Київ, 26 червня 2001 - Першим зразком українського конституціоналізму була «Конституція» Пилипа Орлика, побудована на поєднанні звичаїв степового козацького Кола та норм шляхетського сеймикування. Водночас вона містила низку класичних для європейської політичної традиції положень: присяга правителя виборцям, ґарантії захисту їхніх прав та «золотих вольностей», елементи розподілу влади, механізм обмеження розвитку авторитаризму, система «запобіжників» проти корупції, недоторканність членів Генеральної Ради.
Ухвалені через два століття Основні закони Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки додали до традицій українського конституціоналізму загальне рівне пряме таємне виборче право за пропорційною системою, парламентську форму правління, однопалатний парламент, принцип децентралізації влади. Уряд та Генеральний суд у тих республіках призначалися парламентом, а державні представницькі функції виконував голова парламенту. Смертна кара була скасована, і ув’язнення громадян припускалося тільки за рішенням суду. А найзначнішим нововведенням було забезпечення права націй на національно-персональну автономію, здійснюване відповідними національними союзами.
Чотири радянські конституції, чинні в Україні упродовж семи десятиліть, перебували поза національною традицією, а перша з них узагалі існувала лише російською мовою. Усі конституції радянської України мали декоративний характер і були списані з конституції Радянського Союзу.
Конституція 1996 року вперше в українській історії запровадила парламентсько-президентську республіку, Конституційний Суд, принцип верховенства права. Ця Конституція визначила Україну унітарною державою, до складу якої входить Автономна Республіка Крим. Уперше норми Конституції стали нормами прямої дії. Також уперше заборонено розташування іноземних військових баз на території України.
Компромісний характер розбудови новітньої української держави обумовив потребу в «Перехідних положеннях» Конституції, які визначають порядок її впровадження. Тож деякі статті Конституції вступають в дію тільки тепер – через п’ять років після її ухвалення.
Ухвалені через два століття Основні закони Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки додали до традицій українського конституціоналізму загальне рівне пряме таємне виборче право за пропорційною системою, парламентську форму правління, однопалатний парламент, принцип децентралізації влади. Уряд та Генеральний суд у тих республіках призначалися парламентом, а державні представницькі функції виконував голова парламенту. Смертна кара була скасована, і ув’язнення громадян припускалося тільки за рішенням суду. А найзначнішим нововведенням було забезпечення права націй на національно-персональну автономію, здійснюване відповідними національними союзами.
Чотири радянські конституції, чинні в Україні упродовж семи десятиліть, перебували поза національною традицією, а перша з них узагалі існувала лише російською мовою. Усі конституції радянської України мали декоративний характер і були списані з конституції Радянського Союзу.
Конституція 1996 року вперше в українській історії запровадила парламентсько-президентську республіку, Конституційний Суд, принцип верховенства права. Ця Конституція визначила Україну унітарною державою, до складу якої входить Автономна Республіка Крим. Уперше норми Конституції стали нормами прямої дії. Також уперше заборонено розташування іноземних військових баз на території України.
Компромісний характер розбудови новітньої української держави обумовив потребу в «Перехідних положеннях» Конституції, які визначають порядок її впровадження. Тож деякі статті Конституції вступають в дію тільки тепер – через п’ять років після її ухвалення.
