Доступність посилання

logo-print
05 грудня 2016, Київ 06:46

Грицько Чупринка


Грицько Чупринка

Київ, 5 вересня 2001 - Грицько Чупринка народився 27 листопада 1879 року у містечку Гоголіві на Чернігівщині. Він походив із заможного козацького роду, а його батько мав 40 десятин землі. Грицько навчався у Лубенській та 3-й Київський гімназіях, але був виключений з обох і закінченої освіти не мав, як і багато хто з тодішніх українських поетів-модерністів. Тому-то письменник Домонтович назвав ту поетичну ґенерацію «автодидактами».

Молодість Чупринки припала на роки панування соціалістичних ідей в українській суспільній думці. З 1905 до 1907 року він навіть сам входив до складу Гоголівського та Требухівського комітетів РСДРП, перебував під особливим наглядом поліції, кілька разів був ув’язнений у Лук’янівській та Смоленській в’язницях і позбавлений права в’їзду на Чернігівщину.

Як і більшість тодішніх поетів Наддніпрянщини, Чупринка почав писати вірші російською мовою. А 13 травня 1907-го року він опублікував у київській газеті «Рада» свого першого українського вірша під промовистою назвою «Моя кобза». Проте народницький період проминув для Чупринки досить швидко, і вже 909-го року він почав співпрацю з журналом «Українська хата» – осередком українського модернізму, – висміюючи у віршах схильність народницьких поетів до «перлів коштовних» та «слів красномовних».

П’ятирічна полеміка між «радянами» та «хатянами» була елементом пошуку українськими інтелектуалами шляхів модернізації суспільства. Центральним пунктом суперечностей був вибір засад національного відродження: вірність традиціям, культурництво та федералізм, пропоновані народниками, або модернізація, західництво і орієнтація на незалежність, яких дотримувалися модерністи. Ця класична українська колізія отримала так само типове розв’язання – російський уряд закрив одночасно обидва видання.

Попри прихильність Чупринки до аванґарду з його розумінням Поета як новатора, вся його поезія має основні ознаки символізму. Досить навести самі тільки назви найвідоміших його книг: «Огнецвіт», «Метеор», «Ураган», «Сон-трава», «Контрасти». Він називав себе «естетом» і у своєму оспівування краси та гріховності, у протиставленні поета натовпу був близький до улюблених ним Бодлера, Верлена, Рембо і Бальмонта.

З початком української революції Чупринка записався до Першого Українського козацького полку, а від початку 19-го року керував повстанськими загонами на Чернігівщині. Влітку Чупринка перебував на нелеґальному становищі у Києві і був у серпні заарештований ЧК. Можливо, тоді Чупринку врятувало від розстрілу клопотання письменників групи «Музагет» та заступництво наркома освіти Шумського.

Відступаючи з Києва, більшовики перевезли Чупринку до підмосковного Кожухівського концтабору. Через два роки він був звільнений за амністією, повернувся до Києва і у складі Українського центрального повстанського комітету готував антирадянське повстання на Правобережжі. У серпні 21-го року Чупринка був знову заарештований Київською ЧК і 28 серпня розстріляний за намагання (цитата) «установлення Української Народної Республіки проти волі робітників і селян».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG