Сенцов і Кольченко в тюремному вакуумі: як допомогти кримським політв'язням у Росії

6 лютого російська правозахисниця, журналістка Зоя Свєтова повідомила, що отримала лист від кримського політв'язня Олега Сенцова. Зараз він перебуває у виправній колонії №8 «Білий ведмідь» у місті Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу Росії та має проблеми зі здоров'ям, повідомила Свєтова. За її словами, Олег Сенцов «читає по дві книжки на тиждень, вивчив англійську» й просить писати йому листи, хоча відповідати на них зможе рідко.

Зоя Свєтова розповідає, як їй вдається підтримувати зв'язок з Олегом Сенцовим.

‒ Він пише мало, скупо. Зв'язок підтримуємо через електронну пошту: співробітники ФСВП дають йому мої листи, а потім сканують для мене відповіді. Я замовила дзвінок, вдалося також телефоном поспілкуватися. Все це я спробувала передати в своєму пості в Facebook. Олег пише, що нічого не відбувається, все як і раніше, він багато читає, отримує «Новую газету». У колонії всі ув'язнені час від часу дивляться телевізор, отримуючи цю дозу пропаганди. З приводу здоров'я в Олега є занепокоєння, але лікарі сказали, що нічого страшного у нього немає, дали якісь таблетки. Клімат там дійсно дуже важкий, і в не звиклих до нього людей, наскільки я знаю, можуть розвинутися серцево-судинні захворювання. Від побачень Олег, мабуть, відмовляється сам ‒ він не хоче, щоб приїжджали родичі. Як мені здалося, настрій у нього досить песимістичний.

Український правозахисник, координатор проекту «Без кордонів» Максим Буткевич вважає, що Кремль чекає хорошої політичної пропозиції для звільнення українських політв'язнів.

‒ На жаль, про Олега останнім часом надходило мало новин. Сказати, що колонія в місті Лабитнангі відірвана від цивілізації ‒ нічого не сказати. Це фактично край землі. Там дуже суворий заполярний клімат, жорсткий режим. Наскільки я пам'ятаю, правозахисники вже намагалися оскаржити утримання кримчан у подібних умовах, але безуспішно. На мій погляд, для Кремля Олег Сенцов, Олександр Кольченко та інші українські політв'язні ‒ просто «обмінний фонд», щоб потім повернути з України своїх диверсантів або отримати якісь міжнародні преференції на кшталт пом'якшення санкцій. Ми вже бачили звільнення Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза, політичні умови якого ми досі не знаємо. Очевидно, Кремлю щось потрібно було від Туреччини. Попереду Чемпіонат світу з футболу ‒ можливо, Росія зробить якісь кроки.

Максим Буткевич нарікає, що підтримати політв'язнів, що перебувають у російських в'язницях, з України досить складно.

‒ На жаль, листування з України дуже ускладнене, тому цим легше займатися російським правозахисникам. Нещодавно надійшов лист від Олександра Кольченка. Він пише, що намагається утримувати себе в нормальному психологічному стані, багато читає. Просить не надсилати посилки, бандеролі, тому що при суворому режимі їх можна отримувати тільки раз на три місяці. Краще зарезервувати цю квоту для чогось дійсно потрібного. Олександр просить писати йому, розповідати про новини чи навіть просто про своє життя на свободі, але не обіцяє відповідати, адже життя в колонії, за його словами, вкрай бідне на події. Очевидно, у нього інформаційний голод.

Мати Олександра Кольченка Лариса Кольченко хвилюється насамперед за здоров'я сина.

‒ Я була в Саші в жовтні. Стан його здоров'я погіршився, він дуже схуд від поганого харчування та умов утримання. Але він, як завжди, ні на що не скаржиться, не падає духом. Хотів влаштуватися на роботу, щоб час швидше проходив, але йому відмовили. Саша не втрачає часу дарма: займається самоосвітою, вивчає англійську мову, відповідає на листи. Те, що йому пишуть, дуже його підтримує.

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії