Нещодавно відбулася історична експедиція по містах, містечках і селищах, які у XVII-XVIII століттях були центрами козацьких полків Гетьманщини. Про історичну спадщину Лівобережжя Радіо Свобода поговорило з учасником експедиції, істориком і радіоведучим Олександром Алфьоровим.
– Було щонайменше 10 лівобережних полків. Але деякі полкові міста, як Стародуб, тепер не в Україні.
Новгород-Сіверський – сотенне місто Стародубського полку, який замінив нам Стародуб
– Стародуб нам не вдалося відвідати. За п’ять днів експедиція відвідала 10 міст. На кожний день ми запланували два міста.
Стартували з Києва, але центр Київського полку знаходився у місті Козелець, тож ми відвідали його, потім Чернігів. Потім у нас була поїздка у Новгород-Сіверський – сотенне місто Стародубського полку, який замінив нам Стародуб.
Експедиція складалася з восьми людей, дехто з нас – учасники АТО, тому в Росію нам їхати просто неможливо. Тож ми відвідали Новгород-Сіверський, а потім Ніжин, Лубни, Прилуки, Переяслав, Полтаву, Миргород, Гадяч. Також ми заїхали у Великі Сорочинці, тоді просто Сорочинці, де був певний час центр Миргородського полку, коли там був Данило Апостол.
– Адміністративним центром Київського полку був Козелець, деякий час центром Стародубського полку був Новгород-Сіверський; Миргородського – Сорочинці, Лубенського – Ромни, Переяславського – Вороньки. Чому полк називався одним містом, а адміністративний центр був у іншому?
– Це складна історія утворення полків та їхнього керування. Зокрема, в Києві були настільки гонорові місцеві мешканці, що вони навряд чи дозволили б козакам рівноправ’я в їхньому місті. Водночас у Києві була московська залога, яку козаки за гетьмана Виговського невдало штурмували. Тож були усі передумови, що у Києві Київський полк почував би себе некомфортно. Зрештою, Київ мав перейти до Польщі, згідно з польсько-російським Андрусівським перемир’ям.
– Але все-таки не перейшов. А щодо інших тимчасових центрів – чому Сорочинці чи Ромни?
Сорочинці – це не тільки Гоголівська спадщина і ярмарки. Хто приїде туди – побачить залишки справжніх козацьких валів, відкриті до цього часу підземелля
– Сорочинці були династичним містом полковників миргородських. Сорочинці – це не тільки Гоголівська спадщина і ярмарки. Сорочинці унікальне місто. Хто приїде туди – побачить залишки справжніх козацьких валів, відкриті до цього часу підземелля. Вони заблоковані, але метрів 30 можна пройти по мощеному цеглою підземному ходу, який має цікаві повітропроводи.
– Із Сорочинцями у нас асоціація, що це велике село з великим ярмарком. А звідки ж там підземелля?
– Данило Апостол, гетьман, і перед тим полковник миргородський зробив там свій замок. Апостоли розбудували там свої маєтності. У часи Гетьманщини Сорочинці не поступалися Миргороду за населенням, укріпленнями. Це справді був центр, можна порівняти як на 50 років раніше Ярема Вишневецький виїхав з Вишнівця і заснував свою столицю у Лубнах. Вона мала настільки потужний оборонний комплекс, що козаки, коли брали Лубни, мали знищити його, щоб захопити місто.
– Козаки на початку Хмельниччини багато чого знищили. Лубни – це столиця володінь князя Яреми Вишневецького у першій половині XVII століття. До речі, у XVII-XVIII століттях на Лівобережжі було цілих три козацьких столиці: спочатку це був Гадяч, потім Батурин і Глухів. Якщо взяти весь цей комплекс полкових міст і столиць, де, на вашу думку, варто побувати? Що б ви запропонували відвідати в першу чергу?
– Якщо їхати з Києва, то це однозначно Козелець-Чернігів або Козелець-Батурин. Водночас у нас дуже не розвинутий напрямок Глухова, бо він відносно далеко.
У Козельці залишилася двоповерхова полкова канцелярія – прекрасна архітектурна пам’ятка. У ній зараз бібліотека, яка тримає ці стіни. Також там садиба Дараганів із вежею і в’їзною брамою.
– Козелець ніби й маленьке містечко, але там дуже величний собор, збудований за гетьмана Кирила Розумовського, відомим архітектором Квасовим. Здається, гетьман туди імператрицю возив.
– Брат гетьмана Олексій Розумовський возив туди свою дружину – російську імператрицю Єлизавету Петрівну.
Якщо їхати просто так подивитись, то неймовірні краєвиди в Гадячі: там величезна замкова гора, залишки укріплень, валів.
– Гадяч був столицею за гетьмана Брюховецького. Там на місці цього замку зараз навчальний заклад, здається, пов’язаний із бджільництвом.
Брюховецький офіційно переслідував відьом в Україні, після певної трагедії у сім’ї
– Навчальний заклад, там і залишилися певні садиби. Але варто згадати постать Брюховецького. Це гетьман, який офіційно переслідував відьом в Україні, після певної трагедії у сім’ї. Він із чистою вірою, що є відьомські закляття, страчував відьом. Оповідання «Конотопська відьма» – це про Гадяч насправді, в такому колоритному зображенні. Тому, як буваєте в Гадячі, згадуйте, що це не тільки гетьманська столиця, а місто, де полювали за жінками.
– Це єдиний в історії Гетьманщини такий випадок, коли спалювали відьом?
– Єдиний зафіксований. Але якщо Гоголь писав про свої певні відьомські знання, то на відьом полювали постійно. Просто тут офіційно володар держави полював на жінок.
У містах на території Гетьманщини ми часто бачимо давньоруське поселення, вали, які козаки використовували в якості своєї фортеці
Також у Гадячі є три підземні ходи з часів Гетьманщини, вони різні за побудовою: є пробиті у глиняній породі, як київські Лаврські печери, є цегляний, а є з дерев'яними накатами. Останні підземні ходи датуються, здається, серединою XVIII століття. Вони до цього часу відкриті, але їх нормально не досліджують. Провалля у самому Гадячі іноді трапляються. Але перші підземні ходи Гадяча, як і в інших містах, це залишки давньоруської фортифікації. У містах на території Гетьманщини ми часто бачимо давньоруське поселення, вали, які козаки використовували в якості своєї фортеці.
У Переяславі є залишки такого валу 19 метрів заввишки, а ширина рівчака понад 30 метрів. Там козаки сіли в давньоруську фортецю. Вони її відновили й це була неймовірна за своїм розмахом фортифікація. Переяслав був третім містом Русі. Це була достатньо велика потужна фортеця, і козаки її відновлювали.
– Що ще порадите побачити?
– Достатньо потужно виглядає Ніжин. Це місто необхідно відвідати, бо ми його зовсім не знаємо або знаємо виключно за якимись ніжинськими огірками, чи завдяки грецькій колонії.
– Ця грецька купецька колонія й забезпечила у значній мірі архітектурну своєрідність Ніжина.
Ніжин, як полкове місто – унікальний, там залишилися будівлі, церковна архітектура унікальна. Є будинки зі своїми легендами про чорних вдів і відьом
– Так. І Ніжин, як полкове місто – унікальний, там залишилися будівлі, церковна архітектура унікальна. Є будинки зі своїми легендами про чорних вдів і відьом. У Ніжині ці моменти зафіксовані. Ніжин досі не став туристичною перлиною, бо з певних причин затьмарений відновленим Батурином.
– Але в Батурині мало автентики. Там збудували історичний макет у натуральну величину. А у Ніжині збереглися саме автентичні будівлі.
– Так, величезна автентика і залишки оборонних укріплень, церковні комплекси. Тому туди варто поїхати однозначно.
І взагалі говорячи про маршрут Гетьманщини, ми у цій експедицій мали кілька цілей. Перша – історична, об’єднати фізично маршрутом усі ці міста. Друга – просвітницька, ми із собою возили виставку артефактів козацької доби. Третя ціль – сакральна: у кожному полковому місті ми просили священиків Київського патріархату здійснити панахиду по гетьманах і полковниках цих міст. Четверта – ми брали із собою квадрокоптер і знімали з висоти пташиного лету усі залишки козацької доби.
– Досліджуючи ці залишки ви зіштовхувались із чимось недослідженим, таємним? Що вас вразило?
– Безперечно. Наприклад, у Полтаві знайти козацький вал змогли тільки завдячуючи директору музею, який показав нам шість метрів залишків історії: забудований у ХІХ сторіччі якимось сараєм зберігся невеличкий пагорб – залишки валу.
Виявляється, перший поверх, який заштукатурений – це кам’яниця 1670-1680 років!
А в Новгород-Сіверському місцеві краєзнавці показали будівлю Пенсійного фонду із сучасної білої цегли і поштукатуреним цоколем. Виявляється, перший поверх, який заштукатурений – це кам’яниця 1670-1680 років!
– Це радше не таємниці й загадки, це занедбаність пам’яток. А щось недосліджене, потаємне?
Існує багато переказів – у кожному місті є певні місця сили, енергії, розповідають про привидів, які з'являються у замкових місцях
– Підземелля. У кожному полковому місті нам говорили про те, що провалюється земля, показували підземельні маршрути. Існує багато переказів – у кожному місті є певні місця сили, енергії, розповідають про привидів, які з'являються у замкових місцях. Ці речі треба піднімати й на туристичних маршрутах розповідати. Бо насправді є величезний фольклорний матеріал. Є загадки, пов’язані з самими цими місцями. Про це треба говорити. Легендам потрібно дати нове життя.
– З ваших слів я зрозумів, що підземелля у більшості міст занедбані. Наскільки дорого їх відновити і наскільки привабливими вони можуть стати туристичними об’єктами?
– У нас на дорогах нема стрілочки, наприклад, «Лубни – полковий центр козаччини» або «Центр Яреми Вишневецького». Починати треба з таких табличок. Наприклад, ми хочемо заїати у Качанівку, де маєток, який належав Тарновському, то вказівників немає. Траса гола.
Треба починати з дорожньої інфраструктури. Тоді почнуть відкривати підземелля, почнуться реконструкції, реставрації. Те, що здійснив Віктор Ющенко, коли відновив Батурин, це невеличкий фрагмент нашої історії.
– У Батурині стараннями Ющенка відновлений палац Розумовських, збудована цитадель. А наскільки Глухів зберігся?
– Глухів зазнав кілька колосальних пожеж. Глухів достатньо потужне культурне місто, в яке потрібно так само вкладати гроші. Залишилися церкви часів Гетьманщини, залишилася в’їзна брама. Але, як козацька столиця, Глухів занедбаний. Може Мішель Терещенко, чинний міський голова Глухова, якось приверне увагу.
– Чи достатньо в полкових містах і козацьких столицях місцевого ентузіазму, щоб цим займатися? І чи є інтерес у людей з Києва, які займаються туристичним бізнесом, якось це розвивати?
– У кожному місті є свої ентузіасти краєзнавці, які намагаються утримувати це інформаційне поле: друкують книжечки, проводять конференції. Є потужні краєзнавчі осередки, наприклад, як Новгород-Сіверський.
– Чи готовий хтось у це інвестувати?
– Думаю, що ні, тому що великих грошей відразу на цьому не заробиш.
