Одеса, 17 серпня 2001 - Георгій Стоянов нині мешкає у Сполучених Штатах Америки. Він народився в Одесі.
Розмова з ним виявилася досить несподіваною, бо пов’язують пана Стоянова лідерством над однією із злочинних груп. У міліції та у колах правоохоронних органах його представляють коротко “Стоян”. Георгій Стоянов самостійно висловив бажання поспілкуватися з журналістами і дав ексклюзивне інтерв’ю для Радіо “Свобода”.
Наводимо його без коментарів.
Отож...
Георгій Стоянов: Я слідкую за подіями у рідному місті Одесі постійно. Ось і нещодавно прочитав в Інтернеті цікаву, на мій погляд, статтю “Начальнику Одеського УБОЗу дали строк”. Нажаль, у посиланні не було зазначено автора статті, але матеріал виявився досить резонансним.
Тепер про те, що я знаю не на підставі чуток. Пан Корнієнко- заступник міністра внутрішніх справ, згідно зі згаданою статтею, із захватом повідомляє, що правоохоронні органи ліквідували в Одесі злочинну зграю “Губатого”. Такої зграї немає і не було. “Губа” та його колеги більше схожі на спец підрозділ прокуратури Одеси.
Не подумайте, що я не відповідаю за власні слова, або є у нетверезому стані.
Ну як може бути у прокуратури оперативний спец підрозділ? Прокуратурі, за Законом, заборонено займатися оперативною діяльністю. Але, це за Законом. А що Закони для прокуратури в Одесі? Так ось, “Губу” я дуже добре знаю.
Чи наприклад, ще цитата зі слів Корнієнка “ліквідована банда “Зюми””. І банда “Зюми” ніколи не буде ліквідована, бо з 70-х років він є інформатором та агентом міліції. Нічого жахливого у цьому немає. Агент, інформатор. Такі люди допомагають розкриттю злочинів. Але, хто може встановити співвідношення – де ця людина допомогла, а де ця людина нашкодила? У нас подібного правового механізму немає. Все залишається таємницею. Найголовніше те, що він – агент, а тому може робити все що заманеться.
Що стосується “Губи”, виникає запитання – він злочинець? А чому тоді він їздить Одесою у супроводі охорони з працівників міліції, як важливий свідок за невідомими карними справами?
Ви певно людина поінформована про події в Одесі і знаєте про випадок коли “Губу” було затримано при спробі здійснити здирство з двома працівниками міліції, з їхньою табельною зброєю. Ці працівники міліції мали здійснювати охорону “Губи”. Який же він злочинець? Що ж
Ви пане Корнієнко кажете?
Є ще одна публікація “Зброя для мафії”. Саме там згадується Олександр Ангерт. Стаття, на мій погляд, досить критична, об”активна. Журналіст повідомляє про досить відомі події – про затримання і передачу справи до суду відносно російського бізнесмена, який займається бізнесом в Україні, а мешкає і складає гроші у Великобританії – Олександра Жукова. Стаття цілком пристойна, але Ангерта у ній називають “відомим підприємцем”. Але, чому пани журналісти не побоюються набрехати самі собі? Автор статті певно переконаний, що Ангерт це “відомий підприємець”. Але, де Він підприємець? В Україні? Ні. Бо тут Він є розшуку. В Росії? Ніколи тут не займався підприємництвом.. В Ізраїлі, громадянином і постійним мешканцем якого Він є ? І там Він нікому не відомий як підприємець. Може бути у Лондоні? Вірно. Є у Лондоні такий підприємець. Рахується Він за фірмою “Синтез Ойл” виконавчим менеджером. Але що цікаво, пан Ангерт володіє англійською мовою, як і ісіма іншими європейськими мовами, на рівні трьох речень. Яке ж, за таких умов, у Ангерта може бути підприємництво у Великобританії? Не може Він бути підприємцем. Він виконує певні функції у містера Жукова. Чи правильніше буде сказати – виконував – до того часу коли Жукова було заарештовано. Але, які функції? Як Він їх виконує? – це вже зовсім окрема розмова.
Ігор Столяров: Доречі, було б цікаво довідатися у вас, що Ви знаєте про співпрацю Олександра Ангерта, Олександра Жукова та Руслана Боделана.
Георгій Стоянов: Ви знаєте, я іноді зустрічався з журналістами, передавав їм інформацію і досить часто відбувалася така колізія - журналіст говорив – “Ви знаєте, мені необхідні докази”. Мені незрозуміла така позиція. Докази необхідні суду, необхідні прокурору та адвокату. Чому журналіст вимагає доказів?
Ви задали Ваше запитання. Я, на мій погляд, можу на нього відповісти, надати чимало цікавих документів. А ось з доказами... Що Ви маєте на увазі під запитанням щодо доказів про зв’язки Ангерта і Руслана Боделана?
У мене докази розсудливі. Чому українські правоохоронні органи забули старовинний постулат ще Римського права про те, що злочин скоїв тої кому це вигідно?
І ось про співпрацю.
Понад два роки тому було застрелено голову арбітражного суду Одеської області і політичного опонента пана Боделана – Бориса Віхрова. Екс-міністр МВС України Юрій Кравченко, коли розповідав про власну думку з приводу цього злочину, досить прозоро натякав на те, що суддя Віхров був досить загадковим суддею. У нього три будинка і чимало добра накопичено. Тобто – начебто немає нічого що показує на корені цього злочину крім “зайвих трьох будинків”. Кому ж було вигідно прибрати Віхрова? Він був не лише політичним опонентом нинішнього міського голови Одеси Руслана Боделана, після його смерті посаду арбітражного судді зайняв палкий прихильник Руслана Боделана, колишній завідуючий адміністративними органами КПРС-КПУ Валерій Балух.. Сам Руслан Боделан ніколи не міг вбити Бориса Віхрова. І ніхто не міг би вбити Бориса Віхрова якби у цьому не були зацікавлені особи незадоволені його роботою як судді.
Ви, як журналіст, певно ознайомлені з тим що зараз у слідчому ізоляторі в Одесі перебуває зграя злочинців та вбивць Василя Мар”ярчука. Оперативний зв’язкок Мар’ярчука та Ангерта є цілком визначеним. Цікаве інше – злочинці ці – з цієї зграї – практично всі є колишніми працівниками міліції.
Хочу нагадати. Свого часу в Одесі було було викрадено і знищено кримінального авторитета Олександра Серова. Його зупинили на вулиці дві машини з оперативними номерами, було пред”явлено посвідчення працівників міліції. Він підкорився правовому акту затримання і зник. Доречі, таким же чином нещодавно було викрадено і знищено відомого комерсанта з Одеси Федора Каражекова. Такий самий прийом. Пред’явили посвідчення. Його викрадачи подолали 15-ти хвилинний спротив комерсанта. Вони кричали оточуючим що проводять затримання і є працівниками міліції.
Про зв’язки Ангерта і Боделана сьогодні можливо говорити лише посилаючись на їхній зв’язок з начальником обласного УВС на Одещині Іваном Григоренком. Підстави говорити про це дає той факт, що Олександр Ангерт багаторічний інформатор та агент УВС.
Він, за вироком суду, у 1978 році був засуджений до страти за вбивство при майже всіх важких обставинах. Це не був жорстокий злочин з точки зору уявлення про злочинця. При засудженні на суді йому пред”явили звинувачення не у “гвалтуванні” бо за нашим Законом про гвалтування питання може бути порушено лише після заяви постраждалої. Мертві не пишуть заяв.
Так ось, отримавши найвищу міру покарання – розстріл - за цей маніакальний, сталкерівський злочин Ангерт давав свідчення на підсудних у його справі. Він пішов на співпрацю з оперативною частиною слідчого ізолятора, просидів там п”ять років виконуючи нові функціональні обов’язки. У таборі він продовжував допомагати правоохоронних органам виконувати їхні службові функції. За це “вища міра” була змінена на 15 років ув”язнення, а через 12 років його було звільнено. Через два роки він стає головним авторитетом у злочинному світі Одеси. Яким чином? Він був “роздутий” обласним управлінням МВС. У нього є одна послуга перед УВС і перед, можна так говорити, суспільством. Він активно сприяв розкриттю злочину щодо комерсанта Пермякова. Це був дуже відомий злочин і розкриття його було замовлено урядом України. Він у цьому брав участь.
Ось, на мій погляд, досить зрозумілий розсудливий зв’язок Григоренка та Ангерта.
Ігор Столяров: В Одесі досі нічого не відомо про долю викрадених невідомими злочинцями колись просадових осіб Одеського міськвиконкому Ігоря Свободи та Сергія Варламова. Свого часу начальник УМВС в Одеській області Іван Григоренко говорив про те, що “йому відомо де Ігор Свобода і він про це обов”язково розповість”. Не розповів. Може вам щось відомо про ці справи?
Георгій Стоянов: Що йому відомо? Де його залишки, чи де він живий та здоровий?
Ігор Столяров: Пан Григоренко про це не сказав.
Георгій Стоянов: А я Вам казатиму на прикладі Каражекова. І нині правоохоронні органи запевняють, що він був дуже авантюристичною людиною, не дуже високого морального рівня, багатьом він винен значні гроші. Він сховався від боржників... Така ж сама версія... Гуляє... Це моя відповідь.
Гуляє Каражеков. Гуляє Сєров. Отож, можливо подумати, що там так само “гуляють”, вибрчте за каламбур на таку тему, Ігор Свобода та Сергій Варламов. Адже методи ті ж самі. Ви згадайте, що відбувалося з Ігорем Свободой – у однаковій, схожій мірі. “Сирена”, “Перехоплення” і нікого... І так у всіх інших випадках...
Для того щоби наблизитися до того як це все відбувалося - є вбивства самих працівників міліції. Наприклад, інспектора Жовтневого РВВС Одеси Прекрасного. При виявлені у машині його тіла – були знайдені деякі документи досить цікавого змісту... Документи зникли... Неможливо здійснити таку кількість злочинів, яка на рахунку угруповання Мар”ярчука. Їх є 29. Не подумайте, що Мар”ярчук є своєрідним “Рембо”. Я з ним добре знайомий. . У нього дуже схоже з Ангертом кримінальне походження. Доречі – неможна не згадати і про капітана Пономаря. Він ніколи не користувався кримінальним прикриттям. Його прикривало УВС. При такому “даху” Ви знаєте чим закінчив цей капітан міліції. Я з ним разом вчився . “Дах” УМВС. Він його і накрив.
Ігор Столяров: В Одесі розпочато нову виборчу кампанію. Про свій намір боротися за посаду мера, на новий термін, вже заявили Руслан Боделан и Едуард Гурвіц. Гурвіц вже висловив думку, що вибори 2002 року в Одесі будуть більш кривавими ніж минулі.
Георгій Стоянов: Якщо розглядати такий короткий термін - можливо робити будь які прогнози. Моя думка, що необхідно розглядати ці події у набагато більшому історичному часі – за 80 з лишком років. Якщо у цих виборах , як і у попередніх, як і у поза-поза-поза минулих будуть брати участь все ті ж структури “народжені революцією” так вибори будуть лише кривавими. Бо ця організація “народжена революцією” прийшла на крові. Вона інакше не спроможна і не буде брати участі у громадському русі. У неї немає іншої функції.
Над майбутніми виборами обов”язково буде маячити Одеський порт. А на минулих маячив нафтозавод. Наші попередники створили морську інфраструктуру – порт, пароплавство та переробні заводи. З цієї трійки благоустрою регіону залишилася одна – порт. Пароплавство розбазарено. Так склалося долею, що найголовнішим винуватцем розбазарювання порту стала людина сьогодні дуже досить поважна у державі. Ну скажіть, навіщо необхідно було нафтопереробний завод, згідно з перемогою у тендері, передавати Жукову, а після цього Жуков продав його “Лукойлу”? А без цього неможливо було продати нафтозавод “Лукойлу”? Ну не спроможна міська влада утримувати цей господарський об’єкт - таке може бути. Ну так продали б “Лукойлу”. А навіщо через Олександра Жукова?
Руслан Боделан звичайно буде балотуватися на посаду голови Одеської міськради на новий термін. І як може бути без крові? Бо попереду продаж порту. Уявіть собі що це? Це сотні мільйонів доларів. Хто спробує врегулювати цей процес – на нього буде навішано ярмо злочинця, рекетира, психічно хворого. На сьогодні ці структури – прокуратура і обласний УВС – завдяки Руслану Боделану з’єдналися у єдине тіло.
Говорити про справедливі вибори не доводиться. Опозиції будуть підкидати наркотики, зброю для того щоби всі небажані учасники виборів зупинялися у слідчому ізоляторі.
Розмова з ним виявилася досить несподіваною, бо пов’язують пана Стоянова лідерством над однією із злочинних груп. У міліції та у колах правоохоронних органах його представляють коротко “Стоян”. Георгій Стоянов самостійно висловив бажання поспілкуватися з журналістами і дав ексклюзивне інтерв’ю для Радіо “Свобода”.
Наводимо його без коментарів.
Отож...
Георгій Стоянов: Я слідкую за подіями у рідному місті Одесі постійно. Ось і нещодавно прочитав в Інтернеті цікаву, на мій погляд, статтю “Начальнику Одеського УБОЗу дали строк”. Нажаль, у посиланні не було зазначено автора статті, але матеріал виявився досить резонансним.
Тепер про те, що я знаю не на підставі чуток. Пан Корнієнко- заступник міністра внутрішніх справ, згідно зі згаданою статтею, із захватом повідомляє, що правоохоронні органи ліквідували в Одесі злочинну зграю “Губатого”. Такої зграї немає і не було. “Губа” та його колеги більше схожі на спец підрозділ прокуратури Одеси.
Не подумайте, що я не відповідаю за власні слова, або є у нетверезому стані.
Ну як може бути у прокуратури оперативний спец підрозділ? Прокуратурі, за Законом, заборонено займатися оперативною діяльністю. Але, це за Законом. А що Закони для прокуратури в Одесі? Так ось, “Губу” я дуже добре знаю.
Чи наприклад, ще цитата зі слів Корнієнка “ліквідована банда “Зюми””. І банда “Зюми” ніколи не буде ліквідована, бо з 70-х років він є інформатором та агентом міліції. Нічого жахливого у цьому немає. Агент, інформатор. Такі люди допомагають розкриттю злочинів. Але, хто може встановити співвідношення – де ця людина допомогла, а де ця людина нашкодила? У нас подібного правового механізму немає. Все залишається таємницею. Найголовніше те, що він – агент, а тому може робити все що заманеться.
Що стосується “Губи”, виникає запитання – він злочинець? А чому тоді він їздить Одесою у супроводі охорони з працівників міліції, як важливий свідок за невідомими карними справами?
Ви певно людина поінформована про події в Одесі і знаєте про випадок коли “Губу” було затримано при спробі здійснити здирство з двома працівниками міліції, з їхньою табельною зброєю. Ці працівники міліції мали здійснювати охорону “Губи”. Який же він злочинець? Що ж
Ви пане Корнієнко кажете?
Є ще одна публікація “Зброя для мафії”. Саме там згадується Олександр Ангерт. Стаття, на мій погляд, досить критична, об”активна. Журналіст повідомляє про досить відомі події – про затримання і передачу справи до суду відносно російського бізнесмена, який займається бізнесом в Україні, а мешкає і складає гроші у Великобританії – Олександра Жукова. Стаття цілком пристойна, але Ангерта у ній називають “відомим підприємцем”. Але, чому пани журналісти не побоюються набрехати самі собі? Автор статті певно переконаний, що Ангерт це “відомий підприємець”. Але, де Він підприємець? В Україні? Ні. Бо тут Він є розшуку. В Росії? Ніколи тут не займався підприємництвом.. В Ізраїлі, громадянином і постійним мешканцем якого Він є ? І там Він нікому не відомий як підприємець. Може бути у Лондоні? Вірно. Є у Лондоні такий підприємець. Рахується Він за фірмою “Синтез Ойл” виконавчим менеджером. Але що цікаво, пан Ангерт володіє англійською мовою, як і ісіма іншими європейськими мовами, на рівні трьох речень. Яке ж, за таких умов, у Ангерта може бути підприємництво у Великобританії? Не може Він бути підприємцем. Він виконує певні функції у містера Жукова. Чи правильніше буде сказати – виконував – до того часу коли Жукова було заарештовано. Але, які функції? Як Він їх виконує? – це вже зовсім окрема розмова.
Ігор Столяров: Доречі, було б цікаво довідатися у вас, що Ви знаєте про співпрацю Олександра Ангерта, Олександра Жукова та Руслана Боделана.
Георгій Стоянов: Ви знаєте, я іноді зустрічався з журналістами, передавав їм інформацію і досить часто відбувалася така колізія - журналіст говорив – “Ви знаєте, мені необхідні докази”. Мені незрозуміла така позиція. Докази необхідні суду, необхідні прокурору та адвокату. Чому журналіст вимагає доказів?
Ви задали Ваше запитання. Я, на мій погляд, можу на нього відповісти, надати чимало цікавих документів. А ось з доказами... Що Ви маєте на увазі під запитанням щодо доказів про зв’язки Ангерта і Руслана Боделана?
У мене докази розсудливі. Чому українські правоохоронні органи забули старовинний постулат ще Римського права про те, що злочин скоїв тої кому це вигідно?
І ось про співпрацю.
Понад два роки тому було застрелено голову арбітражного суду Одеської області і політичного опонента пана Боделана – Бориса Віхрова. Екс-міністр МВС України Юрій Кравченко, коли розповідав про власну думку з приводу цього злочину, досить прозоро натякав на те, що суддя Віхров був досить загадковим суддею. У нього три будинка і чимало добра накопичено. Тобто – начебто немає нічого що показує на корені цього злочину крім “зайвих трьох будинків”. Кому ж було вигідно прибрати Віхрова? Він був не лише політичним опонентом нинішнього міського голови Одеси Руслана Боделана, після його смерті посаду арбітражного судді зайняв палкий прихильник Руслана Боделана, колишній завідуючий адміністративними органами КПРС-КПУ Валерій Балух.. Сам Руслан Боделан ніколи не міг вбити Бориса Віхрова. І ніхто не міг би вбити Бориса Віхрова якби у цьому не були зацікавлені особи незадоволені його роботою як судді.
Ви, як журналіст, певно ознайомлені з тим що зараз у слідчому ізоляторі в Одесі перебуває зграя злочинців та вбивць Василя Мар”ярчука. Оперативний зв’язкок Мар’ярчука та Ангерта є цілком визначеним. Цікаве інше – злочинці ці – з цієї зграї – практично всі є колишніми працівниками міліції.
Хочу нагадати. Свого часу в Одесі було було викрадено і знищено кримінального авторитета Олександра Серова. Його зупинили на вулиці дві машини з оперативними номерами, було пред”явлено посвідчення працівників міліції. Він підкорився правовому акту затримання і зник. Доречі, таким же чином нещодавно було викрадено і знищено відомого комерсанта з Одеси Федора Каражекова. Такий самий прийом. Пред’явили посвідчення. Його викрадачи подолали 15-ти хвилинний спротив комерсанта. Вони кричали оточуючим що проводять затримання і є працівниками міліції.
Про зв’язки Ангерта і Боделана сьогодні можливо говорити лише посилаючись на їхній зв’язок з начальником обласного УВС на Одещині Іваном Григоренком. Підстави говорити про це дає той факт, що Олександр Ангерт багаторічний інформатор та агент УВС.
Він, за вироком суду, у 1978 році був засуджений до страти за вбивство при майже всіх важких обставинах. Це не був жорстокий злочин з точки зору уявлення про злочинця. При засудженні на суді йому пред”явили звинувачення не у “гвалтуванні” бо за нашим Законом про гвалтування питання може бути порушено лише після заяви постраждалої. Мертві не пишуть заяв.
Так ось, отримавши найвищу міру покарання – розстріл - за цей маніакальний, сталкерівський злочин Ангерт давав свідчення на підсудних у його справі. Він пішов на співпрацю з оперативною частиною слідчого ізолятора, просидів там п”ять років виконуючи нові функціональні обов’язки. У таборі він продовжував допомагати правоохоронних органам виконувати їхні службові функції. За це “вища міра” була змінена на 15 років ув”язнення, а через 12 років його було звільнено. Через два роки він стає головним авторитетом у злочинному світі Одеси. Яким чином? Він був “роздутий” обласним управлінням МВС. У нього є одна послуга перед УВС і перед, можна так говорити, суспільством. Він активно сприяв розкриттю злочину щодо комерсанта Пермякова. Це був дуже відомий злочин і розкриття його було замовлено урядом України. Він у цьому брав участь.
Ось, на мій погляд, досить зрозумілий розсудливий зв’язок Григоренка та Ангерта.
Ігор Столяров: В Одесі досі нічого не відомо про долю викрадених невідомими злочинцями колись просадових осіб Одеського міськвиконкому Ігоря Свободи та Сергія Варламова. Свого часу начальник УМВС в Одеській області Іван Григоренко говорив про те, що “йому відомо де Ігор Свобода і він про це обов”язково розповість”. Не розповів. Може вам щось відомо про ці справи?
Георгій Стоянов: Що йому відомо? Де його залишки, чи де він живий та здоровий?
Ігор Столяров: Пан Григоренко про це не сказав.
Георгій Стоянов: А я Вам казатиму на прикладі Каражекова. І нині правоохоронні органи запевняють, що він був дуже авантюристичною людиною, не дуже високого морального рівня, багатьом він винен значні гроші. Він сховався від боржників... Така ж сама версія... Гуляє... Це моя відповідь.
Гуляє Каражеков. Гуляє Сєров. Отож, можливо подумати, що там так само “гуляють”, вибрчте за каламбур на таку тему, Ігор Свобода та Сергій Варламов. Адже методи ті ж самі. Ви згадайте, що відбувалося з Ігорем Свободой – у однаковій, схожій мірі. “Сирена”, “Перехоплення” і нікого... І так у всіх інших випадках...
Для того щоби наблизитися до того як це все відбувалося - є вбивства самих працівників міліції. Наприклад, інспектора Жовтневого РВВС Одеси Прекрасного. При виявлені у машині його тіла – були знайдені деякі документи досить цікавого змісту... Документи зникли... Неможливо здійснити таку кількість злочинів, яка на рахунку угруповання Мар”ярчука. Їх є 29. Не подумайте, що Мар”ярчук є своєрідним “Рембо”. Я з ним добре знайомий. . У нього дуже схоже з Ангертом кримінальне походження. Доречі – неможна не згадати і про капітана Пономаря. Він ніколи не користувався кримінальним прикриттям. Його прикривало УВС. При такому “даху” Ви знаєте чим закінчив цей капітан міліції. Я з ним разом вчився . “Дах” УМВС. Він його і накрив.
Ігор Столяров: В Одесі розпочато нову виборчу кампанію. Про свій намір боротися за посаду мера, на новий термін, вже заявили Руслан Боделан и Едуард Гурвіц. Гурвіц вже висловив думку, що вибори 2002 року в Одесі будуть більш кривавими ніж минулі.
Георгій Стоянов: Якщо розглядати такий короткий термін - можливо робити будь які прогнози. Моя думка, що необхідно розглядати ці події у набагато більшому історичному часі – за 80 з лишком років. Якщо у цих виборах , як і у попередніх, як і у поза-поза-поза минулих будуть брати участь все ті ж структури “народжені революцією” так вибори будуть лише кривавими. Бо ця організація “народжена революцією” прийшла на крові. Вона інакше не спроможна і не буде брати участі у громадському русі. У неї немає іншої функції.
Над майбутніми виборами обов”язково буде маячити Одеський порт. А на минулих маячив нафтозавод. Наші попередники створили морську інфраструктуру – порт, пароплавство та переробні заводи. З цієї трійки благоустрою регіону залишилася одна – порт. Пароплавство розбазарено. Так склалося долею, що найголовнішим винуватцем розбазарювання порту стала людина сьогодні дуже досить поважна у державі. Ну скажіть, навіщо необхідно було нафтопереробний завод, згідно з перемогою у тендері, передавати Жукову, а після цього Жуков продав його “Лукойлу”? А без цього неможливо було продати нафтозавод “Лукойлу”? Ну не спроможна міська влада утримувати цей господарський об’єкт - таке може бути. Ну так продали б “Лукойлу”. А навіщо через Олександра Жукова?
Руслан Боделан звичайно буде балотуватися на посаду голови Одеської міськради на новий термін. І як може бути без крові? Бо попереду продаж порту. Уявіть собі що це? Це сотні мільйонів доларів. Хто спробує врегулювати цей процес – на нього буде навішано ярмо злочинця, рекетира, психічно хворого. На сьогодні ці структури – прокуратура і обласний УВС – завдяки Руслану Боделану з’єдналися у єдине тіло.
Говорити про справедливі вибори не доводиться. Опозиції будуть підкидати наркотики, зброю для того щоби всі небажані учасники виборів зупинялися у слідчому ізоляторі.
