Сто років тому, в ніч із 21 на 22 квітня 1920 року, у Варшаві був укладений договір між Польською державою та Українською Народною Республікою. Інколи його називають «Пакт Пілсудського-Петлюри», хоча вони документ і не підписували. Ця угода значною мірою зумовила подальший перебіг подій у 1920 році. Якщо коротко, то українці та поляки домовилися спільно діяти проти більшовицької Росії. На той момент, хоч більшовики й перемогли у громадянській війні, ще залишалися клаптики антибільшовицької, білогвардійської Росії.
А більше про цю угоду, як її уклали та які це мало наслідки, Радіо Свобода поговорило з істориком Артемом Папакіним.
– Про що навесні 1920 року домовилися польський очільник Йозеф Пілсудський і український – Симон Петлюра?
– Вони домовилися про спільну боротьбу проти більшовиків.
З українського боку, це була остання спроба домогтися незалежності: спираючись на союзників-поляків, звільнити українські території від Червоної армії й відновити владу Української Народної Республіки.
З боку Польщі, це була спроба перемогти головного ворога – Червону армію, з якою поляки воювали на той час вже понад рік. Українці були союзниками, які мали допомагати їм на своїй землі боротися проти більшовиків.
За польською федералістичною концепцією Пілсудського, Україна мала стати однією з держав, які б відмежовували Польщу від Росії
Полякам треба було розбити Червону армію, щоб встановити якомога вигідніший мир. За польською федералістичною концепцією Пілсудського, Україна мала стати однією з держав, які б відмежовували Польщу від Росії, хоч би якої – червоної, білої чи демократичної. Тобто Польща не хотіла мати з Росією спільного кордону.
І Україна могла виступити таким союзником або буфером, який відмежував би Польщу від Росії. Угода була для обох сторін вигідна, тому що мала одну мету – боротьбу з більшовиками. Але різнилися вже наступні цілі цієї боротьби. Для України це була незалежність, а для Польщі – відсунути Росію від своїх кордонів.
– Як правило, міждержавні угоди укладаються очільниками держав або значними високопосадовцями. Чому в цьому випадку угоду підписали не перші особи, а представники зовнішньополітичного і військового відомств? І чому ця угода була таємною?
– На той час міжнародна ситуація не дозволяла Польщі відкрито підтримувати Україну. Ще з 1919 року йшли контакти між Польщею та УНР, які відбувалися на рівні представників міністерств закордонних справ, особистих емісарів Пілсудського та Петлюри. І врешті вона призвела до того, що до Польщі приїхала місія на чолі з виконувачем обов’язків міністра закордонних справ Андрієм Лівицьким, який підписав цей договір.
Польща сама була країною з невизначеними кордонами, підтримка держав Антанти не була однозначною
Договір був таємний, тому що це для Польщі було промацування ґрунту. На той час Польща сама була країною з невизначеними кордонами, підтримка держав Антанти не була однозначною. Польща розраховувала на підтримку Франції, але Великобританія була досить антипольськи налаштована. Прем’єр-міністр Ллойд Джордж відкрито зневажав Польщу, кажучи, що Польща зобов’язана своїй незалежності союзникам і повинна їх слухатися, в тому числі щодо кордону. І відкрита підтримка УНР з боку Польщі могла б викликати негативну реакцію тієї ж Англії.
Ця угода була спрямована на ситуативну вигоду: на продовження війни за звільнення України
На той час країни Антанти ще підтримували білогвардійців – Врангеля, який тримався в Криму.
Польща не підтримувала врангелівців, тому що білогвардійці дотримувалися концепції про єдину та неподільну Росію. А Польща на третину складалася з колишніх російських імперських територій.
А підтримати Україну відкрито означало розірвати з проантантівською орієнтацією. Польща розраховувала, що війна призведе до відновлення України як незалежної держави. Можливо, після цього Україна була б підтримана державами Антанти і вже тоді можна було б укласти вже відкриті угоди. Ця угода була спрямована на ситуативну вигоду: на продовження війни за звільнення України.
Можна згадати ще про угоду 1919 року Бориса Курдиновського – представник українського Міністерства закордонних справ, який так само підписав з Польщею військово-політичну конвенцію. Але ця угода не була схвалена у польському Сеймі та з українського боку. Надалі такі контакти відбувалися між представниками міністерств закордонних справ.
– Чому все ж таки не перші особи підписували Варшавську угоду? Що заважало Пілсудському і Петлюрі?
Головне застереження було, що УНР не була офіційно визнаною державою, з якою слід було б укладати такі міждержавні угоди
– Думаю, Петлюру нічого не стримувало. Пілсудського стримувало те, що на той момент він був начальником держави – виконувачем обов’язків президента і головнокомандувачем. Але він не мав чітко регламентованих меж влади. Він не був президентом, не був прем’єр-міністром. Він займався східною політикою лише через те, що там був вагомим військовий фактор. А закордонна політика залежала від парламенту. Відповідно, польське Міністерство закордонних справ займалося більше західними справами, а східними займався сам Пілсудський.
– Тобто, повноваження Пілсудського не були остаточно визначені й існували певні застереження, щоб керівник держави підписував таку угоду?
– Так, існували застереження щодо Пілсудського. Але головне застереження було, що УНР не була офіційно визнаною державою, з якою слід було б укладати такі міждержавні угоди.
– Варшавська угода була укладена на паритетних засадах чи УНР виступала сателітом – молодшим нерівноправним партнером?
– Звісно, це була нерівноправна угода. Це був договір, який визнавав у майбутньому незалежність УНР. Це був розрахунок на майбутнє.
По-перше, нерівноправність полягала в тому, що УНР на той момент вже не мала суверенітету над цими землями, їх треба було звільняти.
По-друге, військова угода, яка була підписана після політичної, передбачала, що загальне командування і керівництво над військовими частинами на території України буде польським. Тобто, ті українські дивізії, які сформували на території Польщі, та ті військові частини, які сформуються на території вже звільненої України, підлягали польському загальному керівництву. Хоча управління на українських звільнених землях мало відбуватися українською владою, на практиці ж там були створені певні польські органи влади, які вороже налаштоване населення трактувало як окупаційні.
Загалом Польща на той момент була визнаною державою, хоча у неї не був визначений східний кордон. А УНР лише цією угодою претендувала на своє міжнародне визнання. Варшавська угода відкривала їй шлях на Київ, а опанувавши Київ вона могла претендувати на статус незалежної держави і міжнародне визнання.
– Угода була таємною, її текст оприлюднили десь через сім років після підписання. Чому тоді цю угоду критично сприйняло багато українських політичних діячів? Скажімо, ті ж Грушевський і Винниченко – вони ж не знали змісту угоди.
Ця угода перекреслила боротьбу галицьких українців за Галичину і боротьбу УНР проти Польщі, яка велася на Волині з кінця 1918 року
– Загальний зміст був відомий, тому що основні положення були відомі. Наприклад, що УНР відмовляється від Галичини та Західної Волині і що УНР разом з Польщею воюватиме проти Червоної армії на території України. Багатьох політиків не влаштовувала територіальна частина, що Україна відмовляється від своїх західних земель на користь Польщі. На користь тієї Польщі, з якою галицькі українці воювали від листопада 1918 року за свій край. Таким чином ця угода перекреслила боротьбу галицьких українців за Галичину і боротьбу УНР проти Польщі, яка велася на Волині з кінця 1918 року.
Більшовицька пропаганда активно грала на настроях, зображаючи союзників Петлюри у вигляді панів, які прийдуть і будуть встановлювати старі дореволюційні порядки
Окрім того, поляки традиційно розглядалися частиною суспільства й політиків як буржуазної сили. Польща гостро ставила питання про поміщицьке землеволодіння, в тому числі на території Литви, Білорусі, України.
Прихід поляків для частини суспільства означав повернення польських поміщиків – панів. І більшовицька пропаганда активно грала на цих настроях, зображаючи союзників Петлюри у вигляді панів, які прийдуть і будуть встановлювати старі дореволюційні порядки.
– Невдовзі після підписання угоди почалися активні бойові дії проти Червоної армії. Починалися вони вдало – вже на початку травня польські та українські війська були в Києві.
Але далі все пішло за ненайкращим для поляків і українців сценарієм. Чому все пішло не так, як собі планували Пілсудський і Петлюра? Чому Червона армія невдовзі дійшла аж до Львова і Варшави?
– Мала місце військова помилка. Коли Пілсудський планував цю кампанію, то бачив дві причини, чому треба воювати саме на українській території. По-перше, політична причина: УНР була єдиним союзником Польщі на Сході. А, по-друге, військова причина: в Україні Пілсудський намагався зустріти і розгромити головне угруповання Червоної армії.
Україна дійсно була незадовго перед цим зайнята Червоною армією, тривали бої проти білогвардійців, які не були остаточно розгромлені. Тому в Україні природно було очікувати великі червоноармійські сили. За стратегією Пілсудського передбачалося, що сильні угруповання польського війська разом із допоміжними українськими частинами зустрінуть і розгромлять сильне угруповання Червоної армії на території України. Україна буде звільнена або принаймні українці зможуть сам на сам проти більшовиків воювати. А для Польщі це означатиме, що можна буде укласти перемир’я чи мирну угоду з радянською Росією, яка буде вигідна Польщі.
Але Пілсудський прорахувався, тому що не менш сильне угруповання Червоної армії тоді перебувало на території Литви та Білорусі.
В Україні Червона армія відступала з боями, але зберегла сили. Крім того, командування Червоної армії перекинуло на територію України свіжі частини: зокрема, знамениті Першу кінну армію та Чапаєвську дивізію.
Все це дозволило перейти в контрнаступ на польські та українські позиції. Відтак Червона армія опинилася під Варшавою, де сталася велика битва, яка призвела до контрнаступу поляків і продовження боїв в Україні, які тривали ще в листопаді 1920 року.
– Якщо говорити про Варшавську угоду, то з яким знаком ви б її прописали в підручники історії – з «плюсом» чи з «мінусом»? Як би ви її схарактеризувати?
– Її можна схарактеризувати як вдалу, але із застереженнями.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Пропонуємо вашій увазі низку світлин та відео з Польщі, де на кладовищі у Варшаві поховано чимало вояків Армії УНР, які разом із військом Польщі воювали з Росією.
