Що таке кіберспорт та як ця культура розвинена в Україні

Коли мова йде про спорт, то людина за комп’ютером – навряд чи є першим, що спадає на думку. Але тут не слід квапитися із висновками. На відміну від поширеної уяви, кіберспорт – це не просто «стрілялки», а фундаментальний елемент сучасної цифрової культури. Сьогодні кіберспорт навіть можна вивчати в університеті, а робочих місць в галузі з’являється все більше.

Призові фонди міжнародних чемпіонатів з кіберспорту досягають мільйонів доларів, у той час як сама онлайн трансляція змагань збирає біля моніторів мільйони глядачів. Що робить «цифровий» спорт таким популярним, як ця культура розвинена в Україні, та які існують можливості працевлаштування у цій сфері, навіть якщо ви не граєте?

Що таке кіберспорт?

Кіберспорт – змагання з відеоігор – це вид спортивної активності, в якій гравці розвивають і тренують як розумові, так і фізичні навички. Молоді гравці формують команди та змагаються за призові фонди, що можуть досягати величезних сум. Річний дохід гравців при цьому може складати сотні тисяч доларів, враховуючи спонсорство та призові виграші, і тим паче призові фонди зі змагань.

Згідно із дослідженнями, дедалі більше людей надають перевагу перегляду змагань з кіберспорту, ніж традиційного, а самих кіберспортсменів деякі науковці прирівнюють до «справжніх атлетів».

Що викликає такий інтерес?

Здавалося б, одна справа – грати в гру, але й попит на перегляд професійних чемпіонатів досить високий. Хоча й сама гра проходить в цифровому світі, масштаб міжнародних чемпіонатів може бути вражаючим: «стадіони» не менші за футбольні, а онлайн трансляції збирають біля екранів мільйони глядачів.

В інтерв’ю Радіо Свобода Олексій Бафадаров, коментатор компанії Starladder, яка займається організацією кіберспортивних турнірів, пояснив, що такий високий інтерес до кіберспорту обумовлений тим, що людям подобається дивитися, як хтось робить щось краще, ніж вони самі. «Молоді кулінари дивляться, як на YouTube Ґордон Ремзі готує та намагаються навчитися. Так само ми граємо та дивимося, як грають найкращі», – зауважив 24-річний Бафадаров.

Як і в традиційному спорті, людям подобається спостерігати в першу чергу за змаганнями, і з часом в людей з’являються кумири та улюблені команди, за якими цікаво спостерігати, зауважує коментатор.

Розвиток технологій, таких як стрімінгові сервіси, дозволяє масовий перегляд змагань, і з більшим залученням спонсорів, інвестицій та сучасних цифрових можливостей, кіберспорт стає дедалі більш привабливим.

В Україні висока культура кіберспорту та сильні гравці

В Україні кіберспорт хоча й поки що статусу офіційного не отримав, в цьому плані «у нас з цим все дуже й дуже добре», наголошує Бафадаров.

Сама культура, за його словами, розвинена досить широко: в Україні часто проходять великі турніри, компанія Valve, яка створила Dota 2 та Counter-Strike, провела великий турнір Major. До цього в київській «Кіберспорт арені», наприклад, пройшов перший в історії Minor по Dota 2, що Бафадаров вважає історичною подією.

Та й сама компанія Starladder, яка вже не один рік поспіль проводить кіберспортивні змагання в дисциплінах Dota 2, CS:GO та Hearthstone в Україні, одна з найдавніших організацій по кіберспорту та існує понад 10 років.

Деякі українські команди та гравці відомі своїми успіхами на весь світ. Наприклад, заснована ще у 2009 році організація NaVi виграла чимало престижних міжнародних нагород. Вже в 2010 році NaVi виграли три основні турніри з кіберспорту: World Cyber Games, the Intel Extreme Masters, Electronic Sports World Cup. А вже через рік вони перемогли у турнірі The International з дисципліни Dota 2 та отримали мільйон доларів.

Команда відома на весь світ та регулярно бере участь в найбільш престижних чемпіонатах світу з кіберспортивних змагань.

29-річний українець Данило Ішутін, який грає за NaVi (Dota 2), не так давно отримав нагороду Great Gamers Award за видатні досягнення в кіберспорті.

Спорт чи не спорт – ось в чому питання

Коли мова йде про спортсмена, людина за комп’ютером навряд чи перше, що спадає на думку. Погляди на те, чи вартий кіберспорт того, щоб прирівнювати його до традиційного, різняться.

Та німецькі вчені переконані: професійні кіберспортсмени насправді є «справжніми атлетами». Професор Університету спорту Німеччини Інго Фробьозе наголошує, що для того, щоб перемогти опонента, професійні гравці мають володіти не лише виключними руховими навичками, але й високим рівнем розуміння тактики гри, йдеться в Deutsche Welle.

«Вимоги цього спорту такі ж високі, як і вимоги в інших видах спорту, якщо не вищі», – пояснює вчений.

Кіберспорт потребує високої координації між руками та очами, при цьому задіяні різні ділянки мозку. Пульс гравців часом досягає 160-180 ударів за хвилину – так само, як у тих, хто біжить марафон, а рівень кортизолу – гормону стрессу – такий самий, як і у водія гоночного автомобіля, зауважує Фробьозе.

Як повідомляє британське видання The Guardian, кіберспорт додали в офіційну програму спортивних Літніх азійських ігор 2022 року, що пройдуть в Ханджоу в Китаї, і багато хто вірить у те, що це лише питання часу, коли його нарешті всі визнають спортом у класичному розумінні.

На думку Бафадарова, прирівнювати кіберспорт, наприклад, до ранкових вправ чи походу в тренажерний зал не можна, але якщо говорити про змагальний процес, то це має сенс.

«Це все ж більше розумова боротьба та боротьба моторики, – вважає експерт, – тобто, це не традиційний спорт, в якому людина має бути неймовірно сильною фізично».

Німеччина, наприклад, стала однією з останніх країн, які вирішили визнати кіберспорт спортом.

Кіберспорт в університеті

Із поширенням кіберспорту, деякі школи та університети вирішили зробити його частиною навчального плану, і навіть пропонують стипендії.

Наприклад, в Колумбійському коледжі, поруч із «традиційними» спортивними командами існують і команди з кіберспорту.

Університет Лестера в Англії влітку оголосив про новий курс із вивчення кіберспорту у партнерстві з кіберспортивною лігою ESL. Як зазначає сам університет, «цей курс, який є першим у своєму роді, допоможе студентам отримати знання в розробці послуг для кіберспорту, надаючи їм практичний доступ до даних від спеціалістів у галузі, що надасть їм унікальну перевагу в працевлаштуванні у секторі».

Кар’єра в кіберспорті: гравцем бути не обов’язково

Як пояснює Британська асоціація кіберспорту, ця сфера загалом досить широка, і якщо вона приваблює – бути професійним гравцем не обов’язково. Організація зазначає, що є помилковим твердження, коли кажуть, що кіберспорт є «тратою часу». Насправді ця сфера пропонує ціле різноманіття робочих місць.

Окрім професійного геймера, є багато вакансій для організаторів подій, агентів, економістів та статистів, девелоперів, менеджерів з продажу, журналістів, PR-менеджерів тощо. Якщо подобається кіберспорт – то варіантів, як залучити себе, багато.

Бафадаров, наприклад, почав коментувати гру Dota 2 із 2015 року. До цього він з дитинства захоплювався відеоіграми, але в університеті вивчав інженерію та працював за спеціальністю якийсь час.

Коментатор зауважує, що якщо кар’єра в сфері кіберспорту дійсно приваблює, головне – мати мрію, і йти до неї: «Зараз в інтернеті завжди можна поспілкуватися з ким завгодно: написати і мені, й іншим людям зі сфери. Якщо ти викладеш все доступно, я думаю, тобі дадуть відповідь».

Якщо зайти на офіційну веб-сторінку кіберспортивної організації FlipSid3 Tactics, в розділі «кар’єрні можливості» є вакансії графічного дизайнера, контент менеджера, відео-редактора. Работодавець обіцяє бонуси та білети на змагання.

Ігровий розлад?

У січні 2018 року Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила про внесення в проект 11-го видання міжнародної класифікації хвороб так званого ігрового розладу.

Тобто, якщо людина проводить надмірний час за іграми – це, на думку організації, може свідчити про розлад, «як модель ігрової поведінки (при грі в цифрові ігри або відеоігри), що супроводжується порушенням контролю за грою, відведенням грі все більшого пріоритету в порівнянні з іншими видами діяльності до такої міри, що їй віддається перевага перед іншими інтересами і повсякденними заняттями, а також продовженням або інтенсифікацією ігрової діяльності, незважаючи на появу небажаних наслідків».

Але якщо ви витрачаєте багато часу на комп’ютерні ігри, це ще не означає, що ви маєте розлад. Організація попереджає: поведінка людини все ж має відрізнятися достатнім ступенем тяжкості, щоб спричинити «значні порушення в особистій, сімейній, соціальній, освітній, професійній та інших важливих функціональних ділянках». Більше того, зазвичай такий розлад має спостерігатися протягом не менше ніж 12 місяців.

Попри розповсюджені думки, ігровий розлад має невелика кількість людей, зауважує ВООЗ, але слід уважно ставитися до того, скільки часу людина проводить за іграми та чи впливає негативно таке хобі на інші сфери її життя.