судимості в Україні, яку він завбачливо прихопив із собою, вирушаючи до Росії. До того ж, маємо факт вільного перетину кордону. Отже, серйозних претензій до Дадеу в українських правоохоронних органів не було.
За словами волонтерки Ірини Абрамової, поліція жодного разу не інформувала її про перебіг слідства, про вчинені слідчі дії. Так само її не повідомили про закриття кримінального провадження. Тобто справу закрили «по-тихому», що породжує ще більше сумнівів у добросовісності роботи слідчих органів.
До речі, волонтери, які стверджують, що впіймали на гарячому Дадеу минулого літа, опублікували в мережі деякі з його документів. Зокрема, посвідчення позаштатного радника колишнього голови ОДА Миколаївщини Миколи Романчука. Останній обіймав цю посаду у березні-липні 2014 року, а вже в статусі заступника керівника області прославився завдяки знайденим золотими злитками, антикваріату і зброї в тунелях, що з’єднують його маєток із будинками родичів.
З огляду на ситуацію, в якій опинився Дадеу сьогодні, термін за шахрайство в Україні здається не таким вже й негативним сценарієм. Якщо порівнювати його з перспективами відсидки в російській колонії за «злочин екстремістського характеру». Кримінальна справа Дадеу наразі розслідується Управлінням ФСБ по Краснодарському краю за сумнозвісною статтею 282.2 (організація діяльності екстремістської організації) в поєднанні із частиною 5 статті 33 (пособництво) Кримінального кодексу Росії.
«Дадеу М. П. підозрюється в здійсненні злочину екстремістського характеру, який характеризується значною громадською небезпекою», – зазначено у постанові «Октябрьського райсуду» Краснодару про обрання запобіжного заходу.
Політичний мотив у квадраті
Адвокат із Новоросійська Марина Дубровіна багатьом українським читачам може бути знайомою – вона представляла інтереси ув’язненого з політичних мотивів громадянина України Станіслава Клиха на етапі досудового слідства, а також у судах Грозного та Москви.
Марина жартує, що їй, мабуть, на долі написано мати справу з клієнтами, яких обвинувачують в участі в українських організаціях, які Росія визнала «екстремістськими».
У справі Дадеу слідство і суд якраз посилаються на рішення Верховного суду Російської Федерації від 17 листопада 2014 року «Про визнання українських організацій екстремістськими та заборону їхньої діяльності на території РФ». Саме те рішення, в яке вписані як обґрунтування заборони діяльності УНА-УНСО та «Правого сектору» «чеченська справа» проти Миколи Карпюка та вже згаданого Станіслава Клиха, а також «справа Сенцова». На момент листопада 2014-го у цих справах ще навіть не було винесено вироків, але факт «екстремістськості» суд уже вважає таким, що доведений.
По суті, переслідування Росією громадянина України за волонтерство (безвідносно до особистостей) із посиланням на рішення Верховного суду є політичним у квадраті: адже спершу ФСБ та Слідчий комітет фабрикували справи «кримської четвірки» та Карпюка-Клиха – в тому числі з метою криміналізувати діяльність «Правого сектору», а тепер на підставі цього документа вже «плодять» нові справи.
До речі, справа Дадеу – не єдиний подібний кейс. Інший приклад – справа Дениса Бахолдіна, яка, по суті, є частиною цієї ж історії та похідним рішення, винесеного суддею Верховного суду Романенковим.
Фактично, тепер будь-хто з українських волонтерів, діяльність котрого висвітлювалася в мережі, після перетину кордону Російської Федерації, може стати фігурантом кримінальної справи про «сприяння діяльності екстремістської організації».
Cherchez la femme
Навіть якщо звинувачення та прокльони в бік Миколи Дадеу з боку миколаївских волонтерів справедливі, дивує, що людина, яка була присутня на блокаді Криму та активно фотографувалася з українськими військовими в зоні АТО, зі спокійною душею поїхала до Росії. Переховуватися? Не найкраще місце для схрону. Та й навіщо – якщо в Україні проти Дадеу немає жодної справи?
У Новоросійську живе дружина Дадеу – Дар’я.
Телефоном вона мені розповідає, що познайомилися з Миколою близько 5 років тому. До приїзду в Новоросійськ у березні цього року Микола приїздив до Росії одного разу – влітку 2015 року, просити руки Дар’ї в її мами. 22 серпня мине два роки із моменту їхнього весілля. Пара одружувалася в Миколаєві.
Саме серпнем 2015 року, до речі, датуються останні дописи на сайті «Укрволонтерпром», засновником котрого є Дадеу і який фігурує в матеріалах його справи в Росії.
«Хлопці, це перший і останній збір в серпні місяці для розвідників, у зв’язку з моїм весіллям і підготовкою до нього… На розвідку потрібно 23725», – ідеться в новині.
Чи не вважав Дадеу для себе небезпечним переїзд до Росії? «Мабуть, що ні – раз поїхав», – дещо роздратовано відрізає Дар’я. Жінка пояснює, що вона категорично відмовилася жити в Україні, оскільки в Новоросійську в неї «син від першого шлюбу та бабуся, яка не бачить на одне око та потребує догляду», тому вона поставила чоловікові умову, що житиме виключно в Росії. І він погодився до неї переїхати.
Дадеу перетнув кордон 30 березня цього року, був тимчасово зареєстрований у квартирі мами Дар’ї. Дозволений термін перебування в Росії у чоловіка завершався 28 червня. Він планував з’їздити в Україну, аби поновити строки перебування, та одразу по поверненні до Росії подаватися на отримання посвідки на проживання. Але не встиг. У першій половині червня відбувся його перший адміністративний арешт. Відтоді місця несвободи він не залишав.
Два адміністративних арешти, один кримінальний
Марину Дубровіну як захисника залучила саме дружина Миколи Дадеу Дар’я. Марина виявилася єдиним адвокатом у Новоросійську, яка погодилася вступити у справу. До завершення досудового слідства захисник не має права розголошувати подробиці справи, може говорити виключно про інформацію, яка була оприлюднена в суді при обранні запобіжного заходу.
Притягнути до відповідальності Дадеу намагаються за розміщення на сторінці створеного ним ресурсу «Укрполонтерпром» оголошень про збір допомоги учасникам блокади Криму.
Підозрюваний не визнає своєї провини в інкримінованому йому «пособництві в екстремізмі», але визнає, що повідомлення з проханнями про допомогу розміщував.
Статті кримінального кодексу з’явилися в справі Миколи не відразу. Спершу було два адміністративних арешти.
Перший – 13 червня цього року – за начебто образу слідчого, який проводив із ним бесіду. На розмову до органів внутрішніх справ Новоросійська українця викликали після появи в мережі публікацій спостережливих громадян, які повідомили про появу в місті невідомого «українського нациста», який із блогословення міської державної адміністрації займається дозвіллям місцевих дітей.
Справа в тому, що по приїзді до Росії Микола Дадеу разом із дружиною створили «ініціативну групу «Друзі» та провели кілька розважальних заходів для дітей – походи в кінотеатр, поїздки на картинг. Далі щось пішло не так – чи то знову спливли якісь підозри в махінаціях, чи то фінансована місцевою владою організація приревнувала до бурхливої діяльності нової невідомої ініціативи, але в результаті інтернет-юзери почали проводити своє власне розслідування того, хто такий Микола Дадеу.
Так, на новоросійських сайтах з’явилися заголовки капслоком про новоросійських дітей в руках «українського нациста». Розгнівані мешканці Новоросійська вимагали реакції місцевої влади, яка, «не перевіряючи кому довіряє дітей», надала автобус Миколі Дадеу для проведення дитячої акції. До речі, судячи з публікацій в інтернеті, відповіді від адміністрації місцеві активісти так і не дочекалися. Натомість – сайт від гріха подалі просто «почистили» від провокаційної новини.
Можливо, і в адміністрації полетіли голови, але от із Дадеу абсолютно точно почали «щільно» працювати. Бесіда у райвідділку, перший арешт, розмови з ФСБ, а за тим відразу і другий адміністративний арешт від 28 червня – начебто за дрібне хуліганство. За кілька днів до його завершення Дар’ї зателефонували слідчі ФСБ та повідомили, що 10 липня Миколу вивезли з Новоросійська до Краснодара. Того ж дня «Октябрський райсуд» призначив йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місці. Апеляцію Краснодарський крайовий суд відхилив.
Окрім того, ще до появи кримінальної справи з орендованої квартири, в якій жило подружжя, був вилучений комп’ютер Миколи. Як пояснили слідчі, для проведення експертизи. При цьому, Дар’ї не було надано жодного документа про вилучення майна. Ноутбук досі не повернули. Так само без жодних санкцій оперативники прийшли з обшуком до квартири тещі, де був тимчасово зареєстрований Дадеу.
Ці дії силовиків Дубровіна вважає незаконними, а обидві «адміністративки» – «липовими».
«Правоохоронці, які в нас займаються протидією екстремізму, взагалі вважають, що в них – розв’язані руки», – коментує адвокат.
За інформацією захисника, насильство до громадянина України майже не застосовувалося, «тільки пара ударів під час допиту». При цьому, щонайменше 4 рази під час допитів Дадеу спецслужби застосовували поліграф.
Станом на 13 серпня український консул Миколу Дадеу ще не відвідував.
Згідно з прогнозами Марини Дубровіної, слідство триватиме щонайменше півроку. Захисник побоюється, що «екстремістська стаття» 282.2 може бути тільки початком.
«Знайти у вилученому ноутбуці можуть що завгодно», – каже вона. Наприклад, може вилізти боком участь Миколи Дадеу в Майдані в Одесі. Від зими до подій 2 травня – недалеко. І чим страшнішою буде історія в обвинувальному висновку – тим краще для ФСБ, тим більше шансів заробити бонуси за знешкодження небезпечного екстреміста.
Невиправдані очікування
Коли я запитую Дар’ю про звинувачення в шахрайстві, які звучать на адресу її чоловіка в Україні, коментувати цю тему вона відмовляється. Але стверджує, що в Миколи не було великих сум коштів, інакше він би вже мав «і порші, і машини».
«Він дуже любить дітей, у нього дуже добре серце», – запевняє дружина, яка після одруження взяла прізвище чоловіка.
Каже, що Микола їй дуже допоміг, коли вона лишилася самотньою з дитиною на руках, «в моральному, духовному плані, витягнув із депресії, привів до церкви». Яка саме церква – Дар’я говорити не хоче, уточнює тільки, що йдеться про протестантську конфесію.
До речі, Микола Дадеу подеколи позиціонував себе ще й як капелан.
Я не перевіряла правдивість цієї інформації, статуси свідка і закриті «за відсутністю в діянні кримінального правопорушення» справи у мене так само викликають сумніви. Але, судячи з тих матеріалів, які доступні нам сьогодні, зокрема вищенаведеної постанови суду, переслідування Миколи Дадеу в Росії, на мій погляд, є політично мотивованими.
Підозрюю, що багато хто буде не в захваті від такого висновку. І в цьому є проблема. Якщо людину незаконно переслідують у Росії, а особливо, якщо ці обвинувачення зумовлені політичними мотивами або пов’язані з подіями останніх років та збройною агресією проти України, – ми чомусь неодмінно вважаємо, що об’єкт переслідування – святий і безгрішний, його треба канонізувати, ставити йому пам’ятники, називати на його честь дітей і обов’язково колись проголосувати за нього на президентських виборах. Розчарую. Факт політичного переслідування особи або її незаконного утримування не означає, що людина не може бути причетна до інших правопорушень, зраджувати дружині, бути двоє(троє)женцем, алкоголіком, неробою та покидьком, мати «якісь не такі» погляди. Мене, наприклад, свого часу вразила одна зі звільнених заручниць незаконних збройних формувань із виразно гомофобними поглядами, які більше личать так званій «ДНР» («ДНР» – організація, яка визнана в Україні терористичною – ред.), аніж європейській Україні; а політв’язень Андрій Коломієць досі є фігурантом кримінального провадження в Україні. Але все це не робить політичне переслідування чи утримування в заручниках – законним, і не звільняє Україну від зобов’язання вживати всіх доступних законних заходів для звільнення таких осіб.
Марія Томак – координаторка Медійної ініціативи за права людини
У тексті збережено виділення, зроблені автором
