Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 06:26

Передача “Інтернет-майдан”


Передача “Інтернет-майдан”

Київ, 31 липня 2001 - Для початку маємо дві новини. Одну хорошу, другу – ще гіршу. Британська компанія Електро-текстайлз продемонструвала гнучку клавіатуру зроблену з водостійкої ганчірочки. Вона має розмір стандартної клавіатури, яку можна скрутити млинцем і покласти до кишені як носову хусточку. Жодних дротиків та електронних схем в означеній клавіатурі немає. Важить вона 28 грамів. Днями, демонстрація клавіатури відбулась в музеї сучасних мистецтв у Нью-Йорку, а також на виставці ІТ ЕКСПО у Франції. Її важко порвати і неможливо намочити. Інструмент зручно використовувати в поєднанні з кишеньковими компютерами. У продаж клавіатура-ганчірка Елек Текс надійде до кінця року. Компанія тим часом працює над м’яким телефоном, якого можна жужмом класти до кишені і в разі чого витирати сльози розчулення від чергових новин зі світу високих технологій, які спеціально для “Інтернет-майдану” підготував Павло Вольвач:

“За даними останнього опитування, проведеного службою Гелопа, 97% людей, які користуються електронною поштою, відзначили, що цей вид послуг поліпшив їхнє життя. Більше половини респондентів сказали, що спілкування по електронній пошті – це їхнє основне зайняття в он лайні.

Зрозуміло, що це не стосується України, де життя полегшується переважно за рахунок “кравчучок” з “кучмовозами”.

Потерпає Україна і від численних “подарунків” в лапках, що приходять із західного світу. І мова не лише про колорадського жука. Його комп”ютерний аналог, вірус “Сір Кам”, що з”явився тиждень тому в США, схоже, принесе не менше проблем. Вірус поступово стирає системні файли і в цьому зв”язку експерти говорять про загрозу для значних корпорацій, чиї секрети можуть стати відомі конкурентам. Як свідчать фахівці УКРОПу, вірус “Кір Сам” атакує комп”ютери і українських держустанов, зокрема, таких поважних, як Державна податкова адміністрація, Кабмін і навіть... СБУ! Якщо справа так піде і далі, то піддиванні майори будуть просто не потрібні... Втім, паралельно з борюканням кишенькових політиків, на кін виходить кишеньковий комп”ютер з кишеньковим порно. За свідченням “Лос-Анджелес Таймс”, кілька десятків американських фірм почали надання послуг зі скачування порно-контента на мобільні пристрої. Користувач кишенькового комп”ютера може подивитися пару відвертих кліпів, прочитати еротичні історії та послухати гарячій жіночій шепіт про всілякі непристойності.

Але хакери, зокрема – швейцарські, поки що на солодкаві шепоти не ведуться. Вони продовжують трощити сервери і, як у випадку з сервером компанії “Свіс Он лайн”, одержувати доступ до сотень тисяч е-мейл адрес і паролів. В тому числі й до тих, що належать посольствам Франції, Швеції та Ізраїлю, а також поліцейському управлінню і навіть церкві сайєнтологів.

Від швейцарського сиру – до сала, зокрема, до “Блакитного...” Саме так зветься роман російського письменника Володимира Сорокіна, який потрапив в Мережу без дозволу автора та видавництва. В Росії це питання переросло в глобальну дискусію з проблеми авторськи прав в “Інтернеті”.

Так що дарма брати-москалі підсміювались, повя”зуючи сало виключно з українцями, тепер це і їхня проблема... Павло ВОЛЬВАЧ, для “Інтернет-Майдану”

Почавши з доброї новини та пообіцявши погану, маємо гарну нагоду перейти до виконання обіцянки. Суть поганої новини полягає в тому, що влазливі психологи прослизли нарешті у храм поезії, де намацали м”який суїцид у мертвих, живих і ще не народжених поетів. Ця малоприємна публіка, яка всіх непсихологів вважає дещо несповна розуму, проаналізувала на компютері 156 віршів поетів, які за різних обставин добровільно пішли з життя. Основу результату, - вважає професор психології Джеймс Пенібейкер, - складає те, що ми можемо визначити зрушення в психічному здоров”ї людей аналізуючи мову, яку вони використовують. Комп”ютерні цікаві досліди показали, що поети-самогубці найчастіше вживають слова та вислови на кшталт “я”, “мені”, “мій”, значно менше – “ми”. Думки психологів дозволяють нам зробити власний незалежний висновок щодо діючих вкраїнських політиків. Від поетів, означена публіка відрізняється тільки тим, що ті вбивали себе, а ці своїм занудством виморюють електорат. Матеріалу для подібних висновків ти, шановний слухачу, можеш з рівним успіхом насмикати, як в газетах паперових, так і в компютері. Віктор Недоступ. Огляд віртуальної преси:

“УКРОП повідомляє, що політолог Микола Томенко прогнозує виборам 2002 чорний піар. Про це він заявив під час презентації книги “Абетка української політики”. Томенко впевнений, що проти кожного популярного виборчого блоку творитимуть блоки-двійники, які будуть займатися виключно дискредитацією. Стратегія - на рівні керівництва держави, - вважає політолог, - про це свідчать туманні висловлювання Кучми щодо причетності Віктора Ющенка до діяльності банку Україна.

“Українська правда” ще більше плутає PR. “Блок Ющенка буде одним з найблискучіших проектів Банкової”. Така назва бліц-аналітики від Володимира Полохала. Політолог переконаний, що автором блоку Ющенка є Леонід Кучма. Далі йде термінологія, яка нетутешнім може видатись ненормативною лексикою. Електоральне поле, коаліція під патронатом, низька електоральна база. Аббревіатури: ПРП-НРУ-УНР-КУН, або НДП-ТУ-ПР-АПУ-УП. Після цього політолог попереджає: “В Україні може реалізуватися проект за прикладом російського “Єдінства””. Тільки в нас їх буде декілька. Електорат матиме змогу перебирати харчами.

“Тарас Чорновіл розчарований в проекті Ющенка”, - пише Данило Побут в наступному матеріалі. Нинішню коаліцію екс-прем”єра Тарас Чорновіл називає тендітною. “Як максимум, вона розпадеться, - каже він”. На відміну від політолога Полохала політик Чорновіл оперує не аббревіатурами, а потенційними відсотками голосів. Хтось недорахується п”ятнацяти відсотків, хтось отримає вісім. Статтю явно розраховано на цифроголіків, процентопатів та калькуляторників. Про те, скільки голосів набере блок Ющенка Тарас Чорновіл говорити взагалі не хоче і переводить мову на падіння іміджу останнього. Нагадаємо, що за іншою статистикою означений блок навпаки стрімко набирає бали. Чорновола дратує мовчанка Ющенка: “Якщо колишній Прем”єр мовчить кілька місяців, на нього починають вішати собак”. Тим часом МІГ ньюс ком юей фіксує думку про давню чуттєву вібрацію: Тимошенко - прем”єр, екс прем”єр – Тимошенко. “Консультації з Ющенком тривають постійно, - каже вона, - однак, доки немає реального блоку та реального списку, говорити про щось складно. Треба почекати остаточного формування блоку Ющенка.” Тим часом, уряд ламає нігті, розплутуючи вузол під назвою “Банк “Україна”. Про це на інтернет-сторінці української служби Бі-Бі-Сі. Пісня обіцяє бути довгою, і, очевидно її вдастся проштовхнути до виборчого репертуару.

Поки ця каша гріється “podrobnosti.com.ua” повідомляють, що Михайло Бродський звинуватив Мітюкова у крадіжці з банку “Україна” 20-ти міліонів доларів. Акція датується 1993-м роком. Бродський запевнив парламент, що має достовірні документи за підписом Мітюкова і планує передати їх генпрокуратурі. Міністр фінансів тим часом перебуває у Франції. Бродський висловив сподівання, що там його заарештують і посадять.

Отак якось забули політики, що працюють вони для людей. Або хоча б для себе. Засмоктав піар, засмикали перегони. А нам за них голосувати. Віктор Недоступ в “Інтернет-майдан”.

Вчені двох японських компаній – Панасонік та Матсушіта спільними зусиллями розробили зубну щітку з вмонтованою відеокамерою. Зображення передається на великий екран, що дозволяє власнику рота чітко бачити невичищені шматочки їжі. Практичний смисл розробки цього чуда техніки очевидний. В майбутньому зображення ротової порожнини можна буде передавати в режимі реального часу своєму стоматологу і діставати від нього корисні поради стосовно подальшої експлуатації цієї самої порожнини. Тим часом порожнини в українському інформаційному просторі намагаються заповнити люди далекі від техногенної революції. Тим не менше, вони заходять в Павутину для пропаганди російської великодержавної позиції. На жаль, значна частина імперського Інтернет-ресурсу має українське походження. Особливих відмінностей між тим, як трактують проблему величі Расєї-Матушкі на місцях і в Україні немає, але на рівні аргументації певна різниця є. Андрій Дуда. “П”ята колона” в українському Інтернеті:

“Якщо метропольні російські сайти пропагують політичні завдання, то “п’ята колона” в українському Інтернеті більше спирається на історичний аналіз та пробує історично обґрунтовувати свою присутність в Україні.

Таким є інформаційно-аналітичний проект, ніби то історика та етнолога Абакумова “Слов”янскоє єдінство”. Політична лінія сегменту відбиває погляди Партії слов’янської єдності. Сайт доволі бездарний і на статус інформаційно-аналітичного аж ніяк не тягне. На підтвердження подібного висновку маємо заголовки статей: “Гримаси русофобії”, “Кароль Войтила і Януш Радзивіл”, “Поліцаї, гебітскомісари, гауляйтери”. Оцінки автора, як правило, - “времен очаковских и покоренья Крима”, стиль - повністю списаний з памфлетів Галана та Маланчука. Як і більшість маргінальних ресурсів, сайт не містить якихось конструктивних ідей, акцент робиться виключно на “общерусской язиковой норме”.

Або ж інша веб-сторінка “Єдіная Русь”. Думаю, всі бомжі від політики мали би зайти на цю сторінку. Тут можна надибати матеріали політ-маргінала Базилюка, за якого свого часу на президентських виборах проголосували тільки родичі і знайомі. На сайті “Єдіная Русь” екс-кандидат подає власне бачення Гонгадзегейту. Виявляється, Леонід Кучма до зникнення журналіста не має жодного стосунку. Базилюк вважає, що з касетної справи ростуть “уши национализма”. Деяким його колегам ті ж “уші” ввижаються у зведеннях метеоцентру. Така діагностика.

Не перестаєш дивуватися, які теми цікавлять розробників “Єдіної Русі”. Нещодавно тут додали розділ про необхідність державного унезалежнення Західної України. Цю ідею, з подачі одного “втомленого романтика”, свого часу активно розкручував російськомовний портал “Part.org”. На дикому і такому страшному Заході України подібні “мислішкі” викликають здоровий дядьківський регіт.

А ще в сигментику “Єдіная Русь” є цікавий розділ “Голос пастира”. Мається на увазі не пастор Шлаг, а патріарх Алєксій. Нещодавно він подав свій “голос” стосовно того, що “паломничество служит развитию отношений между Россией и Белоруссией”. Раніше, духовна особа благословляла солдатів, які йшли на людиновбивство у Чечню. Таким чином ієрарх намагається стерти тонку філологічну грань між паломництвом і зачистками.

Загалом розгляд проросійських сайтів в українському Інтернеті справляє двояке враження: з одного боку – дратує їх виразна антиукраїнськість, з іншого – відчуваєш, що споживачами там є тільки маргінальні групи. Це як зустріч із хворим на рак чекістом – хочеться вбити, але знаєш, що через рік він сам помре. Андрій Дуда в “Інтернет-майдан”

Відомий виробник одягу, компанія Докерс, вирішила створити штани, спеціально призначені для ношення різних модних електронних штучок – від сотових телефонів, до кишенькових компютерів. Штани із стовідсоткової бавовни коштуватимуть всього п”ятдесят два долари за пару. Основною перевагою цього мобільного одягу є сім прихованих кишень, кожну з яких в разі потреби власник штанів відкриє максимально швидко. Дістати сотовий телефон і відповісти на дзвінок можна буде всього за 0,15 сотих секунди. Штани будуть розкручуватись разом з кишеньковими компютерами Айпег виробництва компанії Компег та мобільними телефонами фірми Моторола. Купити штани можна буде уже через місяць і не відходячи від каси тут же мотанутися за свіжою інформацією на сайти культури, або увімкнути мобільний приймач і в програмі “Інтернет-майдан” послухати, що думає про неї грузинський письменник Гурам Петріашвілі:



“В інформації від КМ. Ру за 22 липня цього року читаємо: “Майже сорок років скурпульозних досліджень треба було на те, аби підтвердити автентичність дерев”яного розп”яття з різцем Мікельанжело. Авторство майстра – одвічний біль голови мистецтвознавців. Великий художник не любив підписувати свої роботи…”

А 24 липня той же сегмент російського інтернету повідомляє: “поет Євтушенко відкрив музей свого імені”. На відміну від Мікельанжело літератор турбується про свої майбутні “вєди”. Він не тільки підписує свої вірші, але й точно вказує, що ось цю конкретну річ написано такого-то числа, в такому-то місці, на Братській ГЕС, в Піцунді, або ж на Брайтон-біч. А нині ось, як повідомляє КМ. ру ще й будинок-музей відкрив, у якому відвідувачі можуть дізнатися з якої бочки пив квас маленький Женя.

Словом, нині маємо дещо інші звичаї. За тло їм правлять фантастично дорогі, за життя придбані могили нуворишів. Будинок-музей означеного персонажа тут так собі, деталь, нічого дивного. Кредо “служеньє музам нє тєрпіт суєти” навскіс перекреслив шоу-бізнес. Нині в моді макіяж, імідж, турне, круїз, розкрутка… Пошук суті мистецтва, відповідно, стає “мове тоном”, чимось непристойним.

Скажімо, співачка Таїсія Повалій на своєму персональному сайті розповідає історію творення пісні “Буде так”! “Вперше я її почула, коли ще не було тексту… Після прослуховування зрозумівла: “ Ця пісня – моя”. Перетелефонувала Жені Рибчинському і попросила зробити текст…”

Ось, як виявляється робиться пісня, - подумали ви, шановні друзі. Те ж саме, трошки здивувавшись, подумав і я. Але ще одна цитата від пані Таїсії: “Фокус в тому, що європейська і американська, особливо афро-американська поп-музика спирається, передусім, на вокальну майстерність, а текст тільки засіб її демонстрації. Тому він вторинний і через нього ніколи не можна судити про якість пісні. Я вокалістка, отож., природньо, мені хотілось би демонструвати максимум своїх можливостей”.

Виходячи з цих слів, маємо висновок, що мистецтво пісні це щось на кшталт спортивних змагань. В кого голос міцніший, той і пан. Співак в якості ще одного духового інструменту. А душа?

Якщо пісня спочатку народжується, як мелодія, а слова відступають на другий план, виникає дещо абсурдне запитання. Чи є різниця якою мовою співати?

Стосовно думок пані Повалій про роль текстів, нагадаємо їй, що краща пісня Алли Пугачової була написана на слова великої Цвєтаєвої.

І на завершення. Переконаний, що з думками цієї співачки не погодились би мої улюблені композитори-пісенники – грузин Резо Лагідзе, англієць Джон Ленон, українець Володимир Івасюк. Гурам Петріашвілі в “Інтернет-майдан”.

І на завершення програми ще одна новина з “Нетоскоп. Ру”. В Японії створено робот достатньо розумний для погамування сімейних сварок. Візуально – це щось круглоголове, тридцятисемисантиметрове, п’ятикілограмове і з великими очима. Робот може вимовити три тисячі речень, розпізнати 650 висловів і відповісти на них у різний спосіб – в залежності від того, з ким розмовляє. З таким багажем, скажу я вам, можна і в Парламент балотуватися. В український, принаймні. На цьому все. В київській студії разом зі мною працювала Наталка Антоненко. Наша адреса ввв радіосвобода крапка орг. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG