Варшава, 7 серпня 2001 – Польський Сенат останніми роками не відігравав аж дуже помітної ролі в щоденній політичній державній метушні. Сенат був певною ложею інтелектуалів, національних авторитетів, лабораторією, в якій апробували найбільш контроверсійні ідеї державного будівництва. Сенат був клубом, мозковим центром національної ідеї. Можна сказати, що Сенат творив у державі отой польський стиль, і «законодавицею» цього стилю, цієї моди на польськість була і є поки що його голова доктор Аліція Ґжешков’як. Мушу кількома словами описати цю політичну діячку, може, через те, що в Україні нема навіть приблизного їй відповідника. Отже, типовий зразок польської аристократки, ревної католички, високоосвіченої, поза всіма сумнівами першої дами польської правиці. Усе в ній, починаючи з зовнішності – середній зріст, суворий академічний стиль одягу, спокійний, завжди врівноважений голос і погляд – свідчить про приналежність до еліт ще її прабабці. Доктор Ґжешков’як наче задавала тон для діяльності усієї Палати, найбільше досягнення якої, тепер так виглядає, було збереження польських національних вартостей, польської національної ідеї і підтримка (в дуже дискретній формі) визвольних національних рухів поневолених народів у світі.
Цього року перша дама польскої правиці відходить. Про це оголосила вона сама, бо, як вважає, зробила і досягла в Сенаті всього, що було можливо. Цей відхід – цілком у стилі доктора Аліції Ґжешков’як – на тлі дріб’язкової боротьби сотень політиків за місце у виборчих списках на майбутню каденцію виглядає блискучим жестом, гідним для наслідування. І до речі, про це згадуєш і думаєш, коли спостерігаєш, як екс-депутати Верховної Ради України, наприклад, не обрані на новий термін, без кінця щось там пошукують у коридорах будинку під куполом, не вміючи змиритися з тим, що їхній час минув.
Повернімось до Сенату. З відходом доктора Аліції Ґжешков’як зміниться і обличчя другої Палати польського парламенту. Насамперед, прогнози вже готують громадськість до думки, що в Сенаті засяде 87 сенаторів з лівиці. Кажуть навіть, що Союз лівиці демократичної здобув би в Сенаті 90 відсотків голосів, якби не виборча ініціатива правих, які – розколені і пересварені – зуміли все ж об’єднатися в блок «Сенат-2001». Ініціативу цю втілюють в життя багаторічні сенатори з так званого післясерпневого табору, себто політики, що сягають корінням у солідарність. Саме «Сенат-2001» буде робити спробу призупинити тріумфальний похід польської лівиці на цьогорічних виборах, і з прогнозів видно, що у випадку другої Палати польського парламенту це може частково вдатися.
Нині говорять, що «Сенат-2001» має шанс на 36 відсотків місць у другій палаті. Решту візьмуть, як знаємо, ліві. Це дало б можливість сформувати добре організовану праву опозицію у майбутньому таки лівому, як передбачають, Сенаті. Власне, цей блок «Сенат-2001» міг би стати свого роду лабораторією об’єднання в умовах програних виборів. До речі, польська правиця тим схожа на правицю українську, що швидше здатна її об’єднати поразка, аніж перемога.
Отже, представники чотирьох польських правих і право-центристських партій, якщо не пересваряться відразу після виборів, можливо, створять нове ядро пост-Солідарністських сил у польському Сенаті. В їх гроні будуть славні польські сенатори, що мають досвід праці і в другій палаті та колосальний інтелектуальний потенціал. Не буде серед них, як ми вже казали, пані Аліції Ґжешков’як, матки-польки, як її називають поза очі, і обличчя польського Сенату звичайно ж буде вже цілком інше.
Цього року перша дама польскої правиці відходить. Про це оголосила вона сама, бо, як вважає, зробила і досягла в Сенаті всього, що було можливо. Цей відхід – цілком у стилі доктора Аліції Ґжешков’як – на тлі дріб’язкової боротьби сотень політиків за місце у виборчих списках на майбутню каденцію виглядає блискучим жестом, гідним для наслідування. І до речі, про це згадуєш і думаєш, коли спостерігаєш, як екс-депутати Верховної Ради України, наприклад, не обрані на новий термін, без кінця щось там пошукують у коридорах будинку під куполом, не вміючи змиритися з тим, що їхній час минув.
Повернімось до Сенату. З відходом доктора Аліції Ґжешков’як зміниться і обличчя другої Палати польського парламенту. Насамперед, прогнози вже готують громадськість до думки, що в Сенаті засяде 87 сенаторів з лівиці. Кажуть навіть, що Союз лівиці демократичної здобув би в Сенаті 90 відсотків голосів, якби не виборча ініціатива правих, які – розколені і пересварені – зуміли все ж об’єднатися в блок «Сенат-2001». Ініціативу цю втілюють в життя багаторічні сенатори з так званого післясерпневого табору, себто політики, що сягають корінням у солідарність. Саме «Сенат-2001» буде робити спробу призупинити тріумфальний похід польської лівиці на цьогорічних виборах, і з прогнозів видно, що у випадку другої Палати польського парламенту це може частково вдатися.
Нині говорять, що «Сенат-2001» має шанс на 36 відсотків місць у другій палаті. Решту візьмуть, як знаємо, ліві. Це дало б можливість сформувати добре організовану праву опозицію у майбутньому таки лівому, як передбачають, Сенаті. Власне, цей блок «Сенат-2001» міг би стати свого роду лабораторією об’єднання в умовах програних виборів. До речі, польська правиця тим схожа на правицю українську, що швидше здатна її об’єднати поразка, аніж перемога.
Отже, представники чотирьох польських правих і право-центристських партій, якщо не пересваряться відразу після виборів, можливо, створять нове ядро пост-Солідарністських сил у польському Сенаті. В їх гроні будуть славні польські сенатори, що мають досвід праці і в другій палаті та колосальний інтелектуальний потенціал. Не буде серед них, як ми вже казали, пані Аліції Ґжешков’як, матки-польки, як її називають поза очі, і обличчя польського Сенату звичайно ж буде вже цілком інше.
